ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"03" жовтня 2011 р. Справа № 2а-287

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації Житомирської області на постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від "26" квітня 2011 р. у справі № 2а-287 за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації Житомирської області щодо нарахування та виплати коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації Житомирської області різницю неотриманих коштів за період з 07.10.2010 року по 31.03.2011 року, які передбачені ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплатити ОСОБА_3 перераховану суму.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації Житомирської області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначив, що суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідний рік щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також не врахував, що кошти виплачувалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №936.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії осіб, та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Позивач отримує виплати згідно зі ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом (а.с.3).

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від

мінімальної заробітної плати.

Дія вказаної норми була зупинена Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ч. 1 ст. 37, ч. 2 ст. 39 вищевказаного Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а отже з вказаного часу, позивач має право на отримання коштів передбачених ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тому посилання апелянта на ст. 70 Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" є безпідставними.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

На підставі викладено, постанова суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195,197,200,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від "26" квітня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1 прос

3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації Житомирської області вул.Шевченка, 2,Ємільчине,Ємільчинський район, Житомирська область,11202, прос