Справа № 2-а-10117/11

2-а/503/17/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 2а-17-2012

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2012 р. Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

судді Харченко О.П.

при секретарі Томаровій А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м.Артемівська молодшого сержанта міліції Марченко Миколи Володимировича та УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України , про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення та стягнення суми штрафу та комісії банку

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у серпні 2011 року, уточнивши його в подальшому , до інспектора ДПС ВДАІ м.Артемівська молодшого сержанта міліції Марченко Миколи Володимировича та УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України , про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення та стягнення суми штрафу та комісії банку .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою серії АН1 № 077643 від 10.05.2011 року інспектор ДПС ВДАІ м.Артемівська молодший сержант міліції Марченко Микола Володимирович наклав на нього адміністративне стягнення за ст.122 ч 2 КУпАП у розмірі 510 грн., через порушення пункту 16.2 ПДР України. Відповідно до вищезазначеної постанови, ОСОБА_1 , 10 .05.2011 року о 15:29 годині в м.Артемівську Донецької області , керуючи автомобілем «Chevrolet»номерний знак НОМЕР_1 при повороті праворуч з вул. Радянської на вул..Горбатова не надав перевагу у русі пішоходу, який переходив дорогу по регульованому пішохідному переходу . Позивач вважає,що постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства з таких підстав: він, виконуючи поворот праворуч переконався, що пішоходи, яким може бути створена загроза або небезпека, відсутні, продовжив рух, у той момент, коли він вже знаходився на проїзній частині на яку повертав нікого на пішохідному переході не було. За таких умов обов»язку дати дорогу не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, переліченим у п.16.2 ПДР, отже не було умов для застосування даного пункту. Інспектор Марченко М.В. зупинив його на відстані 100 метрів від перехрестя та запропонував сісти у припаркований автомобіль без спец сигналів, що заборонено п. 18.15 Інструкції з питань діяльності підрозділів ДПС Державтоінспекції МВС ,затвердженої Наказом МВС України від 27.03.2009 року №111 та запропонував проглянути відеозапис порушення та скласти протокол Поряд з цим автомобілем не було ніяких приладів для фото-відео фіксації . Він відмовився від цієї пропозиції . Інспектор склав протокол та постанову без свідків та не додав до них фото таблиць,хоча послався на фото таблиці як докази. Інспектор ДПС при розгляді справи не вказав яким приладом він зробив фото таблиці ,чим він є сертифікованим та чи є повіреним . У протоколі вказано, що до нього додається постанова АН1 №077642 , що свідчить ,що постанова була винесена до складання протоколу, окрім того йому було видано постанову АН1 №077643, що він вважає цінічним та грубим нехтуванням законодавством. У постанові взагалі не вказані докази, якими підтверджується факт вчинення правопорушення. При накладенні стягнення не була врахована його особа . Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є недоведеним та необґрунтованим, що інспектор Марченко М.В.порушив чинну Інструкцію з питань діяльності підрозділів ДПС Державтоінспекції МВС ,затвердженої Наказом МВС України від 27.03.2009 року №111 . 08.07.2011 року його брат ОСОБА_3 без його відома та згоди сплатив штраф за вищевказаною постановою у розмірі 510 грн. та комісію банку 5 грн.,оскільки Артемівський МРЕВ не видавав йому технічний паспорт на автомобіль без сплати штрафу.В зв»язку з чим вінпросить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АН1 № 077643 від 10.05.2011 року та закрити провадження по справі,а також стягнути на його користь сплаченого штрафу у розмірі 510 грн. та комісії банку у розмірі 5 грн. і зобов»язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення та встановити строк подання зазначеного звіту.

Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі за вказаними у позові мотивами та просив їх задовольнити. Він також суду пояснив, що він помітив, що інспектор робив відеозапис приладом «Візир»,що знаходився у салоні автомобіля і має про це відповідні фото,які надає суду. Вважає ,що фото відповідача зроблені незаконно, бо зроблені без його згоди та не на стаціонарному обладнанні і тому не можуть бути належним доказом по справі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, та суду пояснив, що він інструкції не порушував, фото зроблене приладом «Візир»і на ньому чітко видно як позивач порушив п.6.12 ПДР України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення від 10.05.2011 ОСОБА_1 , 10 .05.2011 року о 15:29 годині в м.Артемівську Донецької області , керуючи автомобілем «Chevrolet»номерний знак НОМЕР_1 при повороті праворуч з вул. Радянської на вул..Горбатова не надав перевагу у русі пішоходу, який переходив дорогу по регульованому пішохідному переходу , чим порушив п.п.16.2 ПДР, таким чином вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч 2 КУпАП.

Відповідно до ст. 294 КУпАП строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить десять днів з дня винесення постанови.

Позивачем 17.05.2011 року позовну заяву було направлено до суду поштою, що видно з поштового штемпелю на конверті на а.с.11. Тому строк, встановлений для оскарження винесеної постанови про адміністративне правопорушення позивачем дотриманий.

Частина 2 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника , ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз»їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушення вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв»язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук ( за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно п.16.2 на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

Інспектор ДПС при розгляді справи прийняв до уваги, що словосполучення «дати дорогу» є терміном, суть якого роз»ясніє п.1.10 «дати дорогу»- вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. Зокрема, згідно цього пункту ПДР, вимога «дати дорогу» вважається виконаною, коли учасники дорожнього руху, які мають перевагу, не були змушені змінити напрямок руху або швидкість.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В ст.71 КАСУ вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб*єкта владних повноважень обов*язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Факт здійснення правопорушення позивачем було зафіксовано на фото за допомогою технічного засобу «Візир»№0810702 повіреному у встановленому законом порядку (а.с.39).

Згідно Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, затвердженого наказом МВС України від 01.03.2010 № 33, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 березня 2010 за № 262/1755, технічний засіб "Візир", відповідно до Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", визнаний технічним засобом, який офіційно використовується для визначення швидкості руху.

В даному випадку суду надані фото, про наявність яких у первісному позові позивач не повідомляв, навпаки,стверджував, що таких фото не існувало. На даних фото (а.с.36-38),оглянутих судом, зафіксовано факт порушення позивачем правил дорожнього руху. Факт наявності фото таблиць фактично підтвердив і сам позивач надавши суду фото з приладом «Візир»у автомобілі. (а.с.40,41).при цьому суд приймає до уваги, що цей прилад був застосований не для вимірювання швидкості руху, а для фіксування іншого правопорушення .

Порушення вимог ПДР України було зафіксовано у відповідності до вимог чинного законодавства та методичних рекомендацій практичних дій працівників ДПС ДАІ під час документування порушень ПДР, допущених водієм транспортного засобу, а також у відповідності до методичних рекомендацій по роботі з радіолокаційними вимірювачами швидкості у встановленій законом формі у відповідності до службових повноважень інспектора.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином інспектор ДПС дослідив та врахував всі обставини справи.

Відповідно до п.3 ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ст.293 КУпАП передбачено, що одним з рішень, яке приймає орган при розгляді скарги на постанову про адміністративне правопорушення є залишення постанови без змін, а скарги без задоволення.

Враховуючі, що факт правопорушення позивачем п.16.2 зафіксовано технічним засобом «Візир» на фото таблицях , доказів щодо не порушення правил ПДР позивачем не надано, суд залишає позов без задоволення.

При цьому суд зазначає, що позивач у уточненій позовній справі вказував що не він а його брат сплатив за нього штраф, тож позивач не є належним позивачем щодо вимог про стягнення штрафу та комісії банку,оскільки ,як він вказав ,не він його сплатив,а його брат до суду з таким позовом не звертався.

Керуючись ст.ст.9,14,17,69-71,86,138,158-160, 162-163,167 КАС України , ст..ст. 122 ч.2, 251 ,288 ,289 КУпАП, п. п. 1.10,16.2 Правил дорожнього руху України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м.Артемівська молодшого сержанта міліції Марченко Миколи Володимировича та УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України , про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення та стягнення суми штрафу та комісії банку відмовити .

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. П.Харченко