ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/9674/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
при секретаріМофа І.В.
за участю представників:
від позивача від відповідача Розумна О.Л. (дов. у справі); Мацюра В.Я., Пугач Д.О. (дов. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення від 31.07.2012 року №7637/10/15-147/2 та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
16.08.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рассвет» (далі ТОВ «Агрофірма Рассвет») подало адміністративний позов до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі Новомосковська ОДПІ), у якому просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення Новомосковської ОДПІ від 31 липня 2012 року №7637/10/15-147/2 щодо скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника як платника фіксованого сільськогосподарського податку; зобов'язати Новомосковську ОДПІ повноти реєстрацію ТОВ «Агрофірма Рассвет» (03742096) як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2012 рік.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що всі порушення, які визначив відповідач під час проведення перевірки позивача, в наслідок якої прийнято рішення від 31 липня 2012 року №7637/10/15-147/2 щодо скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника як платника фіксованого сільськогосподарського податку, випливають з того, що договори оренди земельних ділянок, які використовує позивач, не пройшли державної реєстрації і, як наслідок, на думку відповідача, є неукладеними та не набрали чинності, а відтак нібито позивачем не дотримано положення ст. 301 ПК України, що є підставою для скасування реєстрації позивача як платника фіксованого податку на 2012 року. За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що оскільки продукція товариством частково вирощена не на власних та орендованих виробничих потужностях, у зв'язку із відсутністю державної реєстрації укладених договорів оренди землі, позивач як сільськогосподарське підприємство, не має права на спеціальний режим оподаткування. З такими висновками позивач не згідний, оскільки позивач з моменту утворення є сільськогосподарським підприємством, основною діяльністю якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. У своїй діяльності позивач використовує земельні ділянки, отримані на підставі договорів оренди із фізичними особами та актів прийому-передачі до них. Частина із зазначених договорів оренди було зареєстровано в відділі Держкомзему Новомосковського району Дніпропетровської області. Усі договори оренди посвідчені в Знаменівській сільській раді. Визначені п. 301.6 ст. 301 ПК України обмеження відносно того, хто не може бути зареєстрованим як платник фіксованого сільськогосподарського податку, не стосується позивача. Для визначення поняття «оренда» необхідно посилатися на термін «оренда» наданий ПК України, а не ЦК України і не ЗК України. Договори оренди позивача відповідно до п. 14.1.97 ПК України у повному обсязі відповідають зазначеним вимогам. Стаття 301 ПК України та п.п. 14.1.235 ПК України підкреслюють необхідність виготовлення безпосередньо платником податків сільськогосподарської продукції, що має становити не менше 75 %, а не факт укладання договорів і їх державної реєстрації (оскільки сам по собі факт укладання договорів не є об'єктом оподаткування) і не ставлять платників податків в залежність від дотримання порядку оформлення права користування земельною ділянкою.
Ухвалою суду від 17.08.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/9674/12 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2012р.
31.08.2012 року представник відповідача надав суду заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що сільськогосподарська продукція рослинництва, яка була вироблена позивачем не на власних і не на орендованих виробничих потужностях - земельних ділянках, які не були зареєстровані у Державному земельному кадастрі та які відповідно не набули для позивача статусу орендованих виробничих потужностей, незаконно віднесена позивачем до доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, так як вона була вироблена (вирощена) на угіддях, які не належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому у користування.
В зв'язку з необхідністю надання часу позивачу для ознайомлення з поданими відповідачем документами судовий розгляд справи відкладався на 07.09.2012 року, 14.09.2012 року.
13.09.2012 року до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що представника викликано на 14.09.2012 року о 14.00 год. до прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська.
Судом дане клопотання задоволено та судовий розгляд справи відкладено на 25.09.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні
Заслухавши присутніх представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов належить задоволити з наступних підстав:
товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірми Рассвет» зареєстровано рішенням Новомосковської районної державної адміністрації 07.07.1992 року за №243.
Взято на податковий облік Новомосковською ОДПІ 19.03.2001 року за №137, знаходиться на обліку у Новомосковській ОДПІ.
Відповідно до довідки АБ №446962 з ЄДРПОУ ТОВ «Агрофірми Рассвет» зареєстроване за адресою: 51280, Дніпропетровська обл.., Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Красіна, буд. 185, вказане товариство займається змішаним сільським господарством, вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведенням великої рогатої худоби молочних порід, розведення свиней, допоміжна діяльність у рослинництві, виробництва продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насіннім і кормами для тварин.
На підставі направлень № № 157, 158, 159, 160 та 161 від 29.05.2012р. Новомосковською ОДПІ згідно п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу начальника Новомосковської ОДПІ «Щодо організації та проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агрофірми Рассвет» від 28.05.2012 року №193 працівниками податкового органу проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Агрофірма Рассвет» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.09 року по 31.12.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року, відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами проведення перевірки складено акт №163/222/03742096 від 16.07.2012р..
Висновками вказаного акту зафіксовано порушення ТОВ «Агрофірма Рассвет»:
- п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та п.137.1 ст. 137, п.п. 14.1.56 ст. 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «Агрофірма Рассвет» заниження оподаткування доходу у 2010 році по загальній декларації в сумі 355 130 грн., в т.ч.: 1 квартал 2010 року - 478 303 грн., 2 квартал 2010 року - (- 1 139 041 грн.), 3 квартал 2010 року - 728 037 грн., 4 квартал 2010 року - 287 831 грн. За результатами перевірки в 2011 році встановлено збитки підприємства в сумі 1 134 960 грн., в тому числі 1 квартал 2011 року - 155 844 грн., 2 квартал 2011 року - 341 570 грн., 3 квартал 2011 року - 236 123 грн., 4 квартал 2011 року - 401 423 грн;
- ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.93 року №320-ХІV із змінами та доповненнями, п.п. 14.1.235, п. 14.1 ст.14, ст. 301, п. 309.2 ст. 309 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (із змінами та доповненнями) платник неправомірно користувався статусом платника фіксованого податку;
- п. 81.1, п. 81.6 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР та п.п. 209.1, п.п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (загальна декларація) на загальну суму 3 467 253 грн., в т.ч.: жовтень 2009 року - 111 190 грн., листопад 2009 року - 37 003 грн., грудень 2009 року - 46 248 грн., січень 2010 року - 30 501 грн., лютий 2010 року - 55 510 грн., березень 2010 року - 50 395 грн., липень 2010 року - 377 327 грн., серпень 2010 року - 57 804 грн., вересень 2010 року - 203 770 грн., жовтень 2010 року - 754 931 грн., грудень 2010 року - 54 609 грн., січень 2011 року - 32 472 грн., лютий 2011 року - 295 047 грн., липень 2011 року - 133 378 грн., серпень 2011 року - 110 354 грн., вересень 2011 року - 542 913 грн., жовтень 2011 року 277 786 грн., листопад 2011 року - 131 639 грн., грудень 2011 року - 164 376 грн.;
- п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) платником не подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, ІІ - ІІІ квартали 2011 року та ІІ - V квартали 2011 року. Відповідальність платника за порушення граничних строків подання податкової звітності з податку на прибуток передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VI (із змінами та доповненнями);
- недотримання платником податків - ТОВ «Агрофірма Рассвет» положень ст. 301 Податкового кодексу України на протязі січня-грудня 2011 року;
- недотримання платником податків - ТОВ «Агрофірма Рассвет» положень ст. 209 Податкового кодексу України на протязі січня-грудня 2011 року;
- п. 19.2 ст. 19 Закону №899, п. 119.2 ст. 119, п.п. 167.1, ст. 167, з урахуванням ст. 164.2 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки з питання щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 859,60 грн., в т.ч. по періодах: червень 2011 року - 261,80 грн., вересень 2011 року - 597,80 грн.;
- перевищення встановленого ліміту залишки готівки у касі на 2199, 32 грн.. Порушено п. 2.8, 3.5, 7.24 Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ №637 від 15.12.2004 року.
На підставі акту перевірки, Новомосковською ОДПІ винесено рішення від 31.07.2012 року №7637/10/15-147/2 щодо скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника як платника фіксованого сільськогосподарського податку, в якому зазначено, що частка власного сільськогосподарського товаровиробництва за 2011 рік у ТОВ «Агрофірма Рассвет» складає 24,81 відсотків, що порушує вимоги п. 301 ст. 301 Податкового Кодексу України, тому скасовується реєстрація ТОВ «Агрофірма Рассвет» як платник фіксованого сільськогосподарського податку на 2012 рік.
ТОВ "Агрофірма Рассвет» не погоджується із висновками, закріпленими в акті перевірки та рішенням №7637/10/15-147/2 від 31.07.2012 року, вважає їх протиправними та незаконними.
Податковий орган вважає, що ТОВ "Агрофірма Рассвет" при використанні у господарській діяльності земельних ділянок, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині незареєстрованих договорів. Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації, ТОВ "Агрофірма Рассвет" до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації, по якій відбуваються розрахунки із бюджетом.
Новомосковськой ОДПІ зроблено висновок, що продукція, вирощена на земельних ділянках, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, не є продукцією власного виробництва, від-так, позивачем безпідставно отримано податкову пільгу та не сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 3 467 253 грн.
До 01 січня 2011 року механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими підприємствами визначався Законом України від 17 грудня 1998 року №320 «Про фіксований сільськогосподарський податок» (далі Закон №320), з 01 січня 2011 року - Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Згідно ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин ) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
За ст. ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Чинності, відповідно до ст. 18 цього ж закону, такий договір набирає після його державної реєстрації.
Відповідно до п.п.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та
водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Як вбачається зі справи, спірні земельні ділянки були передані позивачеві в строкове платне користування за договорами оренди, укладеними з фізичними особами, вказані ділянки були фактично передані товариству за актами приймання-передачі, що сторонами не заперечується.
Згідно довідки №82 від 02.08.2012 року ТОВ «Агрофірмою Рассвет» укладалися договори оренди земельних ділянок в період 2007-2008 року, терміном дії п'ять років, які були посвідченні в Знаменівській сільській раді в 2007 році 174 договорів, в 2008 році 523 договори, в 2009 року 150 договорів (не посвідчені); укладалися договори оренди земельних ділянок в період 2010 -2012 року, терміном дії на десять років, які було зареєстровано в відділі Держкомзему Новомосковського району в 2010 році 77 договорів зареєстрованих, 98 договорів не зареєстрованих, в 2011 році 553 договори зареєстровані, 200 договорів не зареєстрованих.
З огляду на викладене, доцільно звернути увагу на рішення Контитуційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 року, де викладено висновок, що пункт 6 Перехідних положень ЗК України через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої ст. 13, частини 2 ст. 14, частини третьої ст. 22, частини першої ст. 24, частини першої, другої, четвертої ст. 41 Конституції України та скасував дію п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Проте, суд зважає на те, що використання земельних ділянок без державної реєстрації правоустановчих документів або з недотриманням встановленого порядку є порушенням вимог земельного, а не податкового законодавства, які тягнуть за собою передбачену відповідальність. При цьому, відповідальність за порушення, допущені в галузі земельного законодавства, не може створювати для суб'єктів господарювання додаткову, прямо не передбачену законодавством, відповідальність в сфері оподаткування.
Щодо права застосування позивачем спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість, то відповідно до п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), будь-яка юридична або фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених цією статтею (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до пункту 81.2 цієї ж статті Закону згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
При цьому в силу вимог пункті 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Згідно з підпунктом «б»підпункту 81.15.2 пункту 81.15 вказаної статті Закону діяльність у сфері сільського господарства включає:
виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація (підпункт «а»);
виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація (підпункт «б»).
Таким чином, основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах.
Аналогічне за змістом правове регулювання спірних правовідносин передбачено і статтею 209 Податкового кодексу України.
В судовому засіданні представниками відповідача підтверджено, що фактів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб перевіркою не встановлено, а сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у акті перевірки, є продукцією власного виробництва позивача, що підтверджується документами наявними у справі.
Таким чином, сумніви відповідача щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.
Слід відзначити, що законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткуванні лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством, а не з фактом недотримання процедури реєстрації договорів оренди по окремих земельних ділянках.
Пункт 81.6 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (як і пункт 209.6 ст. 209 ПК України) не ставить право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.
Встановлена у законодавчих нормах вимога щодо виробництва сільськогосподарських товарів на власних або орендованих виробничих потужностях передбачає фактичне використання платником таких потужностей для виготовлення сільськогосподарської продукції та має на меті виключити з кола суб'єктів вказаного режиму оподаткування осіб, які не є безпосередніми виробниками сільгосппродукції. Однак наведене положення Закону не дає підстави для висновку про запровадження законодавцем такої додаткової умови перебування на спеціальному режимі, як дотримання платником порядку оформлення права користування земельною ділянкою.
Разом із тим, податковим органом в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених ТОВ "Агрофірма Рассвет" сільськогосподарських товарів у період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р. покладено співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до кількості земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію.
Однак, такий підхід не ґрунтується на законі, оскільки п.8-1.6 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та ст. 209 ПК України визначають питому вагу як вартість поставлених сільськогосподарських товарів, що має становити не менше 75% загальної кількості поставлених товарів, а не як кількість орендованої землі, яка пройшла етап державної реєстрації по відношенню до загальної кількості орендованих земельних ділянок.
Досліджуючи акт перевірки та додані матеріали, суд приходить до висновку, що податкові ревізори-інспектори фактично не могли правильно та однозначно здійснили підрахунок отриманої та реалізованої сільськогосподарської продукції окремо із зареєстрованих та незареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, податок на додану вартість з яких, на їх думку, підлягає поверненню - зарахуванню до бюджету.
Факт передачі орендодавцем орендареві земельної ділянки в кожному конкретному випадку підтверджується актом-прийому передачі, що в свою чергу підтверджує те, що об'єкт оренди перейшов у користування орендаря.
Особливості справляння фіксованого сільськогосподарського податку визначено главою 2 розділу XIV Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України).
Відповідно до положень абз. 1 п. 301.1 ст. 301 ПК України, платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Підпунктами 301.6.1, 301.6.2, 301.6.3 пункту 301.6 ст. 301 ПК України встановлено, що не може бути зареєстрований як платник податку:
суб'єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;
суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;
суб'єкт господарювання, який на день подання документів для набуття статусу платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно із п.п. «б» п. 308.6 ст. 308 ПК України реєстрація сільськогосподарського товаровиробника скасовується за рішенням органу державної податкової служби: у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301ПК України.
Однак, порушень ст. 301 ПК України позивачем не було допущено, а тому прийняте рішення №7637/10/15-147/2 від 31.07.2012 року є безпідставними та протиправними.
Також, як зазначалось вище, в 2011 році позивачем укладено 553 договори, які зареєстровані в установленому законом порядку, від- так позивач відповідає вимогам закону для отримання статусу платника сільськогосподарського фіксованого податку на 2012 рік і його вимога про зобов'язання відповідача повноти реєстрацію ТОВ «Агрофірма Рассвет» (03742096) як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2012 рік є законною.
В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України, тому позовні вимоги ТОВ "Агрофірма Рассвет" є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рассвет» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення від 31.07.2012 року №7637/10/15-147/2 та зобов'язання вчинити дії - задоволити.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Новомосковської ОДПІ від 31 липня 2012 року №7637/10/15-147/2 щодо скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника як платника фіксованого сільськогосподарського податку.
Зобов'язати Новомосковську ОДПІ повноти реєстрацію ТОВ «Агрофірма Рассвет» (03742096) як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2012 рік.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2012 року
Суддя С.В. Ніколайчук