ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2012 року Справа № 11/5005/5788/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чохи Л.В. (доповідача),

суддів: Чимбар Л.О, Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання: Гаврилова О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Сумаренко М.А, довіреність б/н від 30.09.12;

від позивача: Клименко О.О, директор, наказ №11-к від 03.08.11;

від відповідача: Ігнатова О.О, довіреність №38 від 21.05.12;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство промислового залізничного транспорту "Сигнал" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року у справі №11/5005/5788/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство промислового залізничного транспорту "Сигнал", м. Павлоград

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТСА-Стіл Груп",

м. Павлоград

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство промислового залізничного транспорту "Сигнал" звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю "ТСА-Стіл Груп" з позовом про визнання права власності. Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що право власності позивача на під'їздну колію підтверджується договором купівлі - продажу від 28.12.2009 року, але відповідач відмовляється заключити з ним договір оренди вказаних колій, посилаючись на відсутність правоустановлюючих документів у позивача. Відповідно до сатті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. (а. с. 3 -7)

Відповідач проти позову не заперечував і просив визнати за позивачем право власності на заявлену в позові колію. (а. с. 50-51, 52)

06.08.2012 року позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати договір купівлі-продажу залізничних під'їздних колій загальною довжиною 8 654 п.м. за адресою м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 5, заключений між товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське підприємство промислового транспорту»та товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство промислового залізничного транспорту "Сигнал" 28.12.2009 року, дійсним. (а. с. 81-82)

Господарським судом Дніпропетровської області вказана заява до розгляду прийнята не була з посиланням на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року (суддя Мельниченко І.Ф.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивач не надав доказів належного оформлення договору купівлі-продажу колії та переходу до нього права власності на це майно.

(а. с. 124-127)

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство промислового залізничного транспорту "Сигнал" порушено провадження з перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року. Апеляційна скарга мотивується слідуючими доводами:

- суд не прийняв до уваги те, що відповідач відмовився заключити з ним договір оренди, посилаючись на відсутність правоустановлюючих документів, таким чином відповідач не визнає його право власності на колії, яке підтверджується договором купівлі-продажу від 29.12.2009 року;

- за змістом статті 392 Цивільного кодексу України потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

В судовому засіданні представники товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство промислового залізничного транспорту "Сигнал" та товариства з обмеженою відповідальністю "ТСА-Стіл Груп" висловились за задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Позивачем позов заявлено на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено в апеляційній інстанції, відповідач не претендує на заявлене майно позивача, не оспорює прав позивача на це майно, а, навпаки, в першій і другій інстанціях просив позов позивача про визнання за ним права власності на вказане майно задовольнити. Сумніви відповідача при заключенні договору оренди колії не є невизнанням ним права власності позивача в розумінні статті 392 Цивільного кодексу України. При даних обставинах необхідності захисту інтересів позивача не існує.

Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

В підтвердження свого права власності на колії позивач надав договір купівлі-продажу від 28.12.2009 року, заключений між товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське підприємство промислового транспорту»та товариством з обмеженою відповідальністю «Павлоградське підприємство промислового залізничного транспорту "Сигнал». (а. с. 27)

Як пояснив представник позивача, МБТІ відмовило в реєстрації вказаного договору на тій підставі, що продавець не мав правоустановлюючих документів на продане ним майно.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009 року право власності на під'їздні колії, як об'єкт нерухомого майна, підлягає реєстрації.

У відповідності до пункту 1.4. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за N157/6445, обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно пункту 1.2 та пункту 1.3 цього Положення державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування, на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У розділі 4 пункту 1.5. Положення вказується на необхідність державній реєстрації споруд (інженерні, гідротехнічні, тощо) земельних поліпшень, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Пунктом 8.1. Положення встановлено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство промислового залізничного транспорту "Сигнал залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року у справі №11/5005/5788/2012 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.В. Чоха

Судді: Л.О. Чимбар

С.Г. Антонік

Постанова складена та підписана 15.10.2012 року.