ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Справа № 2а-2382/10/0670

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"01" грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Майора Г.І.

Євпак В.В.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційні скарги Ружинського відділення Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції та Товариства з обмеженою відповідальністю"Ружинський комбікормовий завод" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" березня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповільністю "Ружинський комбікормовий завод" до Ружинського відділення Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ружинському районі № 0000102301/0 від 23.03.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на прибуток в сумі 103438,00 грн., у тому числі за основним платежем - 600472,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 42966,00грн. та № 0000082301/0 від 23.03.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 170433,00грн., в тому числі за основним платежем - 113622,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 56811,00грн. в частині визначення податкового зобов"язання в сумі 167853,00грн., в тому числі за основним платежем - 111902,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 55951,00грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши позивача, перевіривши матеріали справи , дослідивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування позову зазначає, що товариством правомірно та у відповідності до вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включено до валових витрат за ІV квартал 2008 року розмір нарахованої орендної плати за користування автомобілями. Крім того, зазначає, що податковим органом безпідставно зазначено про те, що товариство не мало права відносити до валових витрат устаткування та витрати на його встановлення в сумі 161500,00грн. по ТОВ "Інтертехно", з тих підстав, що за рішенням суду установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника податків та первинні бухгалтерські документи останнього визнані недійсними, оскільки постанова суду прийнята після завершення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтертехно".

Крім того, вважає, що товариством правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Інтертехно", ТОВ "Сітіінвестбуд", ТОВ "Кангаро Груп", на підставі належно оформлених податкових накладних.

У зв"язку з реорганізацією ДПІ у Ружинському районі, суд допустив заміну позивача його правонаступником - Попільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, про що зазначив в наданих суду письмових запереченнях на позовну заяву. В судовому засіданні зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами проведеної перевірки позивача та на підставі зазначених у ньому висновків та у відповідності до вимог Закону, а тому є законними та обгрунтованими.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Як встановлено судом, у період з 25.02.2010 року по 10.03.2010 року ДПІ у Ружинському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Ружинській комбікормовий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, про що складено акт №33-2301/32265078 від 15.03.2010 року.

Під час проведення перевірки встановлено наступні порушення:

- п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.5, п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.п.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та ст.799 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 60472,00грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 113622,00грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Ружинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 23.03.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 103438,00грн., з яких: 60472,00грн. за основним платежем, 42966,00грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000082301/0 від 23.03.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 170433,00грн., з яких 113622,00грн. за основним платежем та 56811,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 23.03.2010 року суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що підприємством було завищено витрати за рахунок включення до валових витрат на придбання товарів суми витрат по орендованих автомобілях наданих ОСОБА_1, а саме: було включено до складу валових витрат оренду автомобілів на суму 250040,00 згідно накладних №49 від 28.10.2008 року, №47 від 30.10.2008 року та №69 від 27.12.2008 року.

Згідно ст.799 Цивільного кодексу України договір оренди транспортного засобу з фізичною особою обов"язково підлягає нотаріальному посвідченню.

Оскільки позивачем договір оренди автомобілів нотаріально не посвідчено, ОСОБА_1 у своїх поясненнях (а.с.124) заперечує факт перебування в фінансово-господарських відносинах з позивачем, суд вважає, що товариством завищено суму валових витрат на 250040,00грн.

Крім того, до складу валових витрат підприємством було віднесено устаткування та витрати на його встановлення в сумі 161500,00грн. по ТОВ "Інтертехно".

Як встановлено судом, 20.10.2008 року між ТОВ Ружинський комбікормовий завод" та ТОВ "Інтертехно" було укладено договір №20/10/08 на виконання ремонтних робіт на елеваторі, 28.10.2008 року, між тими ж сторонами було складено акт виконаних робіт, відповідно до якого виконавець підтвердив надання послуг з ремонту елеватора, а замовник (позивач по справі) підтвердив належну кількість, об"єм та вчасність виконаних послуг.

Однак, як вбачається з матеріалів справи постановою Васильківського міськрайонного суду від 29.04.2009 року по справі №2а-175-09 (а.с. 120-122), яка набрала законної сили, визнано недійсними установчі документи, а саме: статут ТОВ "Інтертехно" з 19.07.2007 року, з дати реєстрації, та скасовано державну реєстрацію ТОВ "Інтертехно" з 19.07.2007 року, а також визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість з моменту його складання та визнано недійсним первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ "Інтертехно" за 12 податкових послідовних місяців (з квітня 2008 року по березень 2009 року). Враховуючи те, що договір між позивачем та ТОВ "Інтертехно" було укладено у жовтні 2008 року, позивачем у жовтні 2008 року завищено валові витрати на суму 161500,00 грн.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач незаконно відніс до складу валових витрат 411540,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 23.03.2010 року прийняте правомірно.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 23.03.2010 року суд зазначає наступне.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту позивача за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року встановлено його завищення на 113622,00грн. До податкового кредиту за жовтень 2008 року включено суму податку на додану вартість по ТОВ "Інтертехно" в сумі 32300,00грн. (податкова накладна №1254/2 від 28.10.2008 року). Однак, як вбачається з матеріалів перевірки та враховуючи вищевикладене, згідно постанови суду визнано недійними установчі документи ТОВ "Інтертехно" та скасовано його державну реєстрацію. До податкового кредиту за січень 2009 року включено суму податку на додану вартість по ТОВ "Сітіінвестбуд" в сумі 49043,33грн. (податкова накладна №76/2 від 26.01.2009 року) та за лютий 2009 року в сумі 18933,33 грн. (податкова накладна №130 від 05.02.2009 року). Перевіркою встановлено, що ТОВ "Сітіінвестбуд" подано декларацію з ПДВ за січень 2009 року, але з відсутніми показниками податкових зобов"язань та податкового кредиту, щоб свідчило про ведення господарської діяльності, а також встановлено не подання декларації з ПДВ починаючи з лютого 2009 року.

Як вбачається з акту перевірки, згідно постанови господарського суду м.Києва по справі №15/297 від 08.07.2009 року визнано банкрутом ТОВ "Сітіінвестбуд" та відкрито ліквідаційну процедуру, а також анульовано його реєстрацію платником податку на додану вартість.

Позивачем до податкового кредиту за лютий 2009 року включено суму податку на додану вартість по ТОВ "Кангаро Груп" в сумі 11625,01грн. (згідно податкової накладної №289/1 від 16.02.2009 року). Проведеною перевіркою встановлено, що згідно постанови господарського суду м.Києва по справі №44/191-б від 09.06.2009 року визнано банкрутом ТОВ "Кангаро Груп" та прийнято рішення про припинення юридичної особи, а також анульовано реєстрацію платника ПДВ з 06.07.2009 року.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та повинна містити обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та ін. ( пп. 7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Встановлено, що суми сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів позивачем підтверджені податковими накладними, наданими ТОВ "Інтертехно", ТОВ "Сітінівестбуд", ТОВ "Кангаро Груп", які за формою та змістом відповідають вимогам Закону.

Наявність податкових накладних, на підставі яких і був сформований позивачем податковий кредит, не оспорюється податковим органом.

Судом також встановлено, що ТОВ "Сітінівестбуд", ТОВ "Кангаро Груп" на момент вчинення господарських операцій не були виключені з Єдиного державного реєстру та являлися платниками ПДВ.

Недекларування контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит декларації за січень, лютий 2010 року, оскільки його постачальниками ТОВ "Сітіінвестбуд", ТОВ "Кангаро Груп" податкові зобов'язання з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" задекларовані не були, оскільки жодною нормою чинного законодавства не передбачена відповідальність платника податків за дії його контрагентів, також не є підставою не відносити до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з постачальниками, які визнані банкрутами та яким анульовано свідоцтво платника ПДВ вже після здійснення цих операцій.

Однак, на думку суд, віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Інтертехно" є неправомірним, оскільки, як вже зазначалося вище, рішенням суду визнано недійсними установчі документи, а саме: статут ТОВ "Інтертехно" з 19.07.2007 року, з дати реєстрації та скасовано державну реєстрацію ТОВ "Інтертехно" з 19.07.2007 року, а також визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість з моменту його складання та визнано недійсним первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ "Інтертехно".

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ "Сітіінвестбуд" та ТОВ "Кангаро Груп", то суд вважає правомірним віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачених по вказаним контрагентам, оскільки постанови про визнання їх банкрутами були винесені після того, як між ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" та вказаними контрагентами були завершені господарські операції. Позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, що не заперечується податковим органом, отже в цій частині суд вважає позовні вимоги законними.

Враховуючи викладене та те, що недекларування контрагентами ПДВ не є підставою для позбавлення платника податків - ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" права на податковий кредит, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ружинському районі від 23 березня 2010 року № 0000082301/0 в частині визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 119390 грн. (осовний платіж - 79593 грн., штрафні санкції - 39797 грн.) є протиправним та підлягає скасуванню, в іншій частині позовні вимоги є необгрунтованими.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому за таких обставин колегія суддів залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ружинське відділення Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповільност "Ружинський комбікормовий завод" вул.1-го травня 1,с.Білилівка,Ружинський район, Житомирська область,13642

3- відповідачу Ружинське відділення Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції вул. Бірюкова, 2,Ружин,Житомирська область,13600