Справа № 209/2199/12 Провадження № 22-ц/0290/2807/2012Головуючий в суді першої інстанції:Воронюк В.А.
Категорія: 52 Доповідач: Шемета Т. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючої: Шемети Т.М.,
суддів: Матківської М. В.,Нікушина В. П.,
при секретарі: Богацькій О.М.,
з участю представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 серпня 2012 року,
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ДТГО "Південно-західна залізниця" про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4, -
в с т а н о в и л а :
В червні 2012 р. ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ДТГО «Південно-західна залізниця», в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 875/ос від 24.05.2012 року про припинення трудового договору (контракту) згідно якого його було звільнено з займаної посади провідника пасажирських вагонів Вагонної дільниці ст. Київ Пасажирський ДТГО Південно-західна залізниця з 24 травня 2012 року на підставі п.8ст. 36 КЗпП України, на підставі передбаченій контрактом (п. 17-а контракту, - встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі); поновити на посаді провідника пасажирських вагонів Вагонної дільниці ст. Київ Пасажирський ДТГО Південно-західна залізниця з 24 травня 2012 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.05.2012 року по день поновлення на роботі та стягнути 1000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 9 серпня 2012 року позов задоволено частково та прийнято рішення:
- Визнати незаконними дії Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»щодо видачі наказу начальником Вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський від 24 травня 2012року № 875 /ос за яким ОСОБА_3 було звільнено з роботи з 24 травня 2012 р за п.8 ст. 36 КЗпП України на підставі передбаченій контрактом та скасувати наказ № 875/ос від 24 травня 2012 року про звільнення з роботи ОСОБА_3 за п.8 ст. 36 КЗпП України;
- ОСОБА_3 поновити на роботі у Вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»на посаді провідника пасажирських вагонів з 24 травня 2012 року;
- Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.05.2012 р. по 09.08.2012 року в сумі 6888 грн. 41 коп. ( шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 41 коп.). При виплаті зазначених коштів провести передбачені чинним законодавством відрахування;
- Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»на користь ОСОБА_3 моральні збитки в сумі 300 грн..
Вирішено питання про с удові витрати. Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 та виплаті коштів в розміру платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ДТГО «Південно-західна залізниця»подав апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт зазначає, що при вирішенні цивільної справи судом першої інстанції допущено ряд порушень матеріального і процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підт верджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давнос ті, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка пра вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухва лене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа ми, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис новків суду обставинам справи.
Так, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 працював провідником пасажирських вагонів, за контрактною формою трудового договору у Вагонній дільниці ст.. Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»з 01.01.2008 року, про що свідчить копія наказу про прийом на роботу № 4506/ос від 28.12.2007 року (а.с.22). 19 жовтня 2010 року за № 1320 з ним був переукладений контракт строком до 06 вересня 2013 року, який набув чинності з моменту підписання сторонами ( а.с.18-19). 26.01.2012 року по 28.01.2012 року ОСОБА_3 працював провідником пасажирського вагону № 12 пасажирського поїзда №59/60 сполученням Київ - Москва, що підтверджується рейсовим журналом (а.с.68-71 ). Як вбачається із рейсового журналу, будь-яких записів щодо виявлених порушень перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі за період з 26.01.2012 року по 28.01.12 року в ньому не відмічено. На оперативній нараді засідання комісії по розгляду порушень посадових обов'язків та трудової дисципліни працівниками вагонної дільниці станції Київ-пасажирський Південно-Західної залізниці від 10 травня 2012 року було прийнято рішення розірвати контракт з ОСОБА_3 за порушення умов контракту ( а.с. 24). 24.05.2012 року за наказом начальника Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Південно-західної залізниці №875 /ос ОСОБА_3 було звільнено з роботи за п.8 ст.36 КЗпП на підставі передбаченій в контракті №1320 від 19.10.2010 року, а саме, (п. 17- а контракту - встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі) ( а.с.6). Підставами такого звільнення послужили акти Московського відділення Центру внутрішнього контролю та аудиту від 27 січня 2012 року А№ 019954 та А №020110 про виявлення факту перевезення надлишкової ручної поклажі та факту перевезення безбілетних пасажирів провідником ОСОБА_3 ( а.с. 25,26 ). Тому суд прийшов до висновку, що
-2-
відповідач порушив порядок накладення дисциплінарного стягнення, закріплений в ст. 148, 149 КЗпП України, а отже позивач підлягає поновленню на роботі з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, що незаконним звільненням порушено право позивача на працю, він втратив звичні життєві контакти з колегами по роботі, хвилювався, залишився без засобів існування, тому суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову в цій частині та визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягнення, в сумі 300 грн..
Апелянт посилається на помилкове застосування судом норм ст. 148 КЗпП України, так як про вчинене позивачем правопорушення йому стало відомо лише 04.04.2012 року, коли акти, складені російськими ревізорами, надійшли на адресу відповідача. В подальшому з 06.04.2012 року по 08.05.2012 року ОСОБА_3 був на лікарняному, а тому оперативна нарада, на якій було прийнято рішення про звільнення, відбулася відразу по виході його на роботу -10.05.2012 року, тому строк накладення дисциплінарного стягнення не пропущено. Однак така позиція апелянта є помилковою з наступних підстав: Згідно зі ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці і не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Як вбачається з матеріалів справи, Акт А№ 019954 та Акт А №020110 про виявленні порушення були складені 27 січня 2012 року, причому акти підписані начальником поїзда (а.с.25, 26). При цьому запис в рейсовому журналі, який мали здійснити ревізори або начальник поїзда (п.7.10 Інструкції начальника пасажирського поїзда (а.с.41)), - відсутній (а.с. 67 - 71). Не має значення, якій посадовій особі (безпосередньо керівнику підприємства, установи, організації, котрий користується правом звільнення з роботи, або іншому відповідальному працівнику (в даному випадку це начальник поїзда)) стало відомо про здійснення відповідним працівником проступку. Отже, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ДТГО «Південно-західна залізниця», застосувавши до ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення лише з 24 травня 2012 року, дійсно порушив вимоги ч. 1 ст. 148 КЗпП України, пропустивши встановлений зазначеною нормою права місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України). Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним. Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновленні становища, яке існувало до порушення трудових прав, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року № 6-23 цс 12). При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_3, суд першої інстанції вірно оцінив характер та обсяг страждань позивача в зв'язку з порушенням його трудових прав, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Отже, суд першої інстанції, виконавши вимоги ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об'єктивно і безпосередньо дослідив належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та їх достатність і взаємний зв'язок в сукупності й надав їм вірну юридичну оцінку, відобразивши результати такої оцінки в своєму рішенні. Рішення є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, а доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують вірних висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" відхилити.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ДТГО "Південно-західна залізниця" про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча: Т. М. Шемета
Судді: М. В. Матківська
В. П. Нікушин