Справа № 1-141/11

Провадження №11/0290/1017/2012 Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д.Т.

Доповідач : Мішеніна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Мішеніної С.В.

Суддів: Нагорняка Є.П., Слободяна К.Б.

За участю прокурора Кузьміна С.В.

засудженого ОСОБА_2

розглянула 03.10.2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією зі змінами прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Гаврилюка М.М., апеляцією захисника ОСОБА_4, апеляцією з доповненнями засудженого ОСОБА_2 на вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 20.07.2012 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

українця, громадянина України,

освіта повна загальна середня, неодруженого,

тимчасово непрацюючого, жителя АДРЕСА_1

раніше судимого: 19.01.2009 року Київським районним

судом м. Полтава за ст. 185 ч.3 , 75,76 КК України

до 4-х років позбавлення волі зі звільненням від відбування

покарання з випробуванням з іспитовим строком

до 2-х років,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 4-х (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно ст. 71 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Полтава від 19.01.2009 р. у вигляді 6-ти (шести) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 515 грн.52 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області

Стягнуто з ОСОБА_2 у відшкодування шкоди заподіяної злочином на користь ОСОБА_5 500 гривень, на користь ОСОБА_6 4400 гривень.

Долю речових доказів вирішено.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за вчинення наступного.

20 жовтня 2010 року біля 15.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку № 1 по вул. Щорса в м. Липовець Вінницької області, маючи прямий умисел на таємне заволодіння чужим майном, таємно, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, розбивши вікно в передніх дверях, проник в автомобіль НОМЕР_1, належний ОСОБА_5 звідки викрав шкіряну валізу вартістю 200 грн., в якій знаходився мобільний телефон «SAMSUNG С 260» вартістю 300 грн. та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 500 грн.

26 жовтня 2010 року біля 16.00 год. ОСОБА_2 під час виконання робіт по встановленню скла у міжкімнатних дверях в квартирі ОСОБА_7, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 повторно, умисно, скориставшись відсутністю господарів, які вийшли до іншої кімнати, таємно, з корисливих спонукань, відчинивши сервант, викрав золоті сережки з бурштиновими підвісками вагою 2 г вартістю 713 грн. 24 коп. та золотий ланцюжок вагою 1,7 г вартістю 606 грн. 26 коп., які зберігались в керамічній посудині, розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 1319 грн. 50 коп.

Крім того, 12 листопада 2010 року біля 11.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_3 повторно, умисно, таємно, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу з прилавку магазину викрав ноутбук "SAMSUNG R528" вартістю 4400 грн., яким розпорядився на власний розсуд, чим завдав власнику магазину ОСОБА_6 матеріального збитку на вищевказану суму.

Він же, 23 листопада 2010 року, перебуваючи в житловому будинку ОСОБА_8 розташованому за адресою: АДРЕСА_4 скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, повторно, умисно, таємно, з корисливих спонукань викрав куртку вартістю 150 грн., яка належить ОСОБА_8, розпорядившись нею на власний розсуд, чим завдав останньому матеріального збитку на вищевказану суму.

Не погодившись з вироком суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Гаврилюк М.М. подав апеляцію зі змінами, просив змінити вирок суду, вважати ОСОБА_2 засудженим за ст.185 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі, відповідно ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 19.01.2009 року, призначивши остаточне покарання у вигляді 4-х років 3-х місяців позбавлення волі.

Вимоги мотивовано тим, що в порушення вимог ст.375 КПК України, незважаючи на те, що попередній вирок був скасований апеляційним судом у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону судом першої інстанції було допущено посилення покарання, призначеного ОСОБА_2

Захисник ОСОБА_4 також подав апеляцію, просив вирок змінити шляхом застосування ст. 75 КК України .

Вимоги мотивував тим, що вина ОСОБА_2 доводиться лише по одному епізоду крадіжки із будинку ОСОБА_7, тому призначене покарання є занадто суворим, оскільки не враховані пом'якшуючі обставини: щире каяття засудженого, вказівка у вироку Київського районного суду м. Полтави від 19.01.2009 року про зарахування строку перебування ОСОБА_2 під вартою з 16.02.2008 року в строк відбуття покарання, те, що крадіжку майна, належного ОСОБА_7 ОСОБА_2 вчинив після закінчення іспитового строку.

Засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію з доповненнями, в якій просив вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Вимоги мотивовані тим, що в явках з повинною, протоколах містяться записи щодо дати складання, написані іншою ручкою, не ним, є виправлення.

Також наполягав, що під час досудового слідства відносно нього здійснювався фізичний тиск та моральний з боку працівників міліції, відтворення обстановки та обставин події проводилось тільки по тих епізодах, по яких він вину не визнає, не проводились оперативно-розшукові заходи щодо встановлення місця знаходження викрадених речей по епізодах крадіжок з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» та автомобіля «Шкода», судом не враховано, що свідок ОСОБА_9 по епізоду крадіжки з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» не впізнав його, як особу, що вчинила крадіжку, те, що свідок ОСОБА_10 вказувала, що з 20.10.10 р. по 23.11.2010 р. він не виїжджав з с. Медівка, покази свідка ОСОБА_11, ОСОБА_12, покази потерпілого ОСОБА_8, який пояснював, що заяву про крадіжку куртки написав за порадою працівників міліції.

Крім того, судом при призначенні покарання не враховано строк перебування його під вартою з 16.02.08 р. по 19.01.2009 р. по кримінальній справі, розглянутій Київським районним судом м. Полтави та прийнято до уваги характеристику з Липовецької районної ради, хоча він прописаний у м. Кривий Ріг.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Кузьміна С.В., який просив задоволити апеляцію з доповненнями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Гаврилюка М.М., заперечував проти задоволення апеляцій захисника ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_2, думку засудженого ОСОБА_2 який заперечив проти апеляції зі змінами прокурора, вказав, що апеляція захисника недоцільна, свою апеляцію з доповненням підтримав, просив задоволити, вказав, що вину визнає частково, лише по епізоду крадіжки майна, належного ОСОБА_7, по інших епізодах вину не визнає, вважає, що його вина недоведена, просив вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція зі змінами прокурора підлягає задоволенню, апеляції захисника, засудженого слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Висновки суду першої інстанції щодо вини ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованих йому злочинів за зазначених у вироку обставинах ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності

Так, судом першої інстанції належним чином перевірено покази ОСОБА_2, дано відповідну оцінку та зроблено висновок щодо наявності його вини у вчиненні крадіжок, що підтверджується сукупністю зібраних під час досудового слідства та перевірених у судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_13 пояснив, що 20.10.2010 р. о 14.30 год. він залишив свій автомобіль "Шкода" державний номерний знак НОМЕР_2 біля магазину « Світ продуктів» по вул. Щорса в м. Липовець. Повернувшись, він виявив вибите скло в передніх пасажирських дверцятах та крадіжку портфеля, в якому знаходився мобільний телефон «SAMSUNG С 260».

Покази потерпілого узгоджуються з іншими доказами по справі, а саме протоколом огляду місця події від 20.10.2010 року автомобіля "Шкода" державний номерний знак НОМЕР_2 ( т. 1 а.с. 55), довідкою вартості від 29.10.2010 року, згідно якої мобільний телефон «SAMSUNG С 260» коштує 300 гривень, портфель з шкірозамінника б/в коштує 200 грн. (т.1 а.с.57), протоколом відтворення обстановки та обставин події, під час якого ОСОБА_2 чітко вказував за яких обставин вчинив крадіжку (т.1 а.с.177-181).

Потерпілий ОСОБА_6 пояснював, що з належного йому магазину побутової техніки «ІНФОРМАЦІЯ_2», який розташований в м. Липовці 12.11.2010 року біля 11 години було викрадено ноутбук "SAMSUNG R 528" вартістю 4400 грн.

Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 підтвердили факт крадіжки ноутбуку з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_17 вказували, що в день крадіжки ноутбуку у магазині знаходився незнайомий чоловік.

При цьому свідок ОСОБА_17 звертав увагу на те, що ОСОБА_2 це та особа, яка знаходилась у магазині і він впізнав його по обличчю.

Посилання засудженого ОСОБА_2 на покази свідка ОСОБА_9, як на доказ, що спростовує його причетність до крадіжки ноутбуку є безпідставними, оскільки його вина у скоєнні даного злочину підтверджується сукупністю доказів, які узгоджуються між собою, а саме: показами потерпілого ОСОБА_6, свідків, явкою з повинною ОСОБА_2 від 10.01.2011 року, в якій останній вказував про вчинення крадіжки ним ноутбуку з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м. Липовці (т.1 а.с. 68), протоколом огляду місця події від 12.11.2010 року магазину побутової техніки «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м. Липовець, звідки було викрадено ноутбук (т.1 а.с.73), довідкою № 18 від 12.11.2010 року, згідно якої ноутбук "SAMSUNG R 528" коштує 4400 гривень (т.1 а.с.77), протоколом відтворення обстановки та обставин події від 21.01.2011 року, під час якого ОСОБА_2 показав за яких обставин вчинив крадіжку (т.1 а.с.177-181).

Вина ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки куртки, належної ОСОБА_8 доводиться показами потерпілого ОСОБА_8, який пояснював, що після перебування у нього ОСОБА_2, який представився ОСОБА_8, зникла куртка, вартістю 250 грн., яку він засудженому не давав, свідка ОСОБА_10, яка вказувала, що 23.11.2010 року до неї приходив ОСОБА_2, одягнений у куртку ОСОБА_8; явкою з повинною ОСОБА_2, в якій останній виклав обставини крадіжки куртки, належної ОСОБА_8.(т.1 а.с. 107); протоколом огляду місця події від 03.12.2010 року, а саме житлового будинку ОСОБА_8 в с. Медівка Оратівського району Вінницької області, звідки було скоєно крадіжку чоловічої куртки ( т.1 а.с.109-110); протоколом огляду місця події від 02.12.2010 року, згідно якого ОСОБА_2 в кабінеті № 10 Липовецького РВ УМВС України у Вінницькій області добровільно видав викрадену ним у ОСОБА_8 куртку, в яку він був одягнений (т.1 а.с.111-112).

Посилання в апеляції на покази потерпілого ОСОБА_8, що заяву про крадіжку куртки він не писав би, якби про це не сказали працівники міліції є безпідставними.

Так, для визнання особи потерпілим закон не потребує її заяви. Особа визнається потерпілим як за власною заявою( усною чи письмовою), так і за ініціативою службової особи, яка проводить дізнання, слідчого.

Заперечення в апеляції засудженого щодо явок з повинною, колегія суддів не приймає та оцінює критично, оскільки явки з повинною написані ОСОБА_2 власноручно, викладені в них обставини вчинення злочинів відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, та узгоджуються з сукупністю доказів, зібраних досудовим слідством та перевірених судом першої інстанції.

Крім того, під час судового розгляду судом першої інстанції перевірено заяви ОСОБА_2, щодо здійснення під час досудового слідства відносно нього тиску з боку працівників міліції.

Відповідно судом допитано слідчу ОСОБА_12, оперуповноважених ОСОБА_18, ОСОБА_19, які пояснили, що під час досудового слідства ОСОБА_2 без будь-якого тиску давав послідовні, чіткі зізнавальні покази щодо обставин вчинення всіх злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався.

Свідки ОСОБА_20, ОСОБА_11., які запрошувались працівниками міліції в якості понятих також пояснювали, що в їх присутності тиску на ОСОБА_2 не було, він сам вільно показував де і як вчиняв злочини.

Належну оцінку судом першої інстанції дано показам свідка ОСОБА_10 в частині того, що 20.10.2010 р. та 12.11.2010 р. ОСОБА_2 злочинів не вчиняв та не був у м. Липовець та зроблено вірний висновок, що ОСОБА_10 являючись співмешканкою засудженого намагається пом'якшити його покарання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки і рішення суду першої інстанції відповідають фактам, що дійсно мали місце, вирок, постановлений на зібраних матеріалах, всебічно і повністю досліджених судом, а висновки про винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів випливає з матеріалів справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для зарахування у строк відбуття покарання строку перебування ОСОБА_2 під вартою з 16.02.2008 р. по 19.01.2009 р., оскільки судом частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 19.01.2009 року, тобто фактично враховано вищевказаний строк перебування під вартою.

За таких обставин, доводи в апеляціях захисника, засудженого є безпідставними, такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно ст.375 КПК України при новому розгляді справи судом першої інстанції посилення покарання допускається тільки за умови, коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01.06.2011 року попередній вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 30.03.2011 року скасовано в зв'язку порушенням вимог ст.254 КПК України.

Однак, при призначенні покарання ОСОБА_2, судом першої інстанції було порушено вимоги ст.375 КПК України та застосовано більш суворе покарання, що є підставою для зміни вироку в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

У х в а л и л а :

Апеляцію зі змінами прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Гаврилюка М.М. задоволити.

В задоволенні апеляції захисника ОСОБА_4, апеляції з доповненнями засудженого ОСОБА_2 відмовити.

Змінити вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 20 липня 2012 р., вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 185 ч. 2 КК України до 2-х років позбавлення волі.

Відповідно ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Полтава від 19.01.2009 року, призначивши остаточне покарання у вигляді 4-х років 3-х місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній - утримання під вартою.

Судді: