ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2012 року Справа № 14/5005/4222/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Вовк Ю.В.
за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 09.10.2012 р.:
від позивача: Лупан О.Є. (дов. б/н від 10.01.12 р.);
від відповідача: Комерзан О.О. (дов. № 21-12/11-20 від 21.12.11 р.);
від третьої особи: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце був повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012р. по справі № 14/5005/4222/2012
за позовом Іноземного підприємства "Технопарк" м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" м. Київ;
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 м. Київ
про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 22.04.2010 р., зареєстрованого в реєстрі за № 905
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 10.07.2012 р. у справі № 14/5005/4222/2012, яке підписано 16.07.2012 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Панна С.П.), задоволено позов Іноземного підприємства "Технопарк" м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" м. Київ; третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 м. Київ про визнання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 22.04.2010 р., зареєстрованого в реєстрі за № 905 таким, що не підлягає виконанню.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" не погодилося з вказаним рішення, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення по даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 04.03.1994 р. № 10/5, п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку, на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, а також норм процесуального права, однак скаржник не вказав, які саме норми процесуального права порушив суд першої інстанції при прийнятті рішення.
Відповідач вважає, що виконавчий напис нотаріуса відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки містить всю необхідну інформацію.
Розпорядженням керівника апарату суду від 19.09.2012 р., відповідно до пункту 3.1.13 "Положення про автоматичну систему документообігу суду", призначено повторний автоматичний розподіл даної справи, у зв'язку з тим, що постановою Верховної Ради України ОСОБА_6 звільнено з посади судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Справа передана новому складу колегії суддів : головуючому судді (доповідач) Бахмат Р.М., суддям Лотоцької Л.О., Євстигнеєву О.С.
Позивач та третя особа відзив на апеляційну скаргу не надали.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про поважні причини неявки не повідомила, не скористалася своїм правом на участь в судовому засіданні. Неявка представника третьої особи не перешкоджає перегляду справи за наявними в неї матеріалами.
В судовому засіданні оголошено перерву до 18.10.2012 р. до 10 год. 30 хвилн.
18.10.2012 р. представник відповідача надав клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи копію постанови ВГСУ від 15.03.2012 р. по справі № 3/5005/9855/2011.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 28.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", як лізингодавцем, та Іноземним підприємством "Технопарк", як лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу № L1731-02/08 згідно п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів та не може бути менше одного року (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору вартість предмету лізингу становить 1 733 201,81 грн.
Даний договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п. 8.1 договору).
Пунктом 6.2 договору сторони узгодили наступне: у випадку настання зазначених в підпунктах 6.1.1-6.1.7 цього договору обставин лізингодавець письмово повідомляє про це лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення таких порушень.
Згідно графіку платежів від 28.02.2009 р. (додаток № 1 до договору) відповідач повинен був сплатити лізингові платежі до лютого 2011 р..
Пунктом 5.4 додатку № 4 до договору встановлено наступне: лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 10 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 15 числа поточного місяця.
Згідно з пунктом 8.1.4 Додатку № 4 до договору фінансового лізингу від 28.02.2009 р. № L1731-02/08 лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Пунктом 8.4.1.вказаного додатку передбачено, що лізингодавець має право розірвати договір лізингу у разі невиконання лізиногоодержувачем своїх зобов'язань зі сплати авансових лізингових платежів.
21.04.2010 р. ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з заявою про вчинення виконавчого напису для повернення предмету лізингу в безспірному порядку у зв'язку з тим, що сума заборгованості ІП "Технопарк" за договором фінансового лізингу № L1731-02/08 від 28.02.2009 р. станом на 31.03.2010 р. складає 749 333 грн. 37 коп.
22.04.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис, за не виплачену в строк, згідно узгодженого графіку лізингових платежів, заборгованість.
Згідно частини другої статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізиногоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач у безспірному порядку не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше30 днів, стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 3 вказаної статті визначено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
За змістом п.п.3,4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, а також вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
31.03.2010 р. відповідач надіслав позивачу лист за вих.. № 706-03110 (т.2, а.с. 19), в якому пропонував позивачу оплатити заборгованість в сумі 3 712 167 грн. 97 коп. за договорами фінансового лізингу № L1730-02/08, L1731-02/08, L1733-02/08, L1735-02/08, L1736-02/08, L1738-02/08.
Відповідач пропонував позивачу оплатити зазначену заборгованість протягом трьох календарних днів з дати отримання цього листа і повідомив, що у випадку не оплати зазначеної заборгованості відмовиться від договорів фінансового лізингу з 30.04.2010 р. та вимагатиме повернення предметів лізингу.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач відмовлявся від договорів лізингу та звертався з вимогою повернути предмет лізингу.
За відсутності письмової відмови відповідача (лізингодавця) від договору лізингу та вимоги повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у лізиногодавця не виникає право вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Статтею 89 цього ж Закону визначено, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
У п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 за № 20/5 йдеться про те, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчиняється.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п. 284 Інструкції).
З матеріалів справи видно, що причиною спору між сторонами є з одного боку, наявність заборгованості за договором фінансового лізингу, а з іншого боку, порушення відповідачем п. 6.2 договору, у відповідності до якого лізингодавець має письмово повідомити лізингоодержувача про наявність заборгованості і дати термін для усунення порушень і лише у разі не усунення порушень у встановлений термін він має право розірвати договір.
Як свідчать матеріали справи, позивач дійсно допустив заборгованість по договору лізингу, але розмір цієї заборгованості не встановлений і не відображений. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 року у справі № 1 /281-10 (суддя Рудь І.А.) з позивача стягнута сума заборгованості 679 814 грн. 79 коп. З рішення суду вбачається, що дійсний розмір заборгованості був 216187,00 грн. і ця заборгованість була реструктуризована шляхом збільшення. Сторонами рішення не оскаржено і вступило в законну силу. У виконавчому написі нотаріуса зазначено розмір заборгованості 749 333 грн. 33 коп. Не вказано, чи це основна заборгованість, чи вона включає в себе і штрафні санкції, чи це реструктуризована заборгованість і за який період вона виникла. За даними позивача заборгованість взагалі становить 285 686 грн. 70 коп. Нотаріус згідно зі ст. 89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі не зазначив ні виду стягнення, ні період за який виник борг у позивача за договором.
Станом на час звернення відповідача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису у позивача існувала перед відповідачем заборгованість по сплаті поточних лізингових платежів, яка обліковувалась за липень 2009 року - березень 2010 року у розмірі 749333,37 грн.; строк такої заборгованості перевищував 30 днів. Крім того, про заборгованість позивача свідчить рішення суду від 30.09.2010 року у справі № 1/281-10 про стягнення заборгованості, яке до цього часу не виконано.
У відповідності до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172, такими документами є: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лезингоодержувачу з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Після перевірки наявності вказаних документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, нотаріусом, у відповідності до ст. 88 Закону України "Про нотаріат", вчиняються виконавчі написи.
Жодного письмового повідомлення відповідача з відміткою про несплату платежів, як й інших документів з вимогами щодо несвоєчасного здійснення лізингових платежів позивачем отримано не було.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно виніс рішення, яким визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012 р. у справі № 14/5005/4222/2012 залишити без змін.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: Л.О.Лотоцька
О.С. Євстигнєєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
18.10.2012 р.