ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2012 року Справа № 10/5005/11912/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів: Пруднікова В.В., Широбокової Л.П.,
секретар судового засідання: Мацекос І.М.,
представники:
від позивача: Маленька Л.І., довіреність б/н від 02.02.2012 року;
від відповідача: Мезенцев В.В., довіреність б/н від 01.06.2012 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Кірасир" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2012 року у справі №10/5005/11912/2011
за позовом приватного підприємства "Кірасир", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до приватного підприємства "Бастіон-Центр", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про розірвання договорів безвідсоткового тимчасового поворотного фінансового займу та стягнення 103 695 грн.
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2011 року приватне підприємство "Кірасир" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про розірвання договорів фінансової допомоги, укладених між ним та приватним підприємством "Бастіон-Центр" від 19.01.2010 року на суму 18 400 грн., від 21.01.2010 року на суму 46 315грн., від 12.02.2010 року на суму 13 400 грн., від 22.02.2010 року на суму 29000грн. та зобов'язання відповідача повернути позивачу 103 695 грн., отриманих за вказаними договорами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв'язку із наявністю між сторонами стосунків з оренди приміщень та спільної діяльності, позивач надав відповідачу наступну поворотну фінансову допомогу: 19.01.2010 року 18 400 грн.; 21.01.2010року 46 315 грн.; 12.02.2010 року 13 400 грн.; 22.02.2010 року 29000 грн. За твердженням позивача, коли він укладав вищевказані договори, то не міг передбачити істотної зміни обставин. При наданні позивачем фінансової допомоги відповідач мав стабільне фінансове господарське положення, основні засоби, постійні договори на надання послуг з охорони об'єктів, вчасно виконував бюджетні платежі і розрахунки з позивачем за послуги, надані на підставі договору про спільну діяльність. Станом на початок 2011року ситуація кардинально змінилася у гіршу сторону. Відповідач втратив основні засоби, обсяги робіт, має заборгованості перед бюджетом, судові спори з працівниками та порушує свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором про спільну діяльність. Посилаючись на вищезазначену істотну зміну обставин приватне підприємство "Кірасир" просило розірвати договори фінансової допомоги в судовому порядку.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року у справі №10/5005/11912/2011, що залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року у зазначеній справі, в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд виходив із необґрунтованості позовних вимог та недоведеності позивачем наявності обставин, які могли б бути підставою для розірвання договорів відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2012 року у справі №10/5005/11912/2011 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року у зазначеній справі залишено без змін.
В серпні 2012 року приватне підприємство "Кірасир" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року у справі №10/5005/11912/2011 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2012 року у справі №10/5005/11912/2011 (суддя Мартинюк С.В.) в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року у справі №10/5005/11912/2011 приватному підприємству "Кірасир" відмовлено; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011року у справі №10/5005/11912/2011 залишено без змін.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, обставинам справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2012 року у справі №10/5005/11912/2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року у справі №10/5005/11912/2011 скасувати; переглянути справу за нововиявленими обставинами; розірвати договори безвідсоткового тимчасового поворотного фінансового займу від 19.01.2010 року на суму 18 400 грн., від 21.01.2010 року на суму 46 315 грн., від 12.02.2010 року на суму 13 400 грн., від 22.02.2010 року на суму 29 000 грн.; зобов'язати відповідача повернути позивачу 103 695 грн.
Відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд в її задоволенні відмовити, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договорів про безвідсотковий тимчасовий поворотній фінансовий зайом від 19.01.2010 року на суму 18 400 грн., від 21.01.2010 року на суму 46 315 грн., від 12.02.2010 року на суму 13 400 грн. та від 22.02.2010 року на суму 29000 грн., укладених між приватним підприємством "Бастіон-Центр" (відповідачем у справі) та приватним підприємством "Кірасир" (позивачем у справі), останнє зобов'язалось надати відповідачу безвідсоткову тимчасову фінансову допомогу, а позичальник - повернути кредитору суму фактично наданої безвідсоткової тимчасової поворотної фінансової допомоги у строк до 10 років з моменту видачі, тобто повернення грошових коштів за договором від 19.01.2010 року встановлено до 19.01.2020 року, за договором від 21.01.2010 року до 21.01.2020 року, за договором від 12.02.2010 року до 12.02.2020 року та за договором від 22.02.2010 року до 22.02.2020 року.
Обумовлені вказаними вище договорами суми було перераховано позивачем відповідачу згідно платіжних доручень №100 від 19.01.2010 року на суму 18 400 грн., №111 від 21.01.2010 року на суму 46 315 грн., №129 від 12.02.2010 року на суму 13 400 грн. та №138 від 22.02.2010 року на суму 29000 грн.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору. Як передбачено її положеннями, відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено обов'язковість виконання договору сторонами.
В силу ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
Звертаючись з позовом до суду, приватне підприємство "Кірасир" послалось на істотну зміну обставин, що полягає у погіршенні фінансового становища відповідача та просило розірвати вказані вище договори на підставі ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.1 ст.652 Цивільного кодексу України, якою обґрунтований даний позов, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Виходячи зі змісту п.2 ст.652 Цивільного кодексу України договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених п.2 ст.652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Доводи відповідача відносно того, що укладаючи вищезазначені договори безвідсоткової тимчасової поворотної фінансової позики він не міг передбачити істотної зміни обставин, що полягає у погіршенні фінансового становища відповідача, є необґрунтованими, оскільки не узгоджуються з п.4 договорів, якими передбачено повернення запозичених сум по мірі стабілізації фінансового стану позичальника. Таким чином, укладаючи договори, позивач був обізнаний про фінансовий стан відповідача, а договорами фінансової допомоги передбачено лише один майновий інтерес кредитора -вчасне повернення наданих ним грошових коштів, строк яких за договорами ще не настав.
Як на нововиявлену обставину позивач посилається на розрахунок за поточний ремонт орендованого ним приміщення в сумі 11 937 грн. 60 коп. на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт від 27.07.2012 року та на ті обставини, що укладаючи договори безстрокового тимчасового фінансового займу він не міг передбачити, що в подальшому буде орендувати комунальне приміщення та ремонтувати його, а також нести інші затрати. На думку заявника, ці обставини він не міг передбачити ні під час укладання договорів тимчасового фінансового займу з відповідачем, ні під час розгляду справи господарським судом.
Відповідно до ст.112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Подана заява приватного підприємства "Кірасир" щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що на момент прийняття рішення були відсутні докази, які мають суттєве значення для розгляду справи по суті.
В якості таких доказів ним поданий акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт за липень 2012 року з ремонту орендованого приміщення за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Шостаковича, 12 на суму 11 937 грн. 60 коп., підписаний замовником (представником приватного підприємства "Кірасир") та генпідрядником (представником товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетика») та договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності №16/9 від 17.03.2011 року, предметом якого є передача орендодавцем (Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради) орендарю (приватному підприємству "Кірасир") у строкове платне користування нерухомого майна, нежилого приміщення на першому поверсі окремо розташованої будівлі загальною площею 35,8 кв.м., яке розташоване за адресою: вул.Шостаковича, 12, для використання під розміщення офісу строком по 16.02.2014 року включно.
Відмовляючи позивачу в задоволенні заяви щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, місцевий господарський суд правильно виходив з того, що подані заявником документи за своєю правовою природою не є фактами, що можуть бути визнані істотною обставиною, яка дає підстави для перегляду судового рішення.
В апеляційній скарзі наведені доводи, що ґрунтуються на неправильному розумінні нововиявлених обставин.
Згідно п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Оскільки
- обставини, на які посилається апелянт (виконання будівельних робіт з ремонту орендованого ним приміщення) не існували на час розгляду справи;
- позивачем належними доказами, у відповідності із ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено зв'язку між генпідрядною організацією, орендодавцем орендованого приміщення з правовідносинами сторін у справі, істотність даних обставин для розгляду справи (ані в договорах про безвідсотковий тимчасовий поворотний фінансовий зайом, ані у договорі про спільну діяльність №139/1 від 03.01.2008 року не йдеться про те, що позивач надає відповідачу фінансову допомогу за умовою надання відповідачем позивачу в оренду належного йому приміщення);
- скаржником не подано доказів, що обставини, на які він послався в обґрунтування своєї заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (існування договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності №16/9 від 17.03.2011 року) не були йому відомі під час розгляду справи,
колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року у справі №10/5005/11912/2011 за нововиявленими обставинами.
З огляду на викладене судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції; ухвала місцевого господарського суду ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу приватного підприємства "Кірасир" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2012 року у справі №10/5005/11912/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя В.В. Прудніков
Суддя Л.П. Широбокова
(Повний текст постанови складено 18.10.2012р.)