Справа №2-120/11

РІШЕННЯ Іменем України

18.03.2011 Староміський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого судді: Нечипорук Л. Ф.,

при секретарі: Швець Т.М.,

з участю позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ВКП „МА-КІ" ЛТД, ОСОБА_2, ТОВ „ІнТехДокСервіс" про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ ВКП „МА-КІ" ЛТД, ОСОБА_2, ТОВ „ІнТехДокСервіс" про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.07.2007р. йому передано частину майна ТОВ ВКП „МА-КІ" ЛТД в розмірі 7 483 080,75 грн. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.11.2009р. вказане рішення в цій частині було змінене та передано йому частину майна ТОВ ВКП „МА-КІ" ЛТД в більшому розмірі, а саме: 12377597,00 грн. Майном, яке належить ТОВ ВКП „МА-КІ" ЛТД є будівля складу „А" з прибудовами, загальною площею 1 270,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та будівля складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 24.03.2010 року за ним визнано право власності на будівлю складу „А" з прибудовами, загальною площею 1 270,7 кв.м. А будівля складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 була продана 30.04.2010 року ОСОБА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю „ІнТехДокСервіс". Вказаний договір впливає на його - позивача права та інтереси, та має бути визнаний судом недійсним з огляду на те, що вказаний об'єкт нерухомості знаходиться під арештом, накладеним ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.07.2007 року. Зазначена ухвала суду є в законній силі, та обов'язкова для виконання на всій території України.

Незважаючи на наявність арешту, 01.11.2007 року між: ТОВ ВКП „МА-КІ'ЛТД та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу будівлі складу „Б" з прибудовою, за адресою АДРЕСА_2. Даний договір не був нотаріально посвідчений, рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.11.2010 року вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна визнаний дійсним, та визнано за ОСОБА_2 право власності на будівлю складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м., в тому числі самовільно збудовані та переобладнані приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Зазначене рішення Ленінського районного суду м. Вінниці рішенням апеляційного суду Вінницької області від 01.09.2010 року скасовано та постановлено нове рішення, яким відмовлено в позові ОСОБА_2 про

2

визнання дійним договору від 01.11.2007 року купівлі-продажу будівлі складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м. Таким чином, право власності ОСОБА_2 на спірний об'єкт нерухомого майна був набутий всупереч вимогам закону.

Крім того, договір купівлі-продажу від 30.04.2010 року було укладено щодо майна, яке перебуває під забороною, а твердження у ньому про відсутність відомостей про наявність арешту на відчужуваний об'єкт суперечить вимогам закону.

Позивач зазначає, що визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.04.2010 року дасть можливість виконати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 року шляхом визнання за ним права власності на будівлю складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного об'єкту нерухомого майна від 30.04.2010 року, укладений між; ОСОБА_2 та ТОВ „ІнТехДокСервіс", визнати за ним - позивачем право власності на будівлю складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідно до викладених в позові обставин, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного об'єкту нерухомого майна від 30.04.2010 року, укладений між; ОСОБА_2 та ТОВ „ІнТехДокСервіс", визнати за ним -позивачем право власності на будівлю складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м., що в АДРЕСА_2, судові витрати покласти на відповідачів.

Представник відповідача ТОВ КП „МА-КІ"ЛТД в судове зсідання не з'явився, про дату та час кожного засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток (а. с. ЗО, 31,39,40,64,99, 111,112,115,116), клопотання про відкладення розгляду справи не надав, позов не оспорив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з 'явився, про дату та час кожного засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток (а. с. 63,110,114), клопотання про відкладення розгляду справи не надав, позов не оспорив.

Представник відповідача ТОВ „ІнТехДокСервіс" в судове засідання не з'явився, про дату та час кожного засідання повідомлений своєчасно та належним чином (а.с. 100-103,108-109,117-118). Судові повістки направлялись за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.97), до суду повернуті конверти без вручення, з відміткою поштового відділення „за зазначено адресою не значиться", що відповідно до ст. 74 ЦПК України означає, що відповідач повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим, відповідно до ст.ст. 76,169,224 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів, та враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, оглянувши матеріали інвентаризаційної справи №3646 на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, матеріали цивільної справи Ленінського районного суду м. Вінниці №2-57/07 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ВКП „МА-КІ"ЛТД про вихід з товариства та передачу

з

частини майна товариства, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.07.2007року ОСОБА_1 передано частину майна ТОВ ВКП „МА КІ" ЛТД в розмірі 7 483 080,75 грн. (а.с.5-6).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.11.2009р. рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.07.2007р. змінено та резолютивну частину викладено в такій редакції: „Передати ОСОБА_1 частину майна товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „МА-КІ" ЛТД в розмірі 12 377 597,00 грн. " (а.с.7-12). Постанова є чинною.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 24.03.2010 року за ОСОБА_1 визнано право власності на будівлю складу „А" з прибудовами, загальною площею 1 270,7 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1, яка належить ТОВ ВКП „МА-КІ" (а.с. 13-14).

30.04.2010 року між: ОСОБА_2 та ТОВ „ІнТехДокСервіс" укладено договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №573. Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_2 передав у власність (продав) ТОВ „ІнТехДокСервіс", а останній прийняв у власність (купив) нежитлову будівлю, склад з прибудовами літерою „Б", загальною площею 633,2 ' кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до п.З договору дане нерухоме майно належить продавцю ОСОБА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці, виданого 15.01.2010 року, що набуло законної сили 25.01.2010 року, право власності на нерухоме майно зареєстроване КП „Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" 09.03.2010 року за реєстраційним номером 29879942, номер запису 121 в книзі Зфо.

Відповідно до п.10 зазначеного договору купівлі - продажу відсутність заборони відчуження нежитлової будівлі, складу з прибудовами підтверджено Витягами з державного реєстру обтяжень рухомого майна, Витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об 'єктів нерухомого майна, Витягами з Державного реєстру іпотек, виданими ОСОБА_4, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 30.04.2010року (а.с.43-44).

Позивач ОСОБА_1 вказує, що зазначений договір купівлі-продажу впливає на його права та інтереси та повинен бути визнаний недійсним.

Встановленим судом фактичним обставинам відповідають правовідносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п 'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Так, при розгляді справи встановлено, що у 2005 році ОСОБА_1 до Ленінського районного суду м. Вінниці був поданий позов до ТОВ ВКП „МА-КІ"

4

про вихід з товариства та відшкодування вартості частини майна. Ухвалою цього ж суду від 04.07.2007року вказаний позов був забезпечений шляхом накладення арешту, зокрема на склад, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.45). Ухвала направлена для виконання Першій вінницькій державній нотаріальній конторі м. Вінниці та КП ВООБТІ.

Перебування майна під арештом відповідно до судового рішення унеможливлює укладення угоди щодо його відчуження.

Крім того, відповідно до розширеного витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, належного ТОВ ВКП „МА-КІ" ЛТД, ОСОБА_2, ТОВ „ІнТехДокСервіс", наявному в матеріалах справи, зазначений об'єкт нерухомого майна перебуває під кількома заборонами, чинними на даний час та на час вчинення договору купівлі-продажу від 30.04.2010 року. Зокрема, Запис 49: запис чинний, заборона зареєстрована 20.07.2007 року 09.49 год. Першою вінницькою державною нотаріальною контрою на підставі договору застави; Запис 51: запис чинний, заборона накладена 01.08.2007 року 14.14 год. приватним нотаріусом на підставі договору застави (а.с.92).

Крім того, на даний час існує ніким не знятий арешт на дане приміщення, накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.12.2005 року, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 118-119).

Однак, 01.11.2007 року, незважаючи на наявність арешту, між ТОВ ВКП „МА-КІ" ЛТД та ОСОБА_2 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу будівлі складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Вказаний договір нотаріально посвідчений не був, та рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.01.2010 року був визнаний дійсним, визнано за ОСОБА_2 право власності на будівлю складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м., в тому числі самовільно збудовані та переобладнані приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 01.09.2010 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.01.2010 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ ВКП „МА-КІ" ЛТД, виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 01.11.2007 року, визнання права власності на нерухоме майно відмовлено (а.с. 15-16).

Колегією суддів у даній справі було встановлено, що спірний об'єкт нерухомості, а саме: будівля складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, до виконання судового рішення -постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 року про передачу ОСОБА_1 вказаного нерухомого майна, залишається перебувати^арештом (забороною його відчуження), накладеним ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.07.2007 року.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, право власності ОСОБА_2 на спірний об'єкт нерухомого майна було набуто всупереч вимогам закону, що позбавляло його права на відчуження вказаного майна.

Крім того, відповідно до п.8 договору купівлі-продажу від 30.04.2010 року продавець гарантував, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для укладення цього договору, що відчужувана нерухомість не перебуває під арештом та щодо неї відсутні судові спори, а внаслідок її продажу не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб.

Продавець за вказаним договором ОСОБА_2 працює заступником директора ТОВ ВКП „МА-КІ" ЛТД було достовірно відомо про наявність заборони відчуження спірного об'єкту нерухомого майна за ухвалою суду від 04.07.2007 року та про існування судового спору з приводу даного майна, а саме про оскарження рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.01.2010 року.

Відповідно до ст.ст. З, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, суд вважає необхідним захистити порушене право позивача ОСОБА_1 шляхом визнання недійсним договору купівлі - продажу будівлі складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладеного 30.04.2010 року між: ОСОБА_2 та ТОВ „ІнТехДокСервіс".

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред 'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскільки постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.11.2009р. позивачу ОСОБА_1 передано майно, що є власністю відповідача ТОВ ВКП „МА-КІ" ЛТД на загальну суму 12 377 597 грн., а відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи, майном, що належить даному відповідачу, є будівля складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а також: враховуючи те, що відповідач добровільно не виконує постанову і не передає майно у власність позивачу, суд приходить до висновку про можливість визнання за ОСОБА_1 права власності на вказаний об 'єкт нерухомого майна.

Як вбачається з розділу „Застосування правових наслідків недійсності правочину" Листа Верховного Суду України „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008року, „Згідно зі статтями 215 і 216 ЦК суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності.

Стосовно положення ч. 2 ст. 215 ЦК про те, що суд не вимагає визнання правочину недійсним, якщо його недійсність встановлена законом, необхідно зазначити, що така потреба може виникнути у разі, коли: сторони виконали певні умови нікчемного правочину, який нотаріально посвідчений; він порушує права третіх осіб; він зареєстрований у державних органах тощо. У таких випадках рішенням суду, який лише констатує недійсність правочину, можуть

1

бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано державні органи скасувати його реєстрацію тощо.

Дискусійним є питання, чи може суд застосовувати наслідки недійсності правочину в разі відсутності вимог про це у позові. Вважаємо, що суд з власної ініціативи не може застосовувати такі правові наслідки недійсності правочину:

- передбачені іншими (спеціальними) статтями ЦК (моральна шкода тощо);

- ті, що не були зазначені у позовних вимогах та не були досліджені в суді. ".

Отже, враховуючи те, що позивач не висував у позові вимогу про застосування насідків недійсності правочину, вони не були досліджені в суді і, з огляду на викладене, це є предметом самостійного звернення до суду, суд не вбачає підстав для застосування з власної ініціативи наслідків недійсності договору купівлі-продажу від 30.04.2010 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати та доведені документально (а.с.1,2).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 392 ЦК України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.04.2010 року, укладений між: ОСОБА_2 та ТОВ „ІнТехДокСервіс" про придбання нежитлової будівлі, склад з прибудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівлю складу „Б" з прибудовою, загальною площею 633,2 кв.м., що розташована в АДРЕСА_2.

Стягнути солідарно з ТОВ ВКП „МА-КІ" ЛТД, ОСОБА_2, ТОВ „ІнТехДокСервіс" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн.

Апеляційна карга на рішення суду може бути подана позивачем протягом десяти днів після проголошення рішення суду.

Відповідачі протягом 10 днів з моменту отримання даного заочного рішення суду вправі звернутись до суду із заявою про його перегляд.

Суддя: