ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"10" жовтня 2012 р. Справа № 5023/321/11

вх. № 321/11

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Ягнюк О.В.

За участю представників сторін:

представника кредитора - Грабченко М.А., довіреність № 465/9/19-17 від 09.07.2012р. (Харківська об`єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби)

представника кредитора - Віхорєвої - Сухорукової І.О., довіреність №36-37 від 03.01.2012р. (Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк");

представника Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" - Пашкової Н.В., довіреність від 15.09.2010р.

представника кредитора - Синельникової М.А., довіреність №14/10 від 11.01.2012р. (Публічне акціонерне товариство "Альфа - Банк")

ліквідатора - арбітражного керуючого Зеленцова О.П., ліцензія серія АВ №600672 від 20.02.2012р.

прокурора - Косіченко М.М., посвідчення №001182 від 22.08.2012р.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" з грошовими вимогами до боржника по справі за заявою Приватного підприємства "РС - Центр", м. Кременчук до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс - Т", с. Радгоспне

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 січня 2011 р. за заявою Приватного підприємства "РС-Центр" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 24 січня 2011 р. по справі № 5023/321/11 Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т", ідентифікаційний код 34265200, зареєстроване як юридична особа 07 квітня 2006 р. Харківською районною державною адміністрацією за №10004599353, місцезнаходження: 62421, Харківська область, Харківський район, с. Радгоспне, б. 28 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зеленцова Олексія Петровича, якого зобов'язано в строк до "24" червня 2011 року виконати ліквідаційну процедуру та надати суду ліквідаційний звіт, ліквідаційний баланс та інші докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 липня 2011 р. постанову господарського суду Харківської області від 24 січня 2011 р. скасовано, провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 вересня 2011 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 липня 2011 р. скасовано, постанову господарського суду Харківської області від 24 січня 2011 р. у справі № 5023/321/11 залишено в силі.

24 жовтня 2011 р. справа надійшла до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2011 р. призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15 листопада 2011 р. о(об) 10:00.

Розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами господарського суду, зокрема, у зв`язку з необхідністю надання ліквідатором доказів на підтвердження проведення дій в ліквідаційній процедурі.

30.11.2011 р. до господарського суду від ПАТ "Сведбанк" надійшло клопотання, в якому заявник просить суд винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і переходу до загальних процедур у справі про банкрутство, передбачених Законом.

Також, 30.11.2011 р. ПАТ "Сведбанк" надав суду заяву (вх. № 35253) про визнання грошових вимог ПАТ "Сведбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс - Т" на суму 342 393 850,99 грн., як таких, що забезпечені заставою майна боржника.

В подальшому 26 грудня 2011 року ПАТ "Сведбанк" надав заяву про уточнення кредиторських вимог (вх. №5607), відповідно до якої просив суд визнати грошові вимоги до банкрута у розмірі 321 761 190 грн., як таких, що забезпечені заставою майна боржника.

На підставі розпорядження №1074 від 03 вересня 2012 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи", у зв`язку з хворобою судді Кононовой О.В. було виконано повторний розподіл справи між суддями, справу №5023/321/11 було передано судді Чистяковій І.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2012 року відкладено слухання звіту ліквідатора, скарг на дії ліквідатора, клопотань ПАТ "Сведбанк" про перехід до загальних судових процедур та визнання кредиторських вимог ПАТ "Сведбанк" на "10" жовтня 2012 р. о 10:00.

Представник Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ліквідатор у судовому засіданні повідомив, що уточнені вимоги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" у розмірі 321 761 190 грн. були визнані та включені ним до реєстру вимог кредиторів. Крім того, ліквідатор заперечував проти задоволення клопотання ПАТ "Сведбанк" щодо переходу до загальних судових процедур, оскільки ним не виявлено майнових активів банкрута.

Представники кредиторів, присутні у судовому засіданні, не заперечували проти задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання уточнених грошових вимог до банкрута у розмірі 321 761 190 грн. та підтримали клопотання ПАТ "Сведбанк" про перехід до загальних судових процедур.

Прокурор залишає вирішення заяв ПАТ "Сведбанк" на розсуд суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути заяви Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання грошових вимог та винесення ухвали про припинення процедури ліквідації та переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство за наявними у справі документами за відсутністю представника ПАТ "Сведбанк".

Дослідивши матеріали справи, вимоги ПАТ "Сведбанк", вислухавши пояснення прокурора, ліквідатора та представників кредиторів, суд встановив наступне.

05 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер - Авто" було укладено кредитний договір №65/59765-КЛ (Мультивалютна кредитна лінія, що поновлюється).

Також, 05 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" було укладено кредитний договір №54/07.

Згідно наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором №65/59765-КЛ від 05.12.2007 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер - Авто" станом на 24 січня 2011 року становить 65 163 659,50 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №54/07 від 05.12.2007 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" станом на 24 січня 2011 року становить 256 597 530,50 грн.

В забезпечення виконання власних зобов`язань та як майнового поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" за кредитним договором №54/07 від 05.12.2007р. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер - Авто" за кредитним договором №65/59765-КЛ від 05.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосервіс - Т" було укладено договір застави від 05 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. 05.12.2007р. та зареєстрованого в реєстрі за №11721.

Згідно п.4 Договору застави на забезпечення виконання Заставодавцем Основного зобов`язання, Заставодавець передає в заставу належні йому на праві власності товари в обороті, а саме автотранспорт балансовою вартістю 50 039 353,84 грн., згідно з Переліком, що є невід`ємною частиною цього договору.

П.п. 13.5 п. 13 Договору застави заставодержатель має право у разі невиконання Позичальником - 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод") умов кредитного договору №54/07 від 05.12.2007р. та/або Позичальником - 2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер - Авто") умов кредитного договору №65/59765-КЛ від 05.12.2007р., та/або Заставодавцем умов кредитного договору №66/59766-КЛ від 05.12.2007р. звернути стягнення на Предмет застави (його частини) і задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи суми кредиту, процентів за користування ним, комісій, неустойки та інших платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з кредитного договору №54/07 від 05.12.2007р. та/або кредитного договору №65/59765-КЛ від 05.12.2007р., та/або кредитного договору №66/59766-КЛ від 05.12.2007р., а також відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги.

Судом встановлено, що ліквідатором було здійснено публікацію оголошення в газеті "Голос України" (№21 (5021) від 04.02.2011р.) про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс - Т" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

30 листопада 2011 року Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулось до суду із заявою про визнання грошових вимог до банкрута у розмірі 342 393 850,99 грн. як такі, що забезпечені заставою майна банкрута.

В подальшому Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" уточнило свої кредиторські вимоги до банкрута та просило визнати грошові вимоги у розмірі 321 761 190 грн. (заява про уточнення кредиторських вимог за вх. №5607 від 26.12.2011р.).

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)

Згідно з цією статтею вказаного Закону, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, зокрема, п.п. 3.1.1., кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); згідно абз. 2 п.п. 4.3. зазначених Рекомендацій, у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 Закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, укладення договору поруки становить окремий різновид забезпечення виконання основного зобов'язання, де правовим наслідком порушення боржником основного зобов'язання є виникнення у кредитора боржника солідарних грошових вимог до поручителя та боржника.

В свою чергу ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 589, ч.ч. 2, 3 ст. 590 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Істотне значення для вирішення спору мають визначення термінів, що встановлені ст. 1 вказаного Закону, зокрема, Закон визначає поняття "Основного зобов'язання", як зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; "Майновим поручителем" є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Таким чином, іпотека становить окремий вид застави, як майнова порука за виконання основного зобов'язання, де правовим наслідком порушення боржником основного зобов'язання є виникнення у кредитора боржника права звернення стягнення на предмет застави, а не грошової вимоги, на відміну від договору поруки, де також закон не передбачає можливості солідарної відповідальності боржника за іпотекодавцем/заставодавцем.

Детальний аналіз вказаних правових норм, вказує на те, що порука та іпотека як окремий вид застави, є різними за правовою природою та наслідками, окремими видами забезпечення виконання основного зобов'язання. Договір поруки передбачає у разі порушення боржником за основним зобов'язанням солідарну відповідальність боржника і поручителя, де поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, - тобто передбачає грошову солідарну відповідальність поручителя перед кредитором. Договір застави і договір іпотеки як вид останнього, за правовою природою не передбачає солідарної відповідальності за зобов'язання боржника за основним договором, а чітко визначає право кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки заставленого майновим поручителем у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту терміну "грошове зобов'язання" визначеного Законом про банкрутство, як "зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору" (ст.1 Закону про банкрутство) та правової природи договорів застави, іпотеки та поруки, суд дійшов висновку про те, що невиконання боржником основного зобов'язання не тягне для іпотекодавця (заставодавця), майном якого забезпечено виконання основного договору - грошових зобов'язань за змістом визначеним Законом про банкрутство, перед кредитором.

Поряд з цим, до заставодавця не можуть бути застосовані правові наслідки, передбачені ст.ст. 543, 554 Цивільного кодексу України.

За вищезазначеним договором застави у банкрута відсутні грошові зобов'язання у розумінні приписів Закону про банкрутство перед ПАТ "Сведбанк" за Кредитними договорами №54/07 від 05.12.2007р. та №65/59765-КЛ від 05.12.2007р.

Отже, правовим наслідком поручення банкрутом даних Кредитних договорів має виникнення права звернення стягнення на предмет застави, а не сплати грошової суми.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Зазначена норма передбачає механізм задоволення та захисту майнових інтересів заставодержателя, у разі порушення провадження у справі про банкрутство майнового поручителя, а саме - у випадку реалізації ліквідатором майна, що є предметом застави (іпотеки), отримані від реалізації кошти спрямовуються виключно для задоволення вимог заставодержателя.

Аналогічну за змістом правову позицію стосовно характеру вимог кредитора за основним зобов'язанням у справах про банкрутство до іпотекодавця (майнового поручителя), де іпотекою забезпечено виконання зобов'язання взяте третьою особою, а також розмежування правової природи договорів застави та поруки, за аналогічних обставин займає Вищий господарський суд України, в тому числі, викладену у постановах Вищого господарського суду України у справах: № 5/38б від 01 листопада 2011 року; № Б-19/81-10 від 15 березня 2012 року; № 42/2Б від 02 лютого 2012 року; № 42/11б від 01 грудня 2011 року; №Б29/8-10 від 13 грудня 2011 року; №27/104Б від 13 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, враховуючи, що вимоги ПАТ "Сведбанк" не є грошовими, як передбачено ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у суду відсутні правові підстави для визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до банкрута у розмірі 321 761 190 грн.

При таких обставинах суд відхиляє повністю вимоги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс - Т".

Дослідивши клопотання Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про винесення ухвали про припинення процедури ліквідації, передбаченої статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, суд відмовляє в його задоволенні як в передчасно заявленому, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.

Як зазначає у своєму клопотанні ПАТ "Сведбанк" за боржником зареєстровано на праві власності рухоме майно, що передано в заставу та підтверджується наданим витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 31.01.2011р.

Судом встановлено, що Управління Державтоінспекції УМВС України в Харківській області надало інформацію про зареєстровані за банкрутом транспортні засоби, відповідно до якої за банкрутом зареєстровано 4 одиниці автотранспортної техніки (лист Управління Державтоінспекції №52/1911 від 15.03.2011р.).

Натомість в матеріалах справи міститься також лист Управління Державтоінспекції УМВС України за №3283 від 05.05.2011р., відповідно до якого за банкрутом відсутні зареєстровані транспортні засоби.

Також, Харківська об`єднана державна податкова інспекція у листі за №3569/9/17-134 від 24.11.2011р., повідомила, що за даним Web - серверу УДАІ Харківської області за банкрутом транспортні засоби не зареєстровано.

Крім того, судом встановлено, що ліквідатором вживались заходи з розшуку автотранспортних засобів банкрута.

Так, в матеріалах справи міститься постанова Дергачівського районного відділу Головного управління МВС України в Харківській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.06.2012р., у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбачених ч.1 ст. 185 Кримінального кодексу України, ст. 190 Кримінального кодексу України.

На даний час ліквідатором не виявлено будь - яких майнових активів, що свідчать про необхідність переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство.

Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" не надано доказів на підтвердження наявності за банкрутом майнових активів станом на момент розгляду справи, з урахуванням чого суд не вбачає підстав для задоволення такого клопотання ПАТ "Сведбанк".

Керуючись ст.ст. 1, 22-32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відхилити повністю вимоги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс - Т".

2. Відмовити Публічному акціонерному товариству "Сведбанк" у задоволенні клопотання про винесення ухвали про припинення процедури ліквідації, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалу направити ініціюючому кредитору, ПАТ "Сведбанк".

Суддя Чистякова І.О.

справа №5023/321/11