ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2012 року о/об 13 год. 02 хв. Справа № 0870/2752/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., при секретарі судового засідання Бібіку С.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, в якому просив скасувати рішення відповідача №12/т-11 від 02.03.2012 року про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, зобов'язати відповідача відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за 22 повних календарних років служби в сумі 42 593,54грн.
В подальшому позивач зменшив позовні вимоги та просив суд скасувати рішення відповідача №12/т-11 від 02.03.2012 року про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, зобов'язати відповідача відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за 22 повних календарних років служби в сумі 29 849 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області №7 о/с дск від 17 січня 2012 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Оскільки при звільненні позивачу була виплачена грошова допомога за 7 календарних років служби в сумі 13 552,49 грн., то недоплачена грошова допомога при звільненні за попередні роки служби складає 29 849грн.
Заперечуючи проти позовних вимог з мотивів, викладених в письмових запереченнях, представник відповідача зазначив, що при звільненнях у 2003, 2004 та 2012 роках позивач отримував грошову допомогу, яка була розрахована відповідно до чинного на момент звільнення законодавства. З урахуванням викладеного вважає, що жодних порушень прав позивача не допущено.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області №336 від 09 грудня 2003 року «По особовому складу» майора міліції ОСОБА_1 (М-928255), начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу УМВС, було звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. «в» (через обмежений стан здоров'я) з 09 грудня 2003 року. Вислуга на день звільнення складає - календарна 21 рік 05 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - не має.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 травня 2004 року у справі №2-1263/2004 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ в Запорізькій області, визнано наказ №336 від 09 грудня 2003 року незаконними, зобов'язано начальника Управління МВС України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу ДАІ Мелітопольського міського відділу Управління МВС України в Запорізькій області та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3000 грн. Постанова набрала законної сили 18.06.2004р.
Наказом УМВС України в Запорізькій області №108 о/с від 22 червня 2004 року відмінено пункт Наказу УМВС України від 09.12.2003 року №336 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-928255), начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу УМВС. Виплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 3 500грн., з 09 грудня 2003 року до 17 травня 2004 року.
Наказом УМВС України в Запорізькій області №117 о/с від 29 червня 2004 року «По особовому складу» звільнено у відставку майора міліції ОСОБА_1 (М-928255), начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу УМВС, за ст. 65 п. «а» (за віком), з 29 червня 2004 року. Вислуга на день звільнення складає: календарна 22 роки 00 місяців 04 дні, у пільговому обчисленні не має.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року у справі №2а-0870/4850/11 за позовом ОСОБА_1 до Міністра внутрішніх справ України Захарченка Віталія Юрійовича, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області Серба Володимира Івановича, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, третя особа - Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано наказ №117 від 29.06.2004 по Управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу УМВС України у Запорізькій області по ст. 65 п. «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - за віком, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу УМВС України у Запорізькій області, стягнуто з ГУ МВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10 285 грн. 56 коп.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області №5 о/с дск від 16.01.2012 року «По особовому складу» відмінено пункт наказу УМВС від 29.06.2004 №117 о/с в частині звільнення з ОВС майора міліції ОСОБА_1 (М-928255) - начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу УМВС. Наказано вважати його залишеним на займаній посаді з 26 червня 2004 року з посадовим окладом 1000 гривень, згідно з наказом МВС України від 31.12.2007 №499 встановити йому щомісячну надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спецзванням та надбавки за вислугу років (при наявності фонду оплати правці). Виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10 285 грн. 56 коп., із них 857 грн. 13 коп. (сума стягнення за один місяць) - негайно.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області №7 о/с дск від 17.01.2012 «По особовому складу» звільнено з органів внутрішніх справ за п. 65 «а» (за віком) майора міліції ОСОБА_1 (М-928255), начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу, з 17 січня 2012 року. Вислуга на день звільнення складає: календарна - 29 років 06 місяців 22 дні, у пільговому обчисленні не має.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон України №2262-ХІІ від 09.04.1992), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
За приписами ч. 6 ст. 9 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» №393 від 17.07.1992 (далі - Постанова КМ України №393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно абз. 2 вказаного пункту Постанови КМ України №393, зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 09.12.2003року №336 о/с позивачу була нарахована та виплачена вихідна допомога у розмірі 6 650,00грн. При звільненні за наказом від 29.06.2004 №117 о/с позивачу нараховано та виплачено грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення (1341,53грн) за 19 календарних років служби в органах внутрішніх справ у сумі 6 094,54грн.
Відповідно до довідки виданої Мелітопольским МВ ГУМВС України в Запорізькій області №41/4204 від 05.04.2012 ОСОБА_1 виплачено грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення (3 872,14грн.) за 7 років календарної служби в органах внутрішніх справ всього в сумі 13 552,49грн.
Таким чином, позивачу після кожного звільнення (а саме у 2003, 2004 та 2012 роках) була виплачена грошова допомога у розмірі 50% місячного грошового забезпечення, встановленого на час звільнення, за кожен повний календарний рік служби. Нарахування та отримання вказаних коштів позивачем в судовому засіданні не заперечувалося. Водночас, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати відповідача виплатити грошову допомогу за попередні роки служби (тобто до 2004 року) з розрахунку грошового забезпечення, яке йому було встановленого на час звільнення у 2012 році. Наявність такого права позивач обґрунтовував тим, що у 2003 та у 2004 роках при звільненні він грошові атестати не підписував, а тому грошова допомога у 2003 та 2004 роках виплачена йому незаконно.
Однак, суд критично оцінює такі доводи позивача з огляду на наступне.
Згідно п. 117 Розділу 14 Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1236 від 01.11.2003 року (далі - Інструкція №1236), яка була чинна на момент звільнення позивача відповідно до наказу №336 від 09 грудня 2003 року та наказу №117 о/с від 29 червня 2004 року, грошові атестати розбірливо заповнюються і підписуються керівником органу внутрішніх справ та начальником фінансового апарату (бухгалтерії), після чого скріплюються печаткою. Не дозволяється заповнення грошових атестатів олівцем.
За правилами абзацу третього вказаного пункту грошові атестати без печатки чи підпису, з підчистками або із заздалегідь не обумовленими виправленнями, а також неправильно заповнені вважаються недійсними.
У грошовому атестаті має бути підпис його власника, що підтверджує правильність записів за проведеними розрахунками.
Аналіз наведених положень у їх сукупності дає підстави для висновку, що недійсність грошового атестату пов'язана, зокрема, з відсутністю підписів керівника органу внутрішніх справ та начальника фінансового апарату (бухгалтерії), а не власника грошового атестату. Водночас, підпис власника атестату свідчить лише про правильність проведених розрахунків при звільненні.
Таким чином, відсутність підпису ОСОБА_1 на грошових атестатах виданих при звільненні у 2003 та 2004 роках не свідчить про їх недійсність, а відповідно, і про неправомірність виплат грошової допомоги. Крім того, в судовому засіданні позивач пояснив, що від підпису грошових атестатів він відмовився, оскільки оскаржував своє звільнення у 2003 та 2004 роках. Водночас, правом оскаржити розмір або розрахунок грошової допомоги при звільненні у 2003 та 2004 роках позивач не скористався. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про визнання недійсними грошових атестатів в судовому порядку.
Відповідно до п. 85 Інструкції №1236, яка була чинна на момент звільнення позивача відповідно до наказу №336 від 09 грудня 2003 року та наказу №117 о/с від 29 червня 2004 року, особам рядового і начальницького складу, які звільнилися зі служби і з якими проведено розрахунок у повному обсязі, а потім були знов прийняті на службу в органи внутрішніх справ, розрахунок вихідної допомоги провадиться з дня останнього прийняття на службу.
Вказані положення кореспондуються з приписами частини другої пункту 10 Постанови КМ України №393, яка є чинною на час звільнення позивача згідно наказу №7 о/с від 17.01.2012, в якій вказано, що військовослужбовцям і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Судом встановлено, що при звільненні позивача згідно наказу від 09.12.2003 №336 о/с та згідно наказу від 29.06.2004 року №117 о/с розмір грошового забезпечення складав 1 341,53 грн. При звільненні ж у 2012 році розмір грошового забезпечення позивача складав 3 872,14грн.
Водночас, правомірність та повноту виплати грошової допомоги при звільненні 17 січня 2012 року за 7 років календарної служби позивач не оспорює, а лише просить суд про виплату грошової допомоги за попередні роки служби, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке ОСОБА_1 було встановлено на час звільнення у січні 2012 року.
Разом з тим, такі вимоги позивача є безпідставними, оскільки, право на розрахунок грошової допомоги при звільненні виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого у 2012 році, при звільненні у 2003 та 2004 роках він не набув.
Твердження ж позивача про те, що він не був звільнений зі служби та прийнятий на службу повторно, що свідчить про безперервність служби та наявність підстав для перерахунку грошової допомоги, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Так, судом вже було встановлено, що Наказом УМВС України в Запорізькій області №336 від 09 грудня 2003 року «По особовому складу» майора міліції ОСОБА_1, було звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. «в» (через обмежений стан здоров'я) з 09 грудня 2003 року. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 травня 2004 року позивача поновлено на посаді. На підставі вказаної постанови суду наказом УМВС України в Запорізькій області №108 о/с від 22 червня 2004 року відмінено пункт Наказу УМВС України від 09.12.2003 року №336 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1
В подальшому наказом УМВС України в Запорізькій області №117 о/с від 29 червня 2004 року «По особовому складу» звільнено у відставку майора міліції ОСОБА_1 (М-928255), за ст. 65 п. «а» (за віком), з 29 червня 2004 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року у справі №2а-0870/4850/11 скасовано вказаний наказ та поновлено ОСОБА_1 на посаді. На підставі вказаної постанови наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області №5 о/с від 16.01.2012 року «По особовому складу» відмінено пункт наказу УМВС від 29.06.2004 №117 о/с в частині звільнення з ОВС майора міліції ОСОБА_1.
Наказом ГУМВС України в Запорізькій області №7 о/с дск від 17.01.2012 «По особовому складу» звільнено з органів внутрішніх справ за п. 65 «а» (за віком) майора міліції ОСОБА_1 (М-928255), начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу, з 17 січня 2012 року.
Вказані обставини також відображені в послужному списку ОСОБА_1, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Крім того, з оглянутої в судовому засіданні особової справи позивача також відслідковується повторність звільнення позивача. Так, 27 жовтня 2003 року ОСОБА_1 написав рапорт на звільнення з 01.02.2004 року (ст. 52 особової справи) та 17 червня 2004 року позивач написав рапорт на звільнення з 29.06.2004 року (ст.57 особової справи).
Чинне законодавство не передбачає обов'язку зазначати в наказі про прийняття на службу або звільнення зі служби та в трудовій книжці терміну «повторно» при поновленні на службі, зокрема, за рішенням суду, водночас, суд відзначає, що поняття «повторність» означає вчинення знову, тобто основною ознакою повторності є здійснення аналогічного, тотожного.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача у 2004 та 2012 роках є повторним. А оскільки при звільненні у 2003 та 2004 роках у позивача виникло право на отримання грошової допомоги при звільненні, яка була розрахована виходячи з розміру грошового забезпечення на час звільнення, то на отримання грошової допомоги після звільнення у 2012 році за всі роки служби, виходячи з розміру грошового забезпечення встановленого у 2012 році, права він не має.
Згідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова