УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 р. Справа № 44352/12/9104

09 жовтня 2012 року № 44352/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 28 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про перерахунок та виплату пенсії,-

встановив:

18.08.2011 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його нарахувати та виплатити державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22.05.2008 року до внесення в порядку, передбаченому чинним законодавством, змін до цього Закону щодо розміру зазначених пенсій, з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що йому як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до 1 категорії та інваліду 3 групи, інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячно повинна нараховуватись та виплачуватись державна пенсія в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 цього Закону, особам, що віднесені до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія для інвалідів 3-ї групи у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач в порушення норм закону державну та додаткову пенсії нараховував та виплачував у значно меншому розмірі.

Ухвалою судді першої інстанції, адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 22.05.2008 року до 17.02.2011 року -залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду. За рештою позовних вимог відкрито провадження у справі.

Постановою суду першої інстанції прийнятою в порядку скороченого провадження, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано його нарахувати та виплати позивачу державну та додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 18.02.2010 року по 22.07.2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум за вказаний період. В задоволені решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, то відповідно нарахування та виплата позивачу пенсії, здійснювались в межах виділених на це коштів та згідно чинного на момент проведення виплати бюджетного законодавства. Також, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував до даних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до ч. 8 ст. 183-2 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд даної справи проведено в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим на його ім'я посвідченням, та інвалідом 3 групи захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (тут та далі, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Частиною третьою ст. 67 цього ж Закону визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.

Враховуючи викладені положення Закону, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що відповідач всупереч вимог даного Закону позивачу державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю нараховував та виплачував у значно меншому розмірі, а ніж це передбачено вказаним вище Законом, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Разом з цим, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідача виникає обов'язок провести перерахунок призначеної пенсій без звернення громадянина.

Також, суд першої інстанції правильно вказав, що нарахування та виплату позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідачу слід проводи з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, в системі національного законодавства немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться із державного бюджету, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати пов'язані із виплатою позивачу передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, не може бути підставою для невиконання вимог Закону.

Дана правова позиція суду, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України» зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 11, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова - залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м.Львова від 28 жовтня 2011 року у справі № 2а-1751/11/1309 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Ухвала остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін