КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2012 № 5011-33/6565-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача - Мосійчук Я.І. дов.№ 010-01/7538 від 25.09.2012;

від відповідачів - 1) не з'явились;

2) не з'явились;

3) не з'явились;

4) не з'явились;

розглянувши у відкритому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес Плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КоронАгро» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року

у справі №5011-33/6565-2012 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Зіон»

2) Публічного акціонерного товариства «Електроприлад»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес плюс»

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «КоронАгро»

про стягнення 188 706 866, 63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіон» (надалі - відповідач-1), Публічного акціонерного товариства «Електроприлад» (надалі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес плюс» (надалі - відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Корон Агро» (надалі - відповідач-4) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 151110К12 від 18.03.2010 року, із змінами і доповненнями, укладеним між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Корон Агро» у сумі 188 706 866, 63 грн.

Вказана заборгованість станом на 26.04.2012 року складалась з:

- 84 594 710,70 грн.- прострочена заборгованість за кредитом (основним боргом);

- 94 821 534,61 грн.- прострочена заборгованість за процентами;

- 2 131 786,65 грн.- прострочена комісія (плата) за управління кредитом;

- 4 381 418, 40 грн.- пеня за прострочення зобов'язань;

- 858 412, 41 грн.- 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань;

- 1 919 003,87 грн.- інфляційна складова простроченого зобов'язання (втрати від інфляції).

Позивач посилається на те, що між ним та відповідачем - 4 було укладено кредитний договір № 151110К12 від 18.03.2010 року (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу- 4 кредит, шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії, однак відповідач-4 порушив строки повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів, встановлених цим договором. Враховуючи, що в забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем-1, відповідачем-2, відповідачем-3, відповідачем-4 також були укладені відповідні договори поруки, позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення заборгованості.

В ході розгляду справи позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву №06-20/17557 про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог, відповідно до якої заборгованість за кредитним договором була розрахована станом на 01.06.2012 року (було донараховано заборгованість за всіма її складовими за період з 26.04.2012 року до 01.06.2012 року). А тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 207 003 835, 28 грн., в тому числі:

- 95 874 005, 46 грн. - прострочена заборгованість за кредитом (основним боргом);

- 98 465 874,77 грн. - прострочена заборгованість за процентами;

- 2 233 300,30 грн. - прострочена комісія (плата) за управлінням кредиту;

- 5 756 932 98,00 грн. - пеня за прострочення зобов'язань;

- 1 416 126,13 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань;

- 3 257 595, 64 грн. - інфляційна складова простроченого зобов'язання (втрати від інфляції).

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з'ясовано повністю обставин справи, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості по договору неможливо обґрунтовано визначити розмір цієї заборгованості. Крім того, скаржник вважає, що судом порушено вимоги п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України щодо невідкладення розгляду справи у судовому засіданні від 02.07.2012 року, що призвело до позбавлення можливості відповідача-4 навести свої доводи, надати усні та письмові пояснення по суті спору.

Одночасно з апеляційною скаргою відповідачем-4 було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення було отримано відповідачем лише 18.07.2012, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року відповідачу-4 поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М,А., Пашкіна С.А., Пономаренко Є.О., та призначено до розгляду на 28.08.2012 року.

22.08.2012 року до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга відповідача-3, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерсес плюс» просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року у справі №5011-33/6565-2012 скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення по справі без належного розрахунку заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом.

Одночасно з апеляційною скаргою відповідачем-3 було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 року поновлено строк на подання апеляційної скарги, зазначену апеляційну скаргу відповідача-3 прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М,А., Пашкіна С.А., Пономаренко Є.О., об'єднано апеляційні скарги відповідача-3 та відповідача-4 в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду на 28.08.2012 року.

В судовому засіданні від 28.08.2012 року представник позивача заперечив проти поданих апеляційних скарг, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року залишити в силі.

Представник відповідача-4 у судовому засіданні 28.08.2012 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив вищевказане рішення скасувати.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 розгляд справи ухвалою апеляційного суду від 28.08.2012 року було відкладено на 09.10.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 09.10.2012 року підтримав свої доводи та заперечення, викладені у відзивах на апеляційні скарги відповідача -4 та відповідача-3, подані через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 28.08.2012 року та 09.10.2012 року відповідно.

Представники відповідачів в судове засідання 09.10.2012 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвал суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились.

Щодо належного повідомлення про час та місце судового засідання сторін, що не з'явились, то колегія суддів відзначає, що ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року, 27.08.2012, 28.08.2012 року були направлені на адреси відповідачів, зазначені у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, які знаходяться в матеріалах справи. Так, зокрема, доказами отримання ухвали від 28.08.2012 року відповідачем-1, відповідачем-2 та відповідачем-3 є повідомлення про вручення поштового відправлення №19965031, №19965066 та №05841775, а доказом належного повідомлення відповідача-4 про час та місце проведення судового засідання від 09.10.2012 року є відповідна розписка від 28.08.2012 року, наявна в матеріалах справи.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 18.03.2010 року між позивачем та відповідачем-4 було укладено кредитний договір № 151110К12, відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 якого банк відкрив позичальникові невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію, з лімітом кредитної лінії в розмірі:

- з 18.03.2010 року по 29.04.2010 року - 331 504 500,00 грн.;

- з 29.04.2010 року - 406 054 612, 00 грн. та з кінцевим терміном погашення кредиту: 25.12.2016 року.

Враховуючи, що до кредитного договору сторонами періодично вносились зміни, між позивачем та відповідачем-4 були укладені відповідні додаткові угоди: № 151110К12-1 від 07.04.2010 року, № 151110К12-2 від 29.04.2010 року, № 151110К12-3 від 08.07.2010 року, № 151110К12-4 від 29.07.2010 року, № 151110К12-5 від 07.08.2010 року, № 151110К12-6 від 07.09.2010 року, № 151110К12-7 від 07.10.2010 року, № 151110К12-8 від 30.11.2010 року, № 151110К12-9 від 31.01.2011 року, № 151110К12-10 від 28.02.2011 року, № 151110К12-11 від 31.03.2011 року, № 151110К12-12 від 09.06.2011 року, № 151110К12-13 від 15.09.2011 року, № 151110К12-14 від 15.12.2011 року, № 151110К12-15 від 19.04.2012 року.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, надавши відповідачу-4 кредитні кошти на загальну суму 464 604 724,00 грн., про що свідчать меморіальні ордери № 1 від 26.03.2010 року на суму 6 421 451, 45 грн., № 2 від 26.03.2010 року на суму 26 578 548, 55 грн., № 3 від від 29.03.2010 року на суму 5 000 000,00 грн., № 4 від 29.03.2010 року на суму 25 000 000,00 грн., № 5 від 30.03.2010 року на суму 30 000 000,00 грн., № 6 від 31.03.2010 року на суму 25 414 951,45 грн., № 7 від 31.03.2010 року на суму 1 478 548,55 грн., № 28519 від 11.05.2010 року на суму 58 550 112,00 грн., № 7 від 11.05.2010 року на суму 58 550 112,00 грн., № 8 від 11.05.2010 року на суму 16 000 000,00 грн. та платіжними дорученнями від № 1 від 19.03.2010 року, № 2 від 19.03.2010 року, № 3 від 19.03.2010 року на суму 105 011 000,00 грн., 86 600 000,00 грн., 20 000 000,00 грн. відповідно, що знаходяться в матеріалах справи.

За умовами кредитного договору позичальник, зокрема, зобов'язався своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (п.п. 5.1.2, п. 5.1 кредитного договору), а саме:

- погашати кредит у валюті кредиту шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок, зазначений в пункті 3.8 кредитного договору в порядку та у строки, визначені положеннями пунктів 3.2, 3.4 та 3.7 кредитного договору згідно з графіком надання та погашення кредиту (Додаток №1 до кредитного договору);

- сплачувати у валюті кредиту проценти за користування кредитом в порядку, встановленому положеннями пунктів 3.5 та 3.7 кредитного договору у розмірі, визначеному пунктом 3.2 кредитного договору (яка збільшується у розмірі та у випадках, передбачених в підпункті 3.2.4 пункту 3.2 кредитного договору):

- з 18.03.2010 року по 01.04.2010 року - 23 % річних;

- з 01.04.2010 року по 28.02.2011 року - 17 % річних;

- з 01.03.2011 року по 01.10.2012 року - 10,77% річних,

із збільшенням процентної ставки за порушення зобов'язань ( у випадках та у розмірі, передбачених в пп. 3.2.4 п.3.2 кредитного договору).

- сплачувати в порядку, встановленому в пунктах 4.1 та 3.7 кредитного договору комісії (плати) за кредитом, у розмірі, визначеному в пункті 3.2 кредитного договору;

- сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених кредитним договором, штрафні санкції, в тому числі пеню за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також інших платежів за кредитним договором за кожний день прострочення, включаючи день платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня (пункти 3.2, 7.2 кредитного договору).

Проте, відповідач-4 у порушення вищевказаних норм свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував.

У зв'язку з порушенням відповідачем-4 своїх зобов'язань за кредитним договором по сплаті процентів банком були направлені позичальнику вимоги про погашення заборгованості: від 13.02.2012 №158-01/686 та від 20.02.2012 №158-01/764.

Разом з тим, відповідач-4 не лише не погасив заборгованість за процентами, але й порушив свої зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті комісій, у зв'язку з чим йому було направлено повідомлення від 05.03.2012 року № 158-01/1893 про порушення зобов'язань з вимогою негайно погасити заборгованість. Однак, вказані вимоги позивача залишились невиконаними.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача-4 перед позивачем за кредитним договором були укладені наступні договори поруки:

- договір поруки № 151107Р8 від 04.07.2007 р. між позивачем, відповідачем-4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерсес плюс» (надалі - поручитель-1), зміни до якого вносились шляхом підписання між сторонами договорів про внесення змін №151107Р8-1 від 09.10.2008 р., №151107Р8-2 від 19.03.2010 р., №151107Р8-3 від 29.04.2010 року.

- договір поруки № 151111Р15 від 13.12.2011 р. між позивачем, відповідачем -4 та Публічним акціонерним товариством «Електроприлад» (надалі - поручитель-2);

- договір поруки № 151111Р16 від 15.12.2011 р. між позивачем, відповідачем - 4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зіон» (надалі - поручитель-3);

Згідно п. 3.1. договорів поруки № 151111Р15 від 13.12.2011 р., № 151111Р16 від 15.12.2011 р. поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання.

Згідно п. 3.2. договорів поруки № 151111Р15 від 13.12.2011 р., № 151111Р16 від 15.12.2011 р. у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес плюс» з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором від 20.02.2012 р. № 158-01/766, проте вимога була залишена поручителем-1 без задоволення.

Крім того, позивач звертався до Публічного акціонерного товариства «Електроприлад» з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором від 20.02.2012 р. № 158-01/765. Дана вимога позивача залишилась поручителем -2 невиконаною.

Також, позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіон» з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором від 20.02.2012 р. № 158-01/767, проте вимога була залишена поручителем- 3 без відповіді.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України (у редакції статті чинній на момент укладання кредитного договору та виникнення прострочення сплати боргу) передбачалося, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача-4 у зв'язку із порушеннями строків сплати суми кредиту згідно із графіками надання та погашення кредиту, процентів та комісії з управління кредитом, нарахованих за період 19.03.2010 року по 30.03.2012 року , виникла заборгованість, ознаки якої визначені пунктом 6.1 статті 6 кредитного договору.

Так, за період з 19.03.2010 року по 30.04.2012 року за відповідачем-4 обліковувалась прострочена заборгованість за кредитним договором:

- за основним боргом (кредитами) - 95 874 005,46 грн.;

- за процентами - 98 465 874,77 грн.;

- за комісією за управління кредитом - 2 233 300,3 грн.;

Як вже зазначалось вище, за умовами кредитного договору позичальник, зокрема, зобов'язався своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (п.п. 5.1.2, п. 5.1 кредитного договору).

Так, перевіривши розрахунок заборгованості позивача, колегія суддів приходить до висновку, що він є вірним, здійснений з дотриманням норм чинного законодавства та положень кредитного договору, а тому заборгованість відповідача-4 перед позивачем за кредитним договором становить:

- 95 874 005, 46 грн. - прострочена заборгованість за кредитом (основним боргом);

- 98 465 874,77 грн. - прострочена заборгованість за процентами;

- 2 233 300,30 грн. - прострочена комісія (плата) за управлінням кредиту;

При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання апелянтів про те, що розрахунок заборгованості позивачем зроблений без дотримання норм законодавства є необґрунтованим, не доведений належними доказами. Зокрема, апелянти, не заперечуючи проти наявності боргу, не надали контррозрахунку, який би підтверджував викладені в апеляційних скаргах обставини.

Доказів сплати вищевказаної суми заборгованості станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача-4 вказаної суми боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача щодо інфляційних витрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам кредитного договору.

Таким чином, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за час прострочення виконання грошових зобов'язань, підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі:

- 1 416 126,13 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань;

- 3 257 595, 64 грн. - інфляційна складова простроченого зобов'язання (втрати від інфляції).

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з підпунктом 3.2.6 пункту 3.2, пунктом 7.2 Кредитного договору в разі невиконання зобов'язань згідно з пунктами 3.4.1, 3.5.1, статтею 4, пунктом 7.3 цього Договору Позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі зазначеному у пункті 3.2 цього Договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати. Розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим Договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок суми пені, доданий позивачем до матеріалів справи, відповідає умовам кредитного договору та матеріалам справи.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені у загальній сумі 5 756 932 98,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 3 договорів поруки встановлено солідарну відповідальність боржника і поручителів.

При цьому, відповідно до пунктів 4.1.1 договорів поруки банк має право вимагати від поручителів задоволення всіх своїх вимог у повному обсязі, що випливають з кредитного договору та інших понесених витрат внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов'язання.

Судом враховано, що відповідно до пункту 4.1.1 договору поруки банк має право вимагати від відповідача-1, відповідача-2, відповідач-3 задоволення у повному обсязі всіх грошових вимог, що випливають з основного зобов'язання у випадку, якщо позичальник (відповідач-4) не виконає грошове зобов'язання, передбачене кредитним договором, протягом 20-ти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення банку про факт такого невиконання.

Позивач звертався до відповідача-1 з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором від 20.02.2012 р. № 158-01/767, до відповідач-2 з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором від 20.02.2012 р. № 158-01/765, до відповідача-3 з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором від 20.02.2012 р. № 158-01/766, проте вимоги була залишена відповідачами без відповіді та без задоволення.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором.

Також, апеляційний суд не вбачає порушеннь Господарським судом міста Києва п.п. 1, 2 ст. 77 ГПК України при здійсненні розгляду цієї справи, оскільки відповідач-4 був повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 19910532, 19910567,19910630, 19910664 ( т.2 а.с 41-44), а неявка відповідача-4 не перешкоджала розгляду справи.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року у справі №5011-33/6565-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КоронАгро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суд міста Києва від 02.07.2012 року у справі № 5011-33/6565-2012 - без змін.

3.Матеріали справи № 5011-33/6565-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Пашкіна С.А.

Пономаренко Є.Ю.