Справа № 2-682/11 Провадження № 22-ц/0290/2085/2012Головуючий в суді першої інстанції:Пороховий Г.І.

Категорія: 37 Доповідач: Кучевський П. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Кучевського П.В.

Суддів: Камзалова В.В., Панасюка О.С.

При секретарі: Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 22 листопада 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області з позовом до Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької, в якій просив визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Косаківка Липовецького району Вінницької області, на житловий будинок з господарськими будівлями, а саме: - А - житловий будинок; Б -літня кухня; п/Б -погріб; №1 -огорожа; №2 -ворота; №3 -хвіртка, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_4, однак 02 листопада 2011 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності правовстановлюючого документу, який би посвідчував право власності померлої ОСОБА_4 на житловий будинок та господарські споруди.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 22 листопада 2011 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1: житловий будинок «А», загальною площею 37,6 кв. м., житловою площею 29,2 кв. м.; літню кухню «Б»; погріб п/Б; № 1 -огорожу, №2 - ворота, №3- хвіртка, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Не погоджуючись з рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 22 листопада 2011 року ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволені позову.

В апеляційній скарзі зазначала , що вона користується майном померлої з 28 лютого 1992 року, добудувала до будинку допоміжні господарські споруди та фактичного прийняла спадщину.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач має усі законні підстави на спадкування майна померлої сестри ОСОБА_4

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, дані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 4).

Після її смерті відкрилась спадщина за законом, оскільки заповіт відсутній. Дана спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК України, тобто до 1 січня 2004 року та строк на її прийняття закінчився до 1 січня 2004 року.

Рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 06 червня 2011 року встановлено факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Косаківка Липовецького району Вінницької області, є рідною сестрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В силу частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судова колегія враховує п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК УРСР у тому числі щодо прийняття спадщини, кола осіб за законом.

Відповідно до положень статті 529 ЦК УРСР (1963 року) ОСОБА_3, як брат померлої, є спадкоємцем другої черги за законом.

ОСОБА_3 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05 вересня 2011 року, яке набрало законної сили 16 вересня 2011 року, позивачу визначено додатковий двомісячний строк для подання ним заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Косаківка, Липовецького району Вінницької області.

Таким чином, рішенням суду було визнано за ОСОБА_3 право спадкування після смерті його сестри - ОСОБА_4 Дане рішення в силу ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення і є обов'язковим до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори від 02 листопада 2011 року позивачеві відмовлено у видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 з підстав відсутності документу, який би посвідчував право власності спадкодавця на вказане майно ( а. с. 13).

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справі про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, та підтверджується технічним паспортом Інвентаризаційної справи №171 будинок АДРЕСА_1 побудований 1958 року та належав ОСОБА_4. Дані обставини також підтверджуються довідкою Приборівської сільської ради від 20 червня 2011 року №374, наданій на підставі даних погосподарської книги №1 за 1961-1963 роки (а.с. 10).

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на новостворене нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 1 липня 2004 року N 1952-IV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

На час виникнення спірних правовідносин діяла Інструкція порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року згідно із ст. 1, ст. 6 якої встановлено, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Вищевказана інструкція втратила чинність 19 січня 1996 року.

Відповідно до пп. 6-7 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Дані докази свідчать про те, що при житті ОСОБА_4 володіла, користувалась та розпоряджалась вищевказаним будинком, тобто, що він перебував у її власності, право власності зареєстроване за нею, згідно вимог діючого на той момент законодавства в погосподарській книзі сільської ради.

Відповідно до ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника, окрім цього, згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку ОСОБА_3 займався питанням успадкування майна померлої сестри ОСОБА_4, про що свідчить його звернення до суду із позовною заявою про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, виготовлення технічного паспорту на будинок.

Із змісту ст. 549, ЦК УРСР вбачається, що діями, які свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; подання державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені у цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не має родинних відносин із померлою ОСОБА_4, ні з померлим ОСОБА_6 та фактично користувалася майном померлої протягом 20 років.

Більше того, у 2009 року ОСОБА_2 та уклала з ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 збудувала цегляну времянку на земельній ділянці зазначеного домоволодіння, підтримувала господарство та фактично вступила у володіння спадковим майном не заслуговують увагу з огляду на наступне.

ОСОБА_2 не надано суду жодного належного та допустимого доказу який підтверджує, що вона отримувала дозвіл у ОСОБА_6 на будівництво допоміжної господарської споруди, та дійсно здійснювала будівництво, однак, апелянт не позбавлена права звернутися з до суду з позовом за захистом свого особистого майнового права та інтересу у спосіб визначений ст. 16 ЦК України.

Як встановлено ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу частини 1 статті 60 ЦПК України кожна зі сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Апелянтом не доведено викладені в апеляційній скарзі обставини та не надано суду, жодних доказів, які б підтверджували її право на успадкування майна померлої ОСОБА_4 або ОСОБА_6 Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 про те, що вона вступила в управління і володіння спадковим майном та прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, який в свою чергу прийняв спадщину після смерті своєї матері -ОСОБА_4, оскільки рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05 вересня 2011 року, яке набрало законної сили 16 вересня 2011 року, було визнано право на спадкування після смерті ОСОБА_4 за позивачем - ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_6 у встановленому законом порядку не було оформлено право власності на спірний будинок, а тому таке майно не може входити до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_6

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідач позовні вимоги визнав.

Відповідно до і п.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, правильно встановив коло суспільних правовідносин та норми матеріального права, які їх регулюють та дійшов обґрунтованого висновку, про те, що ОСОБА_3 має право на спадкування за законом після смерті його сестри ОСОБА_4 та відповідно до вимог законодавства, чинного на час відкриття спадщини, спадщину прийняв.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 22 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: