РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року Справа № 17/42/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Драпак Ю.П. (посвідчення № 85 від 4 жовтня 2005 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" на рішення господарського суду Вінницької області від 13 серпня 2012 року року у справі №17/42/2012/5003 (суддя Стефанів Т.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі"

до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування рішення від 28.02.2012 року № 18-рш та зустрічним позовом Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго"

про стягнення 68 000 грн. штрафу та 35 700 грн. 00 коп. пені..

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (надалі-Позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом (а.с. 2-6) до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі-Відповідач) про визнання протиправним та скаcування рішення № 18-рш від 28 лютого 2012 року.

Водночас, Відповідач звернувся в господарський суд Вінницької області із зустрічним позовом (а.с. 33-34) до Позивача про стягнення штрафу в розмірі 68 000 грн. 00 коп. та пені в розмірі 35 700 грн. 00 коп..

Рішенням місцевого господарського суду від 13 серпня 2012 року (а.с. 77-80) з підстав, вказаних у даному рішенні, у первинному позові відмовлено, а зустрічний позов Відповідача задоволено. Стягнуто з Позивача штраф у розмірі 68 000 грн. 00 коп. та пеню в розмірі 35 700 грн. 00 коп.. Судовий збір покладено на Позивача.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а. с. 90-92) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 13 серпня 2012 року в даній справі скасувати та направити справу до господарського суду першої інстанції.

Водночас, 15 жовтня 2012 року в апеляційний господарський суд надійшло клопотання Позивача про відкладення розгляду справи (а.с. 105) на іншу дату у зв'язку з перебуванням представника Позивача у відпустці.

Колегія Рівненського апеляційного господарського суду оцінивши доводи поданого клопотання та приписи статей 101-102 Господарського процесуального кодексу України, відхилила його та вбачає можливим розгляд справи без участі представника Позивача, оскільки: Господарським процесуальним кодексом України необмежено участь представників сторін в судовому засіданні, відповідно, Позивач міг направити іншого представника для представлення своїх інтересів; в матеріалах справи наявна апеляційна скарга, в якій висвітлено позицію Позивача на оскаржуване рішення, та вказано підстави, котрі Позивач вбачає, як такі, що тягнуть до скасування оспорюваного рішення; Позивачем подано усі докази в обґрунтування своєї позиції при розгляді справи в суді першої інстанції та при подачі апеляційної скарги, подача ж інших доказів (у різі їх існування) обмежене статтею 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 111-112), в якому з підстав, висвітлених у даному відзиві, просить рішення господарського суду Вінницької області від 13 серпня 2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні від 17 жовтня 2012 року представник Відповідача заперечив щодо доводів викладених у апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що адміністративна колегія Відповідача прийняла рішення від 28 лютого 2012 року № 18-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (а.с. 10-11; надалі-Рішення).

Водночас, Рішенням Відповідача було встановлено порушення Позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статі 50, частини 1 статі 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: зловживання монопольним становищем на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом у вигляді дій, що призвели до ущемлення інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно даного Рішення, на Позивача було накладено штраф у розмірі 68 000 грн. 00 коп..

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

В силу дії частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Пунктом 3 частини 1 статті 12 Господарського кодексу України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

З огляду на усе вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що дане право (в тому числі й питання щодо оскарження рішення Відповідача) має розглядатися саме в господарських судах України. Відповідно місцевим господарським судом правомірно винесено рішення по даному предмету спору.

Водночас, з вищевказаних норм вбачається, що законодавець обмежив строк оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України (до яких відноситься і Відповідач) не строк до двох місяців з дня одержання рішення.

Крім того, пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26грудня 2011 року (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 3 від 23 березня 2012 року) передбачено, що у застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" господарським судам слід враховувати, що передбачені строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету та його органів. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Колегія суду зауважує, що Позивач не скористався своїм виключним правом на оскарження відповідного Рішення Відповідача в строки визначені законодавством. Відповідно, в силу дії чинного законодавства України, позов, поданий після закінчення строку оскарження такого рішення не підлягає до задоволення в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Суд не бере до уваги посилання Позивача на рішення адміністративних судів, оскільки, дані предмети спорів віднесені до компетенції саме господарських судів України, а тому господарський суд апеляційної інстанції не вбачає за можливе брати до уваги судові рішення прийнятті з порушенням підсудності.

У зв'язку з вище висвітленим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволені первісного позову та залишає оспорюване рішення в цій частині без змін.

Водночас, колегія суду зазначає, що Відповідач за первісним позовом звернувся в господарський суд Вінницької області із зустрічним позовом до Позивача, про стягнення штрафу в розмірі 68 000 грн. 00 коп. та пені в розмірі 35 700 грн. 00 коп..

Згідно частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України: відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до частини 1 статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом; зустрічний позов повинен бути взаємнопов'язаний з первісним.

В силу дії частини 2 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Колегія суду зауважує, що зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем за первісним позовом до позивача для одночасного розгляду з первісним, і повинен характеризуватися самостійними матеріально-правовими вимогами відповідача до позивача.

Зустрічний позов має свою специфіку, яка полягає у тому, що він подається не будь-яким з учасників процесу, а лише відповідачем за первісним позовом до первісного позивача. Це право може бути реалізовано лише в господарському суді першої інстанції до винесення цим судом рішення по суті.

Як вже вказувалося вище у даній судовій постанові, у зв'язку з порушенням Відповідачем за зустрічним позовом пункту 2 статі 50, частини 1 статі 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Позивач наклав на Відповідача штраф у розмірі 68 000 грн. 00 коп. та зобов'язав Відповідача усунути наслідки вказаного порушення шляхом відшкодування витрат, понесених ОСББ "Тяжилів" внаслідок виконання неправомірної вимоги.

Водночас, в силу дії пункту 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Колегія суду зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що Рішення адміністративної колегії Позивача було направлено Відповідачу для виконання листом від 16 березня 2012 року (а.с. 9) і отримано Позивачем 16 березня 2012 року, що підтверджується штампом про отримання вхідної кореспонденції (а.с. 39).

Пунктом 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено; що: заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення; цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до частини 3 статті 60 Закону "Про захист економічної конкуренції", прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, а саме: порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Колегія апеляційного суду зазначає, що Відповідачем в добровільному порядку штраф не сплачено, (відповідних доказів суду подано не було).

Також, колегія суду бере до уваги і те, що Позивач пропустив двомісячний строк оскарження Рішення Відповідача, в зв'язку з чим (вище у даній постанові) йому вже відмовлено в задоволенні первісного позову про визнання його Рішення протиправним і скасування його.

У зв'язку з вищенаведеним колегія суду приходить до висновку про підставність стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 68 000 грн. 00 коп. та залишає рішення господарського суду Вінницької області в цій частині без змін.

Крім того, Позивачем за зустрічним позовом у зв'язку з несплатою штрафу було нараховано пеню в сумі 35 700 грн. 00 коп..

У відповідності до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України; нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду; нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 20.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26 грудня 2011 року (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 3 від 23 березня 2012 року) визначено, що тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювались. Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться в цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розгляд чи перегляд справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

У відповідності до пункту 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Колегія суду перевіривши правильність нарахування пені погоджується з вірністю даних розрахунків та приходить до висновку про правомірність нарахування та стягнення з Відповідача пені в розмірі 35 700 грн. 00 коп.. Враховуючи вищевказане суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені.

Що ж до доводів апеляційної скарги, то апеляційний господарський суд констатує, що дані доводи не підтверджуються наявними у справі матеріалами та не відповідають реальним обставинам справи, а тому до уваги судом не беруться.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача -без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Позивачем.

Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 13.08.12 р. у справі №17/42/2012/5003 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 17/42/2012/5003 повернути на адресу господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.