Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9421/2012
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Дворникова М.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
комерційний банк «АРМА»
до відділу державної виконавчої служби
Київского районного управління юстиції
м. Донецька
про визнання дій щодо винесення постанови про
закінчення виконавчого провадження
неправомірними, скасування постанови про
закінчення виконавчого провадження від 18
травня 2012 року та направлення матеріалів
для продовження проведення виконавчих дій,
зобов'язання виконати виконавчі дії
за участю:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 травня 2012 року та направлення матеріалів для продовження проведення виконавчих дій, зобов'язання виконати виконавчі дії.
Позов обґрунтований тим, що 14 квітня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис нотаріуса № 439 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно, яке належить ОСОБА_2 на користь позивача у межах 794513,48 гривень.
21 квітня 2011 року відділом державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 439 від 14 квітня 2009 року.
Постановою відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку від 18 травня 2012 року зазначене вище виконавче провадження було закінчено, оскільки рішенням Київського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2012 року виконавчий напис нотаріуса ОСОБА_1 № 439 від 14 квітня 2009 року визнано таким, що не підлягає виконанню.
Оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 18 травня 2012 року отримана позивачем 06 червня 2012 року.
Позивачем надано до позову ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 у справі № 2а/0570/7045/2012, якою позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА» до відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 травня 2012 року та направлення матеріалів для продовження проведення виконавчих дій, зобов'язання виконати виконавчі дії повернуто позивачеві через невиконання ним вимог суду, визначених ухвалою від 14 червня 2012 року про залишення позовної заяви без руху у зазначеній справі.
Позовна заява направлена поштою до суду до суду 18 липня 2012 року за вхідним номером 9425/12. За таких підстав позивач просив поновити йому строк звернення до суду із адміністративним позовом.
Заявою від 31 липня 2012 року представник позивача просив суд розглянути справу без представника товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА».
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі наведеної норми, а також врахувавши клопотання сторін, суд прийшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -
ВСТАНОВИВ:
14 квітня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис нотаріуса № 439 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно, яке належить ОСОБА_2 на користь позивача у межах 794513,48 гривень.
21 квітня 2011 року відділом державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 439 від 14 квітня 2009 року.
Постановою відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку від 18 травня 2012 року зазначене вище виконавче провадження було закінчено з посиланням на п.4 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Законом України «Про виконавче провадження», оскільки відпала правова підстава виконавчого провадження, а саме: рішенням Київського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2012 року виконавчий напис нотаріуса ОСОБА_1 № 439 від 14 квітня 2009 року визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с.15).
Позивач вважає дії відповідача щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними, оскільки не отримував рішення Київського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2012 року, посилаючись при цьому на ч. 3 ст. 222 ЦПК України, відповідно до вимог якої, особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею.
За таких підстав вважає рішення Київського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2012 року таким, що не набрало законної сили.
Листом від 27 лютого 2012 року № 13633 Київський районний суд м. Донецька повідомив позивача, що всі копії рішень (ухвал) за наслідками розгляду справ, до стороною було товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА» направлені на адресу позивача або отримані його представником в суді (а.с.16).
Копію рішення Київського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2012 року позивачем не надано, але факт його існування визнається.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
За вказівкою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Правовою основою діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
У своїй діяльності відділ державної виконавчої служби керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України і Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
За приписами статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», основним завданням відділу є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, виконавчий напис нотаріусу є виконавчим документом у розумінні даного Закону.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
Постанова про відкриття виконавчого провадження від 21 квітня 2011 року сторонами виконавчого провадження не оскаржена. Строк проведення виконавчих дій, встановлений частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» збіг 21 жовтня 2011 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів оскарження бездіяльності державного виконавця щодо невиконання виконавчого напису нотаріуса протягом шести місяців позивачем не надано, як не надано доказів не набрання законної сили рішенням Київського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2012 року.
Постановою відповідача від 18 травня 2012 року зазначене вище виконавче провадження було закінчено з посиланням на п.4 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно із вимогами п.4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі с касування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2012 року виконавчий напис нотаріуса ОСОБА_1 № 439 від 14 квітня 2009 року визнано таким, що не підлягає виконанню, що не заперечується позивачем. Позивачем лише заперечується факт отримання даного судового рішення, що спростовується листом Київського районного суду м. Донецька від 27 лютого 2012 року № 13633.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.
Як зазначив позивач 15 квітня 2010 року господарським судом м. Києва у господарській справі № 4/148 було ухвалене рішення, яким підтверджене відповідність застосування процедури ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА» з боку Національного банку України вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» та підтверджено кандидатуру ліквідатора позивача ОСОБА_3 (а.с. 8-13).
Доказів надання відповідачу даних щодо ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА» позивач не надав.
Таким чином, у відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку є ще одна законна підстава закінчити виконавче провадження та передати виконавчий документ ліквідатору позивача, а саме: п.7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких підстав, не можна вважати порушеним право позивача постановою відповідача про закінчення виконавчого провадження від 18 травня 2012 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування обмежені в своїй діяльності підставами, межами та способами, передбаченими Конституцією України та законами України.
Згідно пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач здійснював свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Щодо вимог позивача поновити процесуальний строк звернення до суду, то суд вважає за можливе його поновити, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується своєчасне звернення позивача до суду з даним позовом, тобто, причини пропуску строку звернення до суду можна вважати поважними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА» до відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 травня 2012 року та направлення матеріалів для продовження проведення виконавчих дій, зобов'язання виконати виконавчі дії не підлягають задоволенню.
З огляду на вищенаведене, на підставі положень статті 19 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Поновити товариству з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА» пропущений з поважних причин процесуальний строк звернення до суду із позовом до відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 травня 2012 року та направлення матеріалів для продовження проведення виконавчих дій, зобов'язання виконати виконавчі дії.
У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА» до відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 травня 2012 року та направлення матеріалів для продовження проведення виконавчих дій, зобов'язання виконати виконавчі дії - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 02 серпня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дворников М.С.