Справа №1490/2961/12 12.07.2012 12.07.2012 12.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/1490/503/12 Головуючий у 1-й інстанції: Кологрива Т.М.

Категорія: ч.1 ст.122 КК Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого судді Пустовара М.Л.

суддів: Кателіна В.П., Семенчука О.В.

за участю:

прокурора Артеменко Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області, громадянин України, раніше не судимий,

- засуджений за ч.1 ст.122 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, з покладенням обов'язків згідно ст.76 КК України.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Згідно вироку, ОСОБА_2, 25 липня 2011 року, о 19 годині, знаходячись біля входу у магазин «Перемога» по вул. Леніна в с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс декілька ударів кулаком правої руки по тулубу ОСОБА_3, чим заподіяв останньому тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості.

В апеляції засуджений просить вирок скасувати, у зв'язку з однобічністю та неповнотою судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Посилається на те, що матеріали справи не містять жодних даних про вчинення ним противоправних дій відносно потерпілого, він тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 не задавав, а показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших різняться між собою в частині нанесення ним ударів потерпілому та їх кількості.

Вважає, що суд зробив безпідставний висновок про наявність у потерпілого перелому 10-го ребра, оскільки рентгенівське обстеження, останній не проходив, а в картці стаціонарного хворого та виписному епікризі потерпілого, не вказаний діагноз, підтверджуючий у нього перелом 10-го ребра. У зв'язку з чим вважає, що висновки судово-медичної комісії від 23.12.2011 року є не об'єктивними.

Зазначає, що ОСОБА_6, будучі лікарем-хірургом не є компетентною особою надавати висновки про наявності тілесних ушкоджень, оскільки це відноситься виключно до компетенції експерта.

Також вказує на безпідставно стягнуту з нього суму моральної шкоди на користь потерпілого.

В запереченнях на апеляцію прокурор, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, просить залишити апеляцію без задоволення, а вирок суду без змін. Вважає, що вина засудженого у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України доведена повністю і підтверджена дослідженими матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оцінивши перевірені докази, суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Вина засудженого у вчиненні ним злочину підтверджена дослідженими доказами, яким суд дав належний аналіз.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в суді пояснив, що 25 липня 2011 року, він разом з своєю донькою приїхав на велосипеді до магазину «Перемога» по вул. Леніна в с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області, де зустрів ОСОБА_2, який запропонував йому випити, але він відмовився. Після чого, ОСОБА_2 вдарив його кулаком правої руки в лівий бік живота кілька разів. Побачив це, його дитина почала плакати, а ОСОБА_2 взяв його за голову і відштовхнув з порогу.

В цей час з магазину вийшов ОСОБА_4, який розборонив їх, і він з донькою поїхав на велосипеді додому. По дорозі у нього почало боліти у лівому боці і він зупинився. Це побачив ОСОБА_7, який завіз його додому на мотоциклі. Вночі його батько, ОСОБА_8 відвіз його до лікарні, однак лікар відмовився його оглядати, тому він повернувся додому. Вранці йому стало ще гірше і батько знову його відвіз до лікарні, де його оглянули і відразу направили на операцію.

В ході відтворення обстановки і обставин події потерпілий детально виклав обставини вчинення злочину засудженим ОСОБА_2 та показав спосіб і механизм нанесення йому ударів (а.с. 74-77).

Наведені показання потерпілого щодо подій, які відбувалися, фактично підтвердив у суді і сам засуджений ОСОБА_2, хоча при цьому зазначив, що ударів ОСОБА_3 не завдавав.

Однак ці пояснення засудженого спростовуються доказами, наданими у справі стороною обвинувачення.

Так, з показань малолітнього свідка ОСОБА_9 (доньки потерпілого) наданих в судовому засіданні слідує, що вона разом з своїм батьком - ОСОБА_3, приїхали на велосипеді до магазину, де ОСОБА_2 запропонував батьку випити, а після цього вдарив батька по тулубу.Вона почала плакати і кричати, після чого з магазину вибігли два чоловіки, які їх розборонили.

Свідок ОСОБА_4 показав, що бачив як до магазину під'їхав на велосипеді ОСОБА_3 з донькою, де в цей час знаходився ОСОБА_2 та пив пиво. Коли між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 почалася сварка, він разом з ОСОБА_5 зайшли до магазину, а коли почули плач дитини, він вийшов і бачив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 тримають один одного за одяг, і в цей час ОСОБА_2 правою рукою наніс удар по тулубу потерпілого. Після цього він з ОСОБА_5 їх розборонили і ОСОБА_3 на велосипеді поїхав разом з донькою.

Аналогічні показання надав в судовому засіданні і свідок ОСОБА_5, зазначивши при цьому, що не бачив, як ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що коли він їхав на мотоциклі, то зустрів ОСОБА_3, який просив підвести його додому, при цьому тримався за лівий бік, пояснюючи, що його вдарив ОСОБА_2

З пояснень свідка ОСОБА_8 вбачається, що коли зі слів сусідки стало відомо, що у його сина - ОСОБА_3, болить живіт, він одразу приїхав до нього і онука розповіла йому, що сина побив ОСОБА_2

Таким чином, доводи засудженого про те, що він ударів потерпілому ОСОБА_3 не наносів, не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовані зазначеними вище доказами, яким судом 1-ї інстанції надано належну оцінку.

Безпідставними також є твердження в апеляції про відсутність доказів наявності у потерпілого тілесних ушкоджень у виді перелому 10-го ребра.

Так, згідно висновку судово-медичної комісії № 250-К від 23 грудня 2011 року вбачається, що у ОСОБА_3 виявлено перелом 10-го ребра зліва. По ступені тяжкості перелом 10-го ребра зліва відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я. Перелом ребра є прямим наслідком одного ударного впливу в цю область тупого твердого предмета з обмеженою співвдаряющєюся поверхнею. Можливість утворення ізольованого перелому 10-го ребра зліва при падінні на площину з положення стоячи виключається (а.с.83-87).

Крім того, як вбачається зі змісту дослідницької частини експертизи судово-медичної комісії, для проведення експертизи були надані на дослідження матеріали справи, в тому числі всі наявні медичні документи стосовно потерпілого ОСОБА_3, а також ренгеновський знімок грудної клітини.

Саме, на підставі вказаних документів комісією експертів зроблений висновок, про наявність у потерпілого перелому 10-го ребра зліва, який є об'єктивним та обґрунтованим, тому суд 1-їінстанції вірно послався на зазначений висновок, як на доказ наявності у потерпілого вказаного тілесного ушкодження.

На підставі наведеного, доводи апеляції про безпідставність висновку суду про доведеність наявності перелому ребра не відповідають матеріалам справи.

Що стосується твердження, що лікар-хірург не може робити висновок про тілесні ушкодження, оскільки він не є експертом, то вони також є неспроможними.

Так, допитаний судом свідок ОСОБА_6, завідуючий хірургічним відділенням Арбузинської ЦРЛ, показав, що ввечері 25 липня 2011 року ОСОБА_3 звертався до лікарні, а наступного дня вранці він (свідок) зробив йому оперативне втручання, у ході якого виявив у ОСОБА_3 розрив кишечника та перелом 10-го ребра, що було зафіксовано у відповідних медичних документах.

Згідно даних передопераційного епікризу (а.с.163), журналу запису оперативних втручань у стаціонарі ( а.с. 175,176), у потерпілого ОСОБА_3 під час операції був виявлений перелом 10-го ребра.

Вказане свідчить про те, що лікар-хірург, який безпосередньо робив оперативне втручання, виявивши перелом ребра, в межах своїх повноважень, лише поставив про це діагноз, а не надав висновок про тілесні ушкодження.

Таким чином, суд повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і дії засудженого ОСОБА_2 вірно кваліфікував за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

З цим висновком колегія суддів погоджується, підстав для скасування вироку та закриття справи не вбачає.

Покарання призначене засудженому відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України з урахуванням суспільної небезпечності скоєного (злочин середньої тяжкості), даних про особу, позитивної характеристики, наявності сім'ї, першого притягнення до кримінальної відповідальності.

Враховуючі зазначені обставини, судом зроблено обґрунтований висновок про можливість застосування до засудженого положень ст.75 КК України і звільнення його від відбуття покарання з випробуванням.

На думку колегії суддів, суд вірно вирішив, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування йому моральної шкоди, судом вирішено правильно, у відповідності до вимог ст.1167 ЦК України, за наявності вірно встановленої вини засудженого ОСОБА_2

Таким чином, з огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив докази, надав їм належну оцінку та правильно встановив фактичні обставини вчинення злочину засудженим, тому підстав для задоволення апеляції не має.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И ЛА :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2012 року у відношенні ОСОБА_2 - без зміни.

Головуючий

Судді