ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2988/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представника позивача: Пони В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області до Державного підприємства «Дослідне господарство «П?ядицьке»про стягнення податкової заборгованості в сумі 223000,40 грн., -
ВСТАНОВИВ:
27.09.2012 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області (надалі -позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «П?ядицьке»(надалі -відповідач) про стягнення податкової заборгованості в сумі 223000,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 2868,10 грн., податку на прибуток в сумі 906,00 грн., податку на доходи фізичних осіб в сумі 207542,94 грн. та земельного податку в сумі 11683,36 грн., в тому числі пеня -925,26 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 223000,40 грн., яка ним не сплачена.
У судовому засіданні представник позивача подав суду заяву про зміну (зменшення) позовних вимог від 10.10.2012 року, в якій зазначено про те, що з урахуванням часткової сплати податкового боргу відповідачем станом на 10.10.2012 року заборгованість, що підлягає стягненню складає 217037,04 грн., а саме: податок на прибуток в сумі 906,00 грн., податок на додану вартість в сумі 2868,10 грн., земельний податок в сумі 5720,00 грн., та податок на доходи фізичних осіб в сумі 207542,94 грн. (а.с. 39). Судом прийнято до розгляду вказану заяву про зменшення позовних вимог, з врахуванням вимог ст.ст. 51, 137 КАС України, та виходячи з того, що вона не порушує процесуальних прав відповідача.
Представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача зазначену заборгованість по сплаті податкового боргу із його розрахункових рахунків і за рахунок наявної готівки.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомив (а.с. 37). Своїм правом на подання письмового заперечення проти поданого до нього позову відповідач не скористався.
За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 04.03.2003 року проведено державну реєстрацію ДП «Дослідне господарство «П?ядицьке» як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо відповідача станом на 22.08.2012 року. Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, та плата за землю, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.2., 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).
Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133, підпункту 162.1.3. пункту 162.1 статті 162, пункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та плати за землю.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Щодо зобов'язань із податку на прибуток підприємств судом встановлено наступне.
У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.
Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2011 року та 1-2 квартали 2012 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в загальній сумі 906,00 грн. (а.с. 8-13). Однак, даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаний вище період становить 906,00 грн.
Щодо зобов'язань із податку на доходи фізичних осіб судом встановлено наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.180. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно вимог підпункту 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Судом встановлено, що відповідачем подано до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області декларацію з податку на доходи з фізичних осіб за 1 місяць 2011 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 207542,94 грн. (а.с. 14). Однак, дане зобов'язання відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаний вище період становить 207542,94 грн.
Щодо зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, то суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року, де розраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 2880,00 грн. (а.с. 6-7). Таких зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказаний період згідно даної декларації становить 2868,10 грн.
Щодо заборгованості відповідача по земельному податку, яка також виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язання, суд зазначає наступне.
Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкові декларації з плати за землю за 2012 рік, в яких відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань, а саме: декларацію № 4387 на загальну суму 12615,36 грн. з щомісячною сплатою 1051,27 грн., № 4378 на загальну суму 9444,36 грн. з щомісячною сплатою 787,02 грн., № 4383 на загальну суму 5652,38 грн. з щомісячною сплатою 471,03 грн. та № 4385 на суму 5399,00 грн. з щомісячною сплатою 449,90 грн. (а.с. 15-26). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг по земельному податку становить за 2012 рік в загальному розмірі 5720,00 грн.
За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та плати за землю на загальну суму 217037,04 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом Державного підприємства «Дослідне господарство «П?ядицьке».
Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимоги статті 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що кореспондується із порядком надіслання податкової вимоги, визначеним пунктом 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкові вимоги форми "Ю1" за №1/42 від 11.02.2009 року та форми "Ю2" за №2/118 від 16.03.2009 року, які отримані відповідачем 12.02.2009 року та 19.03.2009 року відповідно, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на корінці податкової вимоги та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 27-28), а, отже, в силу п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми якого були чинними на день отримання вказаних податкових вимог, податкові зобов'язання є узгодженими. Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаних податкових вимог в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, вищевказана друга податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.
Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.
Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаними податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, та плати за землю, податковими вимогами та довідкою про недоїмку і передплату станом на 20.08.2012 року.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «П?ядицьке»податкового боргу в сумі 217037,04 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків Державного підприємства «Дослідне господарство «П?ядицьке» (ідентифікаційний код 31774060, що знаходиться за адресою: 78254, Івано-Франківська область, Коломийський район, село П'ядаки, вулиця Наукова, буд. 16) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 217037 (двісті сімнадцять тисяч тридцять сім) гривень 04 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова в повному обсязі складена 12.10.2012 року.