ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Справа № 2-а-866/11

Головуючий у 1-й інстанції: Закревський Л.В.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"12" січня 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Охрімчук І.Г.

Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "15" березня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом у лютому 2011 року, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії та додаткову пенсію, передбачені ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22.05.2008 року.

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 15.03.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області (далі - УПФ) по відмові у перерахунку додаткової пенсії ОСОБА_4, як постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Зобов'язано УПФ перерахувати та виплатити ОСОБА_4 додаткову пенсію в розмірі 25% від встановленого законодавством мінімального розміру державної пенсії за віком, передбаченої ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосувавши розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 14 серпня 2010 року з урахуванням фактично здійснених виплат, та зміни прожиткового мінімуму. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Позивач звернулася до суду із позовом у лютому 2010 року, як потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що проживає у зоні посиленого радіологічного контролю. Вона отримує додаткову пенсію, передбачену ст. 51 Закону №796-ХІІ, але у розмірах, встановленому постановою КМУ.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно із ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом № 796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ, який встановлює розмір доплати як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати або пенсії, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретний розмір доплати в твердій грошовій сумі та у розмірі до прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії застосуванню підлягає саме ст. 51 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ за №530 від 28.05.2008 р., яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Щодо періоду, за який має бути нараховано та виплачено додаткову пенсію, то суд правильно визначив його відповідно до ч.2 ст.99 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення. Воно постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "15" березня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: І.Г. Охрімчук С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області вул.Соборна,28,Володимирець,Рівненська область,34300