Справа № 2- 767

2008 рік

    З  А О Ч Н Е       Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

             18 червня  2008 року                   Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді:                                                       Вергун І. В.

при секретарі:                                                                                  Ардашевій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за позовом ОСОБА_1доОСОБА_2 про визнання особи втратившим  право на проживання,

в с т а н о в и в:

В травні 2008 рокуОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2. про втрату права користування житловим приміщенням в будинкуАДРЕСА_1 на підставі ст. 163 ЖК України, ст. 391 ЦК України

В обґрунтування своїх вимог посилаючись на те, що будинок АДРЕСА_1 належить їй на праві приватної власності, сплачує житлово-комунальні послуги, не може оформити субсидію.

В судовому засідання позивачка підтвердила свої позовні вимоги і просить суд визнати відповідача по справі , свого сина, втратившим право на проживання.

Відповідач  про час і місце  судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача  суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд вислухавши позивачку, допитав свідків, перевірив матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 10 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна  довести ті вимоги на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

У відповідності зі ст. 11 ч. 1 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Статтею 60 ч. 1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується позивачкою, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності на підставі договору дарування від 6 серпня 1994 року. ( а. с. 5-6).

19 грудня 2006 року позивачка зареєструвала шлюб і після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_1 ( а. с.7).

Із довідки квартального комітету № 25 м. Ізюма вбачається, що відповідач прописаний в спірному будинку але з листопада 2004 року не проживає. ( а. с. 9).

Згідно ст. 156 ЖК України члени родини власника жилого будинку які проживають разом з ним у будинку, що йому належить на праві власності користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

В частині ч. 1 ст. 116 ЖК Україні встановлено, вичерпний перелік підстав та умов для виселення членів сім'ї власника, а саме: систематичне руйнування чи псування жилого приміщення, використання його не за призначенням а також систематичне порушення правил співжиття  які роблять неможливим для інших проживання із ним в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

В судовому засідання позивачка, підтвердила, що відповідач по справі вселився в будинок як член її родини і іншої угоди  про порядок користування будинком не було.

Допитані в судовому засідання свідки ОСОБА_3 іОСОБА_4. підтвердили суду, син позивачки, відповідач по справі не проживає в спірному  домоволодінні з листопада 2004 року, оскільки між сторонами склались неприязні стосунки, що виключає їх спільне проживання.

Таким чином позивачка в судовому засідання не надала доказів систематичного руйнування чи псування відповідачем жилого приміщення, використання його не за призначенням, систематичного порушення правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ним в одному будинку, а заходів запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60,  209, 212, 214, 215,   224- 226 ЦПК України; ст. ст. 116, 156, 157 ЖК України, Законом України суд, -

В и р і ш и в:

                        Відмовити в задоволенні позову  ОСОБА_1доОСОБА_2 про визнання втратившим право на проживання в будинку АДРЕСА_1.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку . 4 ст. 295 ЦПК України.

            Заочне рішення може бути переглянуте судом що його ухвали за письмовою заявою відповідача , поданої протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: