ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Справа № 2а-466/11

Головуючий у 1-й інстанції: Зейкан Н.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"01" грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Євпак В.В.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області на постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від "16" березня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

215 лютого 2011 року позивач звернувся до Зарічненського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою від 16 березня 2011 року Зарічненський районний суд Рівненської області позов задовольнив. Зобов'язав управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 та виплачувати її з 22 травня 2008 року з урахуванням виплачених сум, як інваліду другої групи інвалідності, пов'язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі вісьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язав управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_4 за шкоду заподіяну здоров'ю, та виплачувати її з 22 травня 2008 року з урахуванням виплачених сум, як особі віднесеній до категорії 1 інваліду другої групи інвалідності, пов'язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, що фінансування зазначених витрат проводиться виключно за рахунок державного бюджету відповідними розпорядниками бюджетних коштів, а Пенсійний фонд України на включається до Державного бюджету України, тому стягнення даних грошових витрат з управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі є незаконним. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, йому встановлено ІІ групу інвалідності в зв'язку аварією на ЧАЕС, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІ групи, віднесеним до категорії-1, виплачується у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №550 від 28.05.2008 року, відповідачем встановлені конкретні розмірі пенсії та додаткової пенсі тоді як ст. ст. 62 та 67 Закону №796 Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону, підвищувати розмір доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідності до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Частиною 4 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, обов'язок проводити нарахування та виплату пенсіонерам сум, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відноситься до відання органів Пенсійного фонду України, а отже відповідач по справі є належним.

Суд першої інстанції в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення заявлених позивачем вимог за період часу з 22.05.2008 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки при визначенні періоду здійснення перерахунку вищезазначених виплат, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що такі вимоги позивача підлягають задоволенню лише в межах шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ч.2 ст.99 КАС України виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позову без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку. Позивач з такою заявою до суду не звертався.

Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.

Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Спірні виплати є регулярними, тобто про своє порушене право позивач мав знати при отриманні ним доплати до заробітної плати, передбаченої Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Тому, вимоги позивача підлягають задоволенню лише в межах шестимісячного строку, визначеного ч.2 ст.99 КАС України, які передували пред'явленню ним даного позову.

Враховуючи положення ст. 99 та 100 КАС України, позивач має право на перерахунок виплат тільки з 21.08.2010 року, оскільки з даним позовом звернувся до суду лише 21.02.2011 року.

Доводи відповідача стосовно порушення судом першої інстанції приписів ч.1 ст.2 КАС України, а саме, не зазначення кінцевої дати періоду для перерахунку та виплати додаткової пенсії позивачу, є безпідставними, оскільки суд у рішенні не може вказувати кінцеву дату, так як органи Пенсійного фонду України зобов'язані здійснювати відповідні нарахування до втрати такого права позивачем.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.03.2011р. в частині задоволення позовних вимог за період з 22.05.2008р. по 20.08.2010р., залишивши позов в цій частині без розгляду. В іншій частині постанову за період з 21.08.2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: В.В. Євпак Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області вул. Л.Українки, 3,смт. Зарічне,Рівненська область,34000