ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 50/206-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМирошниченка С.В.,

суддівБарицької Т.Л.,

Хрипуна О.О. (доповідача),

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Перший"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012

у справі господарського суду№ 50/206-б міста Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Сілган Уайт Кеп Україна"

доДочірнього підприємства "Яготинський консервний завод"

провизнання банкрутом

за участю представників

скаржникаПосунько Д.В.,

боржникане з'явилися,

розпорядник майнаарб.кер. Бєлова О.А.,

арб.кер.Комлик І.С.,

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду міста Києва від 22.05.2012 у справі № 50/206-б (суддя Головатюк Л.Д.) відмовлено розпоряднику майна боржника Бєловій О.А. у задоволенні клопотання про зобов'язання керівника ДП "Яготинський консервний завод" Пархоми О.Є. надати документи розпоряднику майна Бєловій О.А. для проведення фінансового аналізу боржника; боржника визнано банкрутом; припинено процедуру розпорядження майном і відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Комлика І.С.; підприємницьку діяльність банкрута завершено, інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 (головуючий суддя Гарник Л.Л., судді Доманська М.Л, Пантелієнко В.О.) частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Банк Богуслав", постанову господарського суду міста Києва від 22.05.2012 скасовано, справу № 50/206-б передано на розгляд до господарського суду міста Києва зі стадії розпорядження майном.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ПАТ "Банк Перший" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012, залишивши в силі постанову господарського суду міста Києва від 22.05.2012.

Касаційна скарга мотивована порушенням та невірним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Переглядаючи в апеляційному порядку постанову місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 101 ГПК України, за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції не позбавлений права встановлювати фактичні обставини справи.

В порушення вищезазначеної норми суд апеляційної інстанції скасував постанову місцевого господарського суду, вказавши на передчасність її винесення, не перевіривши її законність і обґрунтованість, не вмотивувавши своє рішення посиланням на встановлені ним обставини справи.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскаржувану постанову апеляційної інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки вона ухвалена не на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Так, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, місцевий господарський суд виходив з того, що поданими суду доказами підтверджена неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку його силами зобов'язання щодо сплати заборгованості перед кредиторами, заяв та клопотань щодо відкриття процедури санації, які передбачені ч. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до суду не надходило. 21.05.2012 на засіданні комітету кредиторів було прийнято рішення більшістю голосів ("за" -21 750 голосів, "проти" -16 658 голосів) про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Комлика І.С. 22.05.2012 клопотання подане до господарського суду.

Згідно з ч. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" саме до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

На момент винесення цієї постанови будь-яких інших звернень про санацію боржника чи пропозицій щодо укладення мирової угоди на адресу арбітражного керуючого, комітету кредиторів і господарського суду не надходило.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Суд першої інстанції з'ясувавши, що безспірні вимоги кредиторів становлять 39 265 162,96 грн. і відсутні реальні пропозиції щодо проведення процедури санації та укладення мирової угоди, визнав неспроможність боржника відновити платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Тому суд, керуючись ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визнав Дочірнього підприємства "Яготинський консервний завод" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Оскільки Київський апеляційний господарський суд на підставі встановлених обставин справи не спростував висновків суду першої інстанції про неплатоспроможність боржника, висловивши лише припущення про передчасність висновку місцевого суду про неспроможність боржника виконати зобов'язання щодо сплати заборгованості перед кредиторами, то були відсутні передбачені ст. 104 ГПК України підстави для скасування або зміни рішення, у зв'язку з чим, постанова апеляційного господарського суду від 11.07.2012 підлягає скасуванню, а касаційна скарга ПАТ "Банк Перший" -задоволенню.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Перший" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 50/206-б від 11.07.2012 скасувати.

Постанову господарського суду міста Києва від 22.05.2012 у справі № 50/206-б залишити в силі.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун