Справа № 225/226/12 Провадження № 22-ц/0290/2774/2012Головуючий в суді першої інстанції:Волошина І.А.
Категорія: 46 Доповідач: Марчук В. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2012 м. Вінниця
11 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Марчук В.С.
Суддів: Колоса С.С., Іващука В.А.
При секретарі: Пишному О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2012 року позивачка звернулася у Тростянецький районний суд Вінницької області з даним позовом, вказуючи, що з 1988 року по 2007 рік вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. В цей період у них народилося двоє дітей: ОСОБА_41992 року народження та ОСОБА_51989 року народження. Для поліпшення своїх житлових умов, сторони вирішили будувати житло. З цією метою у 1996 році батько відповідача ОСОБА_6 отримав земельну ділянку під забудову у АДРЕСА_1. Будівництво розпочали у тому ж 1996 році. З грудня місяця 2002 року позивачка та відповідач разом з дітьми стали проживати у цьому недобудованому будинку. 19.09.2003 року батько відповідача - ОСОБА_6 подарував йому - ОСОБА_2 вказаний житловий будинок. 11.09.2006 року відповідач без відома позивачки передарував будинок своїй матері - ОСОБА_7 Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.12.2009 року зазначений договір був визнаний недійсним. 21.12.2010 року рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області було застосовано наслідки недійсності договору дарування та визнано власником житлового будинку АДРЕСА_1 знову ж ОСОБА_2
За період з 2003 року по 2007рік подружжям були проведені будівельні роботи, які істотно збільшили вартість недобудованого будинку. Вартість цих робіт складає 60% від вартості житлового будинку. У зв`язку з цим позивачка вважає, що зазначений житловий будинок з господарськими спорудами є спільною сумісною власністю подружжя. А оскільки відповідач з цим не згоден, вона просить суд визнати зазначене майно спільною сумісною власністю подружжя та розділити його між сторонами в натурі, відповідно до першого можливого варіанту розподілу, визначеного висновком судової будівельно-технічної експертизи. Позивачка просила виділити їй у власність частину майна, як другому співвласнику по даному варіанту розподілу.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2012 року позов задоволено у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 не погодився з рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення є неправомірним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у позові відмовити.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції в повному обсязі перевірив правові підстави заявлених позовних вимог, доводи сторін, обставини спору.
Так, суд виходив з того, що сторони перебували у шлюбі 19-ть років : з 1988 року по 2007 рік. За цей час у них народилося і виросло двоє дітей : ОСОБА_5 1989 року народження та ОСОБА_4 1992 року народження. З грудня 2002 року позивач та відповідачка разом з дітьми стали проживати у будинку АДРЕСА_1, проводячи певні будівельні роботи. Вартість виконаних робіт складає відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи 60% вартості житлового будинку, або 3/5 частини, що у грошовому еквіваленті становить 130947,6 грн.
Земельна ділянка під забудову рішенням №32 виконкому Тростянецької селищної Ради народних депутатів від 23.03.1995 року, була виділена батькові відповідача - ОСОБА_6 (а/с94); дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку теж було дано ОСОБА_6 рішенням №93 від 27.10 1994 року.
Відповідно до акта державної технічної комісії про готовність до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта від 22.11.2001 року вказаний житловий будинок був визнаний готовим до введення в експлуатацію.
2.09.2002 року ОСОБА_6 було видане свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Всі зазначені документи містяться в інвентаризаційній справі №2097 на а/с 8, 15, 21.
Так-як будинок будувався для молодої сім`ї, яка уже в ньому проживала з 2002 року, ОСОБА_6 19.03.2003 року подарував зазначений будинок синові - відповідачу по справі - ОСОБА_2(а/с 11).
Далі відповідач, не погоджуючи цього питання з дружиною, яка разом з ним та їхніми двома неповнолітніми дітьми проживала у спірному житловому будинку, подарував будинок своїй матері ОСОБА_7 відповідно до договору дарування від11 вересня 2006 року.(а/с11 інв. справи).
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.12.2009 року вказаний договір дарування був визнаний недійсним. Рішенням того ж Тростянецького районного суду Вінницької області від 21 грудня 2010 року було задоволено позов ОСОБА_3 про застосування наслідків визнання правочину недійсним та визнано власником будинку АДРЕСА_1 знову ОСОБА_2 (а/с14-22) - відповідача по справі.
Всі ці обставини правильно встановлені судом та відповідають матеріалам справи.
Те, що після отримання у власність ОСОБА_2 зазначеного житлового будинку на підставі договору дарування батьком, сторони почали облаштовувати його для зручностей сім`ї, було підтверджено в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13
Відповідач у судовому засіданні теж визнав, що позивачка клеїла обої, красила, розраховувалася за плитку. Мама відповідача - свідок ОСОБА_7 суду пояснювала, що на момент дарування, будинок був придатний для проживання, там були виконані основні роботи.
Про факт подальшого облаштування будинку сім`єю ОСОБА_2, крім показів вказаних свідків, свідчать і надані позивачкою письмові докази на а/с36-49, це рахунки по електрооблаштуванню житлового будинку, товарні чеки на скло, вагонку, матеріали для покрасочних робіт, на плінтуси, налічники; розписки про виконані роботи в будинку за домовленістю з ОСОБА_3 та про придбання позивачкою необхідних будівельних матеріалів, а саме: виготовлення вікна, встановлення водяного опалення, купівлі піску, керамічної плитки, батарей для водяного опалення. Всі ці письмові докази стосуються періоду після 2003 року.
Надані ж відповідачем письмові докази про придбання ОСОБА_6 будівельних матеріалів таких, як бетонні плити для перекриття, пісок, ракушняк, цегла, силікатні блоки, не спростовують доказів позивачки, оскільки вони датовані 1989-1990 роками (а/с98-110) і могли бути використані саме на будівництво будинку до його дарування.
Крім того, поряд з вказаними доказами, судом було досліджено в судовому засіданні і висновок №1120-2-Е будівельно-технічної експертизи (а/с50), у якому перераховані інші роботи по облаштуванню будинку, які складають 60% від вартості будинку на суму 130947 грн.
З цим висновком відповідач погодився у судовому засіданні, не спростувавши його та не заявивши клопотання про додаткову чи повторну експертизу. Тому суд правомірно його врахував як належний та допустимий доказ, поряд з іншими досліджуваними доказами.
За таких обставин, суд підставно дійшов висновку про те, що майно ОСОБА_2, а саме, подарований йому житловий будинок істотно збільшився у своїй вартості за рахунок спільних трудових та грошових затрат подружжя та визнав його об`єктом спільної сумісної власності подружжя, в силу ст.62 СК України.
Щодо гаража, літньої кухні та погреба, вони, відповідають зміненому проекту, викладеному в акті виносу в натурі границь земельної ділянки і розбивки будівель на а/с11 та на плані в інвентаризаційній справі на а/с13. Судом достовірно встановлено, що дані будівлі збудовані сторонами по справі після отримання в дар ОСОБА_2 житлового будинку, а отже, є спільною сумісною власністю подружжя, виходячи зі ст.368 ЦК України.
А, отже, суд правомірно застосував ст.ст. 69, 70 та 71 СК України і розділив вказане майно між сторонами в рівних частках. При цьому суд також обгрунтовано врахував вимогу позивачки про виділ її в натурі частини житлового будинку та надвірних будівель, як другому співвласнику відповідно до варіанту №1 можливого розподілу, визначеного у висновку №1120-2-Е будівельно-технічної експертизи (а/с66), відповідно до порядку користування, оскільки позивачка разом з дітьми проживає у даному домогосподарстві і на даний час.
Разом з тим, судом не дотримано вимог ст. 215 ЦПК України про зміст судового рішення та вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» і не описано, що саме слід виділити у власність іншому співвласнику - відповідачу по справі, розділивши між сторонами житловий будинок з господарськими спорудами.
Тому, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про проведення розподілу вказаного майна відповідно до варіанта № 1 висновку будівельно-технічної експертизи №1120-2-Е та виділення у власність позивачці ? частину будинковолодіння, як другому співвласнику, відповідачу відповідно, слід виділити у власність, як першому співвласнику, іншу його ? частину загальною вартістю151852 грн., яка складається з: коридору 1-1, площею5,6кв.м вартістю 6606 грн.; передньої 1-2, площею14,2 кв.м, вартістю16752 грн.; коридору 1-8, площею9,5 кв. м, вартістю 11207 грн.; кімнати 1-9, площею14,4 кв. м, вартістю 16988 грн.; коридору 1-10, площею19 кв. м, вартістю 22415 грн.;кімнати 1-11 площею18,7 кв. м, вартістю 22061 грн.; кімнати 1-12 площею 19,2 кв. м ,вартістю 22650 грн. ; балкона 1-13, площею 6,4 кв. м, вартістю 7550 грн.; ганка «а»,вартістю 1263 грн. та гаража «Б» вартістю 24361 грн. При цьому, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4942 грн. різниці від вартості ідеальної частки майна та зобов`язати ОСОБА_2 закрити за власні кошти дверні отвори з приміщень: 1-2 в 1-3; з 1-8 в 1-5 та 1-7, а ОСОБА_3 облаштувати за власні кошти дверні отвори з приміщення 1-3 в 1-5 та з 1-6 в 1-7, а також окремий хід у виділену їй квартиру №2, відповідно до вимог будівельно- технічної експертизи.
Ще зобов`язати обох співвласників переобладнати системи інженерного забезпечення (електрозабезпечення- два ел. лічильника) окремо для кожної квартири.
Враховуючи, що висновок № 1120-2-Е будівельно-технічної експертизи від 30.11.2010 року був виготовлений у зв`язку з розглядом іншої справи, а саме : справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на частину житлового будинку (а/с52), по даній справі долучений, як доказ, то витрати за проведення даної експертизи стягнуті судом з відповідача на користь позивачки безпідставно.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити, додавши у резолютивній частині відомості про майно, яке слід виділити у власність відповідачу зі всіма вимогами експертизи при першому варіанті розподілу та виключивши з неї запис про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1500 грн. витрат на проведення експертизи. В іншій частині рішення слід залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2012 року змінити, додавши у резолютивній частині рішення: «Іншу ? частину житлового будинку з надвірними будівлями (господарськими спорудами), яка складається з: коридору 1-1, площею5,6 кв.м вартістю 6606 грн.; передньої 1-2, площею14,2 кв.м, вартістю 16752 грн.; коридору 1-8, площею 9,5 кв. м., вартістю 11207 грн.; кімнати 1-9, площею14,4 кв. м, вартістю 16988 грн.; коридору 1-10, площею19 кв. м, вартістю 22415 грн.; кімнати 1-11 площею 18,7 кв. м, вартістю 22061 грн.; кімнати 1-12 площею 19,2 кв. м вартістю 22650 грн.; балкону 1-13, площею 6,4 кв. м, вартістю 7550 грн.; ганку «а» вартістю 1263 грн. та гаражу «Б» вартістю 24361 грн. виділити у власність ОСОБА_2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4942 грн. різниці від вартості ідеальної частки майна.
Зобов`язати ОСОБА_2 закрити за власні кошти дверні отвори з приміщень: 1-2 в 1-3; з 1-8 в 1-5 та 1-7.
Зобов`язати ОСОБА_3 облаштувати за власні кошти дверні отвори з приміщення 1-3 в 1-5 та з 1-6 в 1-7, а також окремий хід у виділену їй квартиру №2.
Зобов`язати обох співвласників переобладнати системи інженерного забезпечення (електрозабезпечення - два ел. лічильника) окремо для кожної квартири.»
Виключити з резолютивної частини рішення запис про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1500 грн. витрат на проведення експертизи.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту може бути оскаржене у касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча :
Судді:
З оригіналом вірно: