ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" жовтня 2012 р.Справа № 5017/925/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Журавльова О.О.
суддів Аленін О.Ю., Ярош А.І.
(відповідно до розпорядження голови суду від 15.10.2012р. №804 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання Мікулі К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Маркаров І.Р., за довіреністю від 24.09.2012р.
від відповідача: не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Апогеос"
на рішення господарського суду Одеської області від 30 липня 2012 року
по справі №5017/925/2012
за позовом Приватного підприємства „Апогеос"
до відповідача Одеської обласної державної хлібної інспекції
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю „Кернел -Трейд"
про стягнення 42867,08 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство „Апогеос" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної державної хлібної інспекції про стягнення, з урахуванням наданих у подальшому остаточних уточнень до позовної заяви, 59927,29 грн. заподіяних збитків.
Рішенням господарського суду Одеської області від 30 липня 2012 року у справі №5017/925/2012 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Гуляк Г.І., судді Оборотова О.Ю., Рога Н.В.) у задоволенні позову ПП „Апогеос" відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем заявки №148 від 25.07.2012р. про проведення інспектування партії ячменю, з огляду на що правові підстави виконання спірного договору Одеською обласною державною хлібною інспекцією не настали. Окрім того, місцевий господарський суд зауважив, що позивачем не доведено, що збитки вказані у позовній заяві понесені саме з вини відповідача.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (ПП „Апогеос") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП „Апогеос" у повному обсязі, з посиланням при цьому на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача (Одеської обласної державної хлібної інспекції) у судове засідання не з'явився, водночас в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.08.2012р., з якого вбачається, що представником відповідача було отримано ухвалу Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження. Окрім того з матеріалів справи вбачається, що представником відповідача Яковенко Є.В., за довіреністю від 23.08.2012р. було отримано довідку від 25.09.2012р. про перенесення судового засідання по справі №5017/925/2012 на 16.10.2012р. о 10:15 год.
Представник третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю „Кернел -Трейд") у судове засідання не з'явився, водночас в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.08.2012р., з якого вбачається, що представником третьої особи було отримано ухвалу Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що Одеська обласна державна хлібна інспекція та ТОВ „Кернел -Трейд" повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПП „Апогеос" за відсутністю представників відповідача та третьої особи.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПП „Апогеос" з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що 14.07.2011р. між ПП „Апогеос" (позивач, замовник) та Одеською обласною державною хлібною інспекцією (відповідач, виконавець) було укладено договір на визначення якості товарних і технологічних властивостей зернобобових, олійних, зернових культур, продуктів їх переробки, що відвантажуються на експорт, що надходять по імпорту, та в межах України №119 (надалі -договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець виконує огляд (інспектування) зерна та продуктів його переробки та оформлення сертифікатів якості зерна і продуктів його переробки при відвантаженні, надходженні та транзиті, обумовлених у договорі (контракті) між продавцем і покупцем (замовником та його контрагентом за договором відчуження зернопродуктів).
Відповідно до п.п. 2.1-2.2 договору замовник зобов'язаний не менш ніж за 72 години до початку відвантаження, вивантаження зерно продуктів ознайомити виконавця з умовами договору (контракту) купівлі-продажу і виділити уповноваженого представника для підтримки зв'язку з виконавцем. Замовник бере на себе зобов'язання вчасно здійснити оплату виконаних робіт відповідно до виставленого рахунку виконавця, не залежно від того чи діє замовник від свого імені або від імені третьої особи при здійсненні експортно-імпортного експедирування вантажу.
За п.3.1 договору виконавець зобов'язаний приступити до роботи з надання послуг відповідно до даного договору з моменту оплати його послуг замовником у повному обсязі.
Пунктами 5.1-5.2 договору встановлено, що замовник оплачує послуги виконавця в триденний термін з моменту отримання рахунку від виконавця у вигляді 100% передоплати шляхом безготівкового перерахування грошових коштів платіжним дорученням на рахунок виконавця. Виконавець приступає до виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором тільки після перерахування замовником суми, визначеної виконавцем у виставленому замовнику рахунку, причому розрахунок вважається здійсненим замовником з моменту надходження грошей на рахунок виконавця.
Згідно із п.9.1 договору цей договір набрав чинності з дня його підписання сторонами, скріплення підписів печатками і діє протягом 1 року.
Матеріалами справи встановлено, що 21.07.2011р. між ПП „Апогеос" (постачальник) та ТОВ „Кернел-Трейд" (покупець, третя особа) було укладено договір поставки №О430/12 за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити ячмінь фуражний українського походження врожаю 2011 року 500 +/- 5% метричних тонн (надалі - товар).
Відповідно до п.п.3.1-3.2 договору поставки товар поставлявся відповідно до вимог DDU (Delivered Duty Unpaid) до Іллічівського морського торгівельного порту. Строк поставки на портовий елеватор до 30 липня 2011 року.
Пунктом 5 договору поставки встановлено, що вартість 1 тони товару без ПДВ складає 1860 грн.
З матеріалів справи вбачається заява ПП „Апогеос" №148, датована 25.07.2011р., якою позивач просив відповідача провести інспектування партії ячменю фуражного 3-го класу врожаю 2011 року, який знаходився за адресою: Одеська область, Саратський р-н, с. Зоря, вул. 28 червня, № 197, вагою 500 000 тон, та мав транспортуватися за вищезазначеним договором поставки.
26.07.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом №151, за яким просив відповідача надати рахунок на оплату послуг відповідача по інспектуванню 8 одиниць вагонів ячменю фуражного 3-го класу врожаю 2011 року згідно із заявкою №148 від 25.07.2011р. та відповідно до виконання умов Договору №119 від 14.07.2011р.
27.07.2011р. відповідачем було направлено позивачу лист відповідь №19/1/864, яким сповіщало, що Одеською обласною державною хлібною інспекцією не було прийнято заяву №148 від 25.07.2011р., у зв'язку з чим у відповідача відсутня можливість виписати рахунок.
29.07.2011р. позивач вдруге звернувся до відповідача з листом №158, яким повідомив про завантаження вагонів без інспектора Одеської обласної державної хлібної інспекції, який не з'явився, у зв'язку з чим задля уникнення простою вагонів та простою судна під завантаження в Іллічівському порту позивачем були проведенні дослідження зерна, якими встановлено, що якість зерна відповідає стандартам та нормам України та повністю задовольняють покупця ТОВ „Кернел-Трейд".
01.08.2011р. від Іллічівського п/п Одеської обласної державної хлібної інспекції до СП ТОВ „Трансбалктермінал" факсограмою було направлено припис, відповідно до якого у зв'язку з тим, що 4 вагони ячменю 3 класа, врожаю 2011 року, які прибули зі ст. Сарата відвантажувались з не сертифікованого зернового складу та якість даної партії визначалась в не атестованій та не акредитованій лабораторії, яка не має права видавати якісні посвідчення, а також у даних якісних посвідченнях відсутня інформація по показникам безпеки та ГМО у зв'язку з чим дані вагони були зняті з експорту.
Водночас, 01.08.2011р. на адресу позивача надійшов лист від третьої особи за №3, згідно із яким 4 вагони з зерном №95347324, №95541611, №95834172 та №95539730, які позивач відправив ТОВ „Кернел-Трейд", зняті з фронту відвантаження та з експорту на підставі припису начальника Іллічівського п/п Одеської обласної державної хлібної інспекції.
Окрім того, 01.08.2011р. ТОВ „Кернел-Трейд" звернулось до позивача з листом №01/08-12 з вимогою щодо повернення коштів отриманих у якості передплати за договором поставки №0430/12 від 21.07.2011 р. у розмірі 362 179,20 грн., які позивач повернув за платіжним дорученням №28 від 08.08.2011 року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.2011р. по справі №16/17-4236-2011 за позовом ПП „Апогеос" до Одеської обласної державної хлібної інспекції про зобов'язання виконувати умови договору на визначення якості товарних і технологічних властивостей зернобобових, олійних, зернових культур, продуктів їх переробки, що відвантажуються на експорт, що надходять по імпорту, та в межах України №119 від 14.07.2011р. задоволено позов ПП „Апогеос" та зобов'язано Одеську обласну державну хлібну інспекцію виконувати умови вищевказаного договору, викладені у п.п.1.1 та 3.1. Окрім того, у даному рішенні встановлено факт порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, а саме: відмовлення у прийнятті заяви позивача №148 від 25.07.2011р.
Вказане рішення було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. по справі №16/17-4236-2011.
З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №28 від 08.08.2011р. вбачається, що позивачем було переведено на рахунок ТОВ „Кернер-Трейд" 362179,20 грн., як повернення оплати за ячмінь.
Матеріалами справи встановлено, що 04.08.2011р. між ПП „Апогеос" (постачальник) та ПАТ „Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" (покупець) було укладено договір поставки №04/08/11 за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити ячмінь фуражний українського походження врожаю 2011 року 500 +/- 5% метричних тонн (надалі - товар).
Відповідно до п.п.3.1-3.2 договору поставки товар поставлявся відповідно до вимог DDU (Delivered Duty Unpaid) до Іллічівського морського торгівельного порту. Строк поставки на портовий елеватор до 10 серпня 2011 року.
Пунктом 5 договору поставки встановлено, що вартість 1 тони товару без ПДВ складає 1720 грн.
На виконання умов договору поставки №04/08/11 від 04.08.2011р. ПП „Апогеос" було поставлено ПАТ „Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" товар на суму 411682 грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною №РН-0000007.
З наявної в матеріалах справи копії залізничної накладної №42231034 від 27.07.2011р. вбачається, що ПП „Апогеос" (відправник) до ПАТ „Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" було відправлено ячмінь у вагонах №95541611 нетто вантажу 61700 т, №95834172 нетто вантажу 60100 т, №95539730 нетто вантажу 60700 т та №95347324 нетто вантажу 60900 т.
Також, з наявної в матеріалах справи копії залізничної накладної №42144949 від 28.07.2011р. вбачається, що ПП „Апогеос" (відправник) до ПАТ ТОВ СП „Трансбалктермінал" було відправлено ячмінь у вагонах №95541611 нетто вантажу 61700 т, №95834172 нетто вантажу 60100 т, №95539730 нетто вантажу 60700 т та №95347324 нетто вантажу 60900 т.
Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За умовами ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що факт порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №119 від 14.07.2012р., який укладено між позивачем та відповідачем по даній справі, а саме: відмовлення у прийнятті заяви позивача №148 від 25.07.2011р. встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.2011р. по справі №16/17-4236-2011, а отже даний факт не потребує доказування.
Частиною 3 ст. 21 Закону України „Про зерно та ринок зерна України" встановлено, що рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки приймається протягом трьох днів після надходження заяви від суб'єкта ринку зерна про видачу сертифіката якості на партію зерна та продуктів його переробки, що зберігаються на зерновому складі, і завершення завантаження транспортного засобу. Якщо після закінчення зазначеного строку не буде прийнято рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, вважається, що суб'єктові ринку зерна надано такий сертифікат.
Як вже було вказано вище, за п.2.1 договору на визначення якості товарних і технологічних властивостей зернобобових, олійних, зернових культур, продуктів їх переробки, що відвантажуються на експорт, що надходять по імпорту, та в межах України №119 від 14.07.2011р. замовник зобов'язаний не менш ніж за 72 години до початку відвантаження, вивантаження зерно продуктів ознайомити виконавця з умовами договору (контракту) купівлі-продажу і виділити уповноваженого представника для підтримки зв'язку з виконавцем, при цьому, ч. 3, ст. 21 Закону України „Про зерно та ринок зерна України" передбачено, що рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки приймається протягом трьох днів після надходження заяви від суб'єкта ринку зерна про видачу сертифіката якості.
Дослідивши матеріали справи та враховуючи норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, приймаючи до уваги той факт, що заява провести інспектування партії ячменю ПП „Апогеос" №148, була надана відповідачу 25.07.2011р., а спірний товар було відвантажено на відправку ТОВ СП „Трансбалктермінал" 28.07.2011р., що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи залізничною накладною, позивачем було порушено п.2.1 договору на визначення якості товарних і технологічних властивостей зернобобових, олійних, зернових культур, продуктів їх переробки, що відвантажуються на експорт, що надходять по імпорту, та в межах України №119 від 14.07.2011р., в частині не ознайомлення відповідача з умовами договору купівлі-продажу та виділення уповноваженого представника для підтримки зв'язку з виконавцем у строк не менш ніж за 72 години.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було завідомо проведено транспортні операції зі спірним товаром з порушенням умов договору на визначення якості товарних і технологічних властивостей зернобобових, олійних, зернових культур, продуктів їх переробки, що відвантажуються на експорт, що надходять по імпорту, та в межах України №119 від 14.07.2011р. та норм чинного законодавства.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
За ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 01.04.1994р. №02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" окрім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду і самою шкодою.
Якщо потерпілій стороні завдано шкоду (збитки) декількох видів, то шкода (збитки) повинна розраховуватися по кожному виду окремо (а також окремо доводитися відповідними доказами з обґрунтованим розрахунком і правовим обґрунтуванням), а отримані результати повинні підсумовуватися.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач, які - відповідач. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру. Це правило базується на положеннях ст. 218 ГК.
При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.
Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданої шкоди; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і шкодою; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.
Збитки (шкода) мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.
Таким чином, на кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самою завданою шкодою та обґрунтування її розміру.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП „Апогеос" в частині стягнення з відповідача збитків з неотриманого позивачем прибутку у розмірі 33509 грн. з огляду на те, що позивачем не доведено у розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України неможливості продати спірний товар, після порушення відповідачем умов договору №119 від 14.07.2011р., за більш високою ціною, аніж за якою спірний товар було фактично продано.
Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено наявності та розміру завданої йому шкоди у вигляді неотриманого прибутку у розмірі 33509 грн.
Щодо позовних вимог ПП „Апогеос" в частині стягнення збитків пов'язаних із сертифікацією продукції у розмірі 2653,30 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.
За умовами ст. 11 Закону України „Про зерно та ринок зерна України" послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність правилам і технічним умовам у відповідній сфері. Видача сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки здійснюється на платній основі спеціально уповноваженим державним органом у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки. Порядок видачі зазначеного сертифіката і перелік документів, що подаються для його одержання, строк дії такого сертифіката та механізм зарахування до державного бюджету коштів, які надійдуть в результаті внесення плати за його видачу, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної аграрної політики.
Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки приймається протягом тридцяти днів після надходження необхідних для видачі сертифіката документів. Якщо після закінчення зазначеного строку не буде прийнято рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката, послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки, що надаються суб'єктом зберігання зерна, вважаються сертифікованими.
Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, та враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП „Апогеос" в частині стягнення збитків за сертифікацію продукції, які були надані позивачу на суму 2653,30 грн., з огляду на не доведеність позивачем причинного зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання і завданою шкодою у розмірі 2653,30 грн.
Окрім того, апеляційний господарський суд зауважує, що представником позивача під час розгляду справи 16.10.2012р. стосовно стягнення збитків за сертифікацію продукції, які були надані позивачу на суму 2653,30 грн. зазначалось, що вказані сертифікаційні роботи проводились заздалегідь, оскільки у будь якому випадку такі сертифікати потрібні позивачу для операцій зі спірним товаром.
Щодо позовних вимог ПП „Апогеос" в частині стягнення збитків пов'язаних із транспортуванням товару у розмірі 23764,99 грн., апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.
Враховуючи матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП „Апогеос" в частині стягнення збитків за транспортування зерна на суму 23764,99 грн., з огляду на не доведеність позивачем причинного зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання і завданою шкодою у розмірі 23764,99 грн.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Апогеос" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 30 липня 2012 року у справі №5017/925/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Апогеос" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 18 жовтня 2012 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов О.Ю. Аленін А.І. Ярош