Справа № 22-а-4490/08

донецький апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2008 року                                                                                     місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                      Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду:                         Василенко Л.А., Дяченко С.П.

при секретарі судового засідання:              Денисенко К.С.

З участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином;  

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2008 року дії Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 були визнані незаконними та відповідача зобов'язано зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 01.08.2006 року.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області - з даною постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, позивача та його представника, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні, в частині визначення дати з якої необхідно проводити перерахунок пенсії.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач є громадянином, який постраждав в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 28.02.2002 року (а.с.7). Має 2 групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному із роботами по ліквідації Чорнобильської аварії, що підтверджується довідкою МСЕК від 21.02.2002 року (а.с.9).

Згідно рішенню Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року позивач належить до категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави із призначенням пенсії за спеціальними законами. Звуження змісту та обсягу конституційного права на достатній життєвий рівень, складовою якого є гарантована державою соціальна допомога, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Згідно ч.2 ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч.1 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст.21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно ч.3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Стаття 46 Конституції України, гарантує громадянам право на соціальний захист.

Відповідно до ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір пенсії для інвалідів 2 групи, призначеної у відповідності з цим Законом повинен бути не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст. 50 цього ж Закону зазначеній категорії громадян виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії" (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5, 6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 ЗУ  № 2017 основні державні соціальні гарантії встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що пенсія позивача має бути перерахована саме відповідно до норм ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути нижчим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

Разом з тим, відповідно до вимог пенсійного законодавства, в тому числі й ч.4 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З матеріалів справи вбачається, що за перерахунком пенсії ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду у серпні 2006 року та 29.08.2006 року позивачу було надано відповідь щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, тобто перерахунок пенсії в даному випадку необхідно проводити з 01.09.2006 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -зміні, в частині визначення дати з якої необхідно робити перерахунок пенсії, а саме: замість 01.08.2006 р., перерахунок пенсії необхідно робити з 01.09.2006 року.

            Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2008 року.

Керуючись ст.ст. 195, п.2 ч.1 ст. 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія;  -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2008 року, якою дії Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 були визнані незаконними та відповідача зобов'язано зробити перерахунок та виплату пенсії Павленко ОСОБА_1 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 01.08.2006 року - змінити, в частині визначення дати з якої необхідно проводити перерахунок пенсії, зазначивши, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 необхідно проводити з 01.09.2006 року. 

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України з дня виготовлення повного тексту постанови.

Колегія суддів: