ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/3475/2012
21 вересня 2012 року м. Рівне
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О. при секретарі судового засідання Любежаніній Т.В.,
за участю: :
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Краська Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у м. РівномуРівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2012 №0001041745, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 21717,96 грн., з яких: 14476,64 грн. - за основним платежем; 7238,32 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В основу визначення податкових зобов'язань на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість. Як стверджує податковий орган, позивач не мав права на формування податкового кредиту, оскільки в нього відсутні документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції, зокрема, товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару. Крім того, заданими системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податковим органом встановлено розбіжність між даними позивача та його контрагента - Приватного підприємства «Мидас Плюс». За даними відповідача контрагентпозивача за вказаною адресою не існує, основні фонди відсутні, будь яких складських приміщень не має, у 3 кварталі 2011 року на підприємстві контрагента ніхто не працював, а з метою встановлення правомірності ведення фінансово-господарської діяльності ніякої інформації працівникам податкового органу не надав.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковий орган прийняв неправомірне рішення, оскільки порушення порядку подання звітності та ведення господарські діяльності з боку контрагента - Приватного підприємства «Мидас Плюс», не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Позивач також зазначив, що господарська операція з поставки товарів мала реальний характер, а оприбуткування товарів може здійснюватись не лише на підставітоварно-транспортних накладних, а й на підставі інших первинних документів.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення обґрунтованим і правомірним, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
ОСОБА_3 фізичною особою-підприємцем, що зареєстрована 22.11.2007року виконавчим комітетом Рівненської міської ради, як платник податків перебуває на обліку у Державній податковійінспекції у м. Рівному з 23.11.2007 року. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість з 02.04.2009 року.
У квітні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекціїу м. Рівному проведено документальнуневиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Приватним підприємством «Мидас Плюс»за вересень 2011 року (акт перевірки від 03.04.2012 року №85/1745/НОМЕР_1).
Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні показника податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 14476,64 грн. та призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 14476,64 грн.
За результатами перевірки Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 000012340/0, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму
21717,96 грн., з яких: 14476,64 грн. - за основним платежем; 7238,32 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Як встановлено судом, податковий орган визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами здійсненнягосподарської операції з придбання товару у Приватного підприємства «Мидас Плюс».
Висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту ґрунтується на даних про відсутність у позивача первинних документів, що підтверджують факт отримання товару (у позивача виявились відсутніми товарно-транспортні накладні, які свідчать про транспортування товару), а також на аналітичній інформації, одержаній з інформаційних ресурсів Державної податкової служби та від Державної податкової інспекції у м. Херсоні (акт Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 23,11.2011 №78/15-2/35869610 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Мидас Плюс»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2011 року).
Відповідно до акту Державної податкової інспекції у м. Херсоні Приватне підприємство «Мидас Плюс»в останнє звітувалось до податкової інспекції в жовтні 2011 року, звітність за вересень та жовтень 2011 року податковою звітністю невизнана. Згідно з даними податкової декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року основні фонди у підприємства відсутні. З довідки форми 1ДФ у ІІІ кварталі 2011 року убачається, що на підприємстві ніхто не працював. На підставі даних одержаних від податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Херсоні (висновок від 21.11.2011 року №3485/26-606) за місцем реєстрації ПП «Мидас Плюс»відсутнє. За даною адресою знаходиться квартира, в якій мешкає громадянка ОСОБА_4, квартира належить їй на праві власності, офіс або інші приміщення, які б належали ПП «Мидас Плюс»відсутні. За місцем реєстрації директора ПП «Мидас Плюс»Кареліна С.С. мешкає інша особа громадянин ОСОБА_6, який пояснив, що Карелін С.С. не з'являвся за даною адресою більш п'яти років, відомості щодо місця його знаходження, або засоби зв'язку з ним не відомі.
Згідно з даними Приватного підприємства «Жилтранс», що обслуговує вказаний будинок, за вказаною адресою розташована тільки житлова квартира.
З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи, зокрема, факту реальності господарської операції, судвитребував від позивача копії первинних документів, що підтверджують її здійснення, а саме: договір поставки, акти прийому-передачі товару, документи, що підтверджують транспортування товару від продавця до покупця або відомості про спосіб такого транспортування, документи складського обліку позивача (облікові картки руху матеріальних цінностей по складу), документи, що підтверджують оплату придбаного товару та сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товару (копії платіжних доручень або виписки по банківському рахунку позивача). Судтакож зобов'язав позивача надати аналітичну таблицю з даними пронадходження товарів та оплату їх вартості. На вимогу суду позивачнадав: копію договору поставки від 18.05.2011 року №180511-01/1П з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг"; копію договору про внесення змін до договору поставки від 18.05.2011 року №1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг"; копію товарно-транспортної накладної від 31.08.2011 №8962926, відповідно до якої ОСОБА_3 є замовником автоперевезення та вантажовідправником, а ТОВ "ПАККО Холдинг" вантажоодержувачем кавунів на загальну суму 38850,0 грн.; копію товарно-транспортної накладної від 11.09.2011 №16906, відповідно до якої ОСОБА_3 є замовником автоперевезення та вантажовідправником, а ТОВ "ПАККО Холдинг" вантажоодержувачем овочів на загальну суму 21000,00 грн.;копію податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року (з додатками);копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців наОСОБА_3До позовної заяви позивачем додано договір про надання транспортних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполучені від 10.08.2011 року укладений між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮССАЛ»(перевізник). Відповідно до договору перевізник зобов'язувався здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно з транспортною заявкою, наданою замовником, яка визначає умови виконання кожного перевезення, та оформляти товарно-транспортні документи за договором, а замовник зобов'язувався оплачувати надані послуги.
Крім того суду надані:
- акти здачі-прийняття робіт від (надання послуг) між ОСОБА_3 та ТОВ «ЮССАЛ»(акт від 02.09.2011 №38, від 12.09.2011 №39);
- рахункипро послуги автоперевезення від 02.09.2011 №38, від 12.09.2011 №40;
- податкові накладні від 02.09.2011, від 12.09.2011, 05.09.2011, 05.09.2011, 06.09.2011,08.09.2011, 09.09.2011, 19.09.2011, 29.09.2011 ;
- видаткові накладні від 01.09.2011 №м-00095, від 02.09.2011 №м-00096, від 05.09.2011 №м-00097, від 06.09.2011 №м-00098, від 08.09.2011 №м-0099, від 09.09.2011 №м-00100, від 19.09.2011 №м-00102, від 29.09.2011 №м-00103, від 29.09.2011 №72;
- копії накладних які вказують на факт поставки товару (овочі фрукти підприємствам ТОВ «КРАЙ-2», ТОВ «ПАККО-Холдинг».
- квитанції до прибуткового касового ордеру від 09.09.2011 №56, 13.09.2011 №57, від 29.09.2011 №59, від 19.09.2001 №58, від 30.09.2011 №70, від 06.09.2011 №54, від 01.09.2011 №51, від 03.10.2011 №120, від 05.09.2011 №53, від 08.09.2011 №55, від 02.09.2011 №52, від 04.10.2011 №74, від 01.10.2011 №71, від 04.10.2011 №129, від 05.10.2011 №130,в яких зазначено про прийняття ПП «Мидас Плюс»від ОСОБА_3 оплату за овочі на відповідні суми.
На підставі наданих сторонами документів та інших зібраних по справі матеріалів судом встановлено, що в вересні 2011 року між позивачем та Приватним підприємством «Мидас Плюс»укладено усні договори поставки товару, відповідно до яких Приватне підприємство «Мидас Плюс»(продавець) надає позивачу (покупець) товар.Асортимент, кількість, ціна та умови поставки за таким договором, як зазначив представник позивача також здійснювались в усному порядку і будь яких документів, які б свідчили про умови поставки такого товару суду не надано. З пояснень представника позивача, покупець зобов'язувавсяздійснити оплату поставленого товару (за кожну окрему партію) на підставі видаткової накладної з моменту отримання цієї партії у власність. Факт передачі товару від продавця покупцю оформлювався складанням видаткових та податкових накладних.
Однак, з досліджених у судовому засіданні копій видаткових, податкових накладних та квитанцій до прибуткових ордерів неможливо встановити, що поставка товарів від Приватного підприємства "Мидас Плюс"здійснювалась саме за усним договоромякий укладався з позивачем(відповідно до податкової накладної від 01.09.2011 року №11). Так само неможливо встановити реальність укладення самого договору та здійснення фінансово-господарських операцій, спрямованих на його виконання, оскільки твердження позивача про факт його укладення та виконання ґрунтуються виключно на усних поясненнях і не підтверджуються жодними письмовими доказами.
Позивач не надав суду жодних документів, які б підтверджували факт передачі придбаного товару саме по договору купівлі-продажу від 01.09.2011 року №11 з ПП "Мидас Плюс"перевізнику, транспортування цього товару силами перевізника або ж силами покупця, а також подальший прийом придбаного товару та оприбуткування на складі покупця.
Зі слів представника позивача, товар придбаний у ПП «Мидас Плюс»було відвантажено власними силами із залученням сторонніх осіб, робота яких за це оплачена готівкою.
На підтвердження факту наступної реалізації товарів, отриманих від ПП "Мидас Плюс", позивач надав суду копіюдоговору поставки від 18.05.2011 року №180511-01/1П укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг", копії податкових накладних за вересень 2011 року, копії товарно-транспортних накладних.
Однак, дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку, що вони лише підтверджують факт реалізації певних товарів (овочів, фруктів) покупцю ТОВ "ПАККО Холдинг", але не дозволяють зробити висновок відносно постачальника цих товарів та господарсько-фінансових операцій щодо їх поставки.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спір між сторонами пов'язується з правовою оцінкою рішення податкового органу, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок правомірного формування платником податків податкового кредиту.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях у реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.
Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з висновками про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю в нього первинних фінансово-господарських документів.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту здійснення господарської операції з поставки товару та її документального підтвердження.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено під час судового розгляду, твердження позивача про реальність господарських операцій ґрунтуються на усних поясненнях, а надані суду документи не надають підстав для висновків про їх зв'язок з господарськими операціями, укладеними між позивачем і ПП «Мидас Плюс». Таким чином, факти поставки документально не підтверджуються.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення показників декларації з податку на додану вартістьза серпень 2011 року у сумі 204474,00 грн., є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 000012340/0, - правомірним.
Враховуючи викладене, позов задоволеннюне підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволені адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кравчук Т.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25вересня 2012 р.