Справа № 2-1346/11 Провадження № 22-ц/0290/3037/2012Головуючий в суді першої інстанції:Прокопчук А.В.

Категорія: 27 Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтко Ю.Б.,

при секретарі Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 20 грудня 2011 року в справі за позовом прокурора Вінницького району Вінницької області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_3, ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановила:

В травні 2011 року прокурор Вінницького району Вінницької області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.09.2007 року між ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії -Вінницького районного відділення №5321 ВАТ «Ощадбанк»та ОСОБА_4 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №1458, відповідно до умов якого останній отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 202 955 грн. зі сплатою 16,5% річних зі строком погашення до 26.09.2012 року. Крім того, умовами договору передбачено, що кредит надавався окремими частинами (траншами) у період з 26.09.2008 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2

У зв'язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань по договору кредиту утворилася заборгованість, яка станом на 29.04.2011 року становить 252314 грн. 19 коп., а тому, в рахунок погашення боргу банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на праві спільної сумісної власності, шляхом її продажу на прилюдних торгах (аукціоні) в межах процедури виконавчого провадження.

Заочним рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.12.2011 року позов задоволено. Вирішено в рахунок погашення боргу за договором відновлювальної кредитної лінії №1458 від 27.09.2007 року, укладеним між ВАТ «Ощадбанк» та відповідачем ОСОБА_4, в сумі 252314 грн. (двісті п'ятдесят дві тисячі триста чотирнадцять гривень) 19 коп., який складається із боргу по кредиту в сумі 172203 грн. (сто сімдесят дві тисячі двісті три гривні) 50 коп.; відсотків за користування кредитом в сумі 53685 грн. (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят п'ять гривень) 10 коп.; та пені за прострочення платежів по кредиту в сумі 26425 грн. (двадцять шість тисяч чотириста двадцять п'ять гривень) 59 коп., звернути стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки від 27.09.2007 року, укладеного між ВАТ «Ощадний банк України»та ОСОБА_3) на прилюдних торгах (аукціоні) в межах процедури виконавчого провадження.

Вирішено питання про судові витрати -стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 в дохід держави 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення та постановити ухвалу про скасування заочного рішення суду та закрити провадження у даній справі.

Прокурор Морозюк С.М. і представник особи, в інтересах якої заявлено позов прокурором Деревлюк О.В. проти вимог апеляційної скарги заперечують, проте вважають, що рішення суду першої інстанції слід змінити, вказавши початкову ціну продажу предмета іпотеки, на що вказав Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі.

Заяви відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що вони не мали достатньо часу для підготовки до розгляду до задоволення не підлягають, так як випливає із заяв вони отримали судові повістки 11 жовтня 2012 року, тобто не пізніше ніж за три дні до судового засідання відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України.

Не підлягає до задоволення і заява третьої особи ОСОБА_4 про відкладення судового засідання оскільки він перебуває на лікарняному, так як поважність причин неявки в судове засідання не підтверджена документально.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутність відповідачів та третьої особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора і представника особи, в інтересах якої заявлено позов прокурором, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під ас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами 27 вересня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії -Вінницького районного відділення №5321 ВАТ «Ощадбанк»та ОСОБА_4 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №1458, відповідно до умов якого останньому надано кредит на споживчі потреби у розмірі 202 955 грн., зі сплатою 16,5 % річних та з строком погашення до 26.09.2012 року. Договором також передбачено, що кредит надавався окремими частинами (траншами) у період з 26.09.2008 року.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.

Вказане у договорі іпотеки нерухоме майно, тобто квартира є спільною сумісною власністю відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Заявою (а.с. 8) підтверджено згоду ОСОБА_2 на передачу в іпотеку набутої ними із ОСОБА_3 в період зареєстрованого шлюбу квартири АДРЕСА_1.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509, 526, 527, 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч зазначеним вимогам закону, взяті на себе зобов'язання за договором кредиту боржник ОСОБА_4 виконував неналежним чином, а тому станом на 29 квітня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 252314 грн. 19 коп.

Умовами договору іпотеки -п. 3.1.5, 5.1 передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та/або невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувавши його відповідно до розділу 5 даного договору. У разі порушення позичальником умов кредитного договору іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку»банк надіслав іпотекодавцю ОСОБА_3 письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання, що підтверджується матеріалами справи - а.с. 169-170.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки визначені Законом України «Про іпотеку», зокрема ч. 1 ст. 33 - у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Тому задовольняючи позов суд першої інстанції врахувавши всі обставини справи, прийшов до правильного висновку про порушення прав позивача та їх захист шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України у п. 42 Постанови №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК.

Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки -шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Вирішуючи питання про звернення стягнення на заставлене майно, суд першої інстанції зазначених вимог закону не виконав, в порушення ст. 214, 215 ЦПК України усіх необхідних обставин для ухвалення рішення з дотриманням вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку»не встановив та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, пунктом 5.5.2 Договору іпотеки передбачено, що реалізація Предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Початкова ціна продажу Предмета іпотеки на прилюдних торгах встановлюється за рішенням суду, або за згодою між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, якщо така згода не досягнута -спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки Предмета іпотеки. При цьому початкова ціна Предмета іпотеки не може бути нижчою за 90 (дев'яносто) процентів від його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Таким чином, резолютивну частину рішення слід доповнити положенням про початкову ціну продажу предмету іпотеки, яка відповідно до договору іпотеки і оскільки за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем не встановлено інше, має бути визначена спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки.

Крім того, судом першої інстанції невірно розподілено судові витрати -в порушення вимог ст. 88 ЦПК України стягнуто судові витрати в доход держави з відповідачів солідарно, тоді як солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до частин третьої і п'ятої статті 88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути в рівних частках судові витрати, від сплати яких звільнено позивача, судовий збір в розмірі 1700 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Посилання апелянта на те, що їй не направлялась письмова вимога про усунення порушень за договором іпотеки є безпідставними, оскільки положеннями ст. 35 Закону України «Про іпотеку»та умовами договору іпотеки передбачено направлення відповідної вимоги позичальнику (боржнику) та іпотекодавцю, тоді як в матеріалах справи міститься копія такої вимоги та докази про її вручення.

Позивачем на заявлялися, а судом першої інстанції не вирішувалися вимоги про виселення осіб, що проживають в предметі іпотеки, а тому посилання апелянта на вирішення судом питання про права та обов'язки ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6, які зареєстровані та за твердженням відповідача проживають спірній квартирі, є безпідставними.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянта про те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження фактів спричинення йому збитків.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»встановлює, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки якщо у момент настання строку зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів (п. 6.1 Іпотечного договору). Прострочення сплати відсотків за користування кредитом підтверджується розрахунком суми боргу (а.с. 15-18).

Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Частиною 2 ст. 309 ЦПК України встановлено, що норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, проте не застосував до спірних правовідносин норму матеріального права, яка поширюється на ці правовідносини, колегія суддів вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції, включивши до його резолютивної частини положення про початкову ціну реалізації предмету іпотеки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 20 грудня 2011 року змінити в частині визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки і розподілу судових витрат:

Доповнити резолютивну частину рішення положенням про те, що початкова ціна предмету іпотеки -квартири АДРЕСА_1 має бути визначена організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна предмета іпотеки не може бути нижчою за 90 (дев'яносто) процентів від його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по справі в розмірі 910 (дев'ятсот десять) гривень з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:Підпис Стадник І.М.

Судді: Підпис Міхасішин І.В. Підпис Войтко Ю.Б.

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.