Копія                                                                                         Справа № 1-39-2008 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            23 липня 2008 р.                   Липоводолинський районний суд  Сумської області

            в складі: головуючого-судді Шульги О.М.

            при секретарі: Горкуші Н.В.

            з участю прокурора Бельмаса О.Г.

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Липова Долина справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця села Олексіївка Роменського району Сумської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого,  працюючого директором ТОВ „Дебют”, проживаючого  в АДРЕСА_1, раніше не судимого

            - по ст.175  ч.1 та ст. 172 ч.1 КК України, 

ВСТАНОВИВ:

            Підсудний  ОСОБА_1 вчинив  безпідставну невиплату заробітної плати працівникам  більше ніж за один місяць  скоєну ним умисно.

            Він також вчинив інше грубе  законодавства про працю.

            Ці злочини він вчинив за таких обставин.

            Підсудний ОСОБА_1  працює на посаді директора ТОВ „Дебют” села Потопиха Липоводолинського району Сумської області згідно наказу № 1-К від 28.03.2006 року з 29 березня 2006 року і по даний час.

            Обіймаючи вказану посаду він був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями - тобто службовою особою.

            Згідно ст. 115  КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно  в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через  проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти  календарних днів.

            Відповідно до ст.15 Закону України „Про оплату праці”, оплата праці працівникам підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим органом  після виконання зобов'язань, щодо оплати праці.

            Згідно вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата  всіх сум, що належить йому  від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги  про розрахунок.

            У жовтні  2007 року  з ТОВ „Дебют” за власним бажанням було звільнено 18 працівників, з якими всупереч вимогам ст.116 КЗпП України не було проведено розрахунок по заробітній платі і станом  на 20.02.2008 року заборгованість  складала перед ОСОБА_2 - 8.458, 32 грн., ОСОБА_3 - 3577,73 грн., ОСОБА_4 - 1829 грн., ОСОБА_5 -274,10 грн.,  ОСОБА_6-2115,95 грн., ОСОБА_7 -1615,57 грн., ОСОБА_8 -382,88 грн.,  ОСОБА_9 -  2994,51 грн., ОСОБА_10-1688, 17 грн.,  ОСОБА_11- 2175 грн., ОСОБА_12- 2192, 91 грн., ОСОБА_13- 154,71 грн., ОСОБА_14-2443,29 грн., ОСОБА_15- 1674,94 грн., ОСОБА_16-146,28 грн. ОСОБА_17- 422 грн.,  ОСОБА_18 -320,81 грн., ОСОБА_19- 1418,61 грн.

            Крім цього  станом на 20.02.2008 року ТОВ „Дебют” мало  заборгованість по заробітній платі перед працюючими працівниками, а саме: ОСОБА_1-4593,57 грн., ОСОБА_20 -1395 грн., ОСОБА_21- 2752,54 грн., ОСОБА_22- 2965,17 грн.

            Наявність грошових коштів  по розрахунковому рахунку та у касі підприємства свідчать про те, що підприємство мало повну можливість  провести  виплату заробітної плати звільненим та працюючим  працівникам.

            Так, у 2006 році на розрахунковий рахунок ТОВ „Дебют” надійшло 97 938 грн., а  на заробітну плату витрачено лише 10 800 грн.

            До каси у 2006 році надійшло 102 200 грн., з яких  витрачено на виплату заробітної плати лише 28 100 грн.

            У 2007 році на розрахунковий рахунок   ТОВ „Дебют” надійшло 92 502 грн., а на виплату заробітної плати направлено лише 9 800 грн.

            Таким чином підсудний ОСОБА_1 маючи реальну можливість, безпідставно не проводив виплату  заробітної плати працюючим працівникам та здійснював розрахунок із звільненими працівниками.

            Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  вину свою визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному  та пояснив, що дійсно він являється директором ТОВ „Дебют” і дане підприємство постійно має заборгованість по заробітній платі перед працюючими працівниками  та по виплаті  розрахунку звільненим з роботи працівникам. Це сталося по   його вині оскільки він, добре  знаючи про заборгованість підприємства перед працівниками значну частину коштів використовував на господарські потреби.

            Враховуючи те, що учасниками процесу  не оспорюється фактичні обставини справи і  судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності   їх позицій, а тому вислухавши думку учасників процесу та роз'яснивши їм положення  ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним  дослідження інших  доказів по справі.

            Таким чином, аналізуючи зібрані і досліджені в судовому засіданні  докази в їх  сукупності і визнаючи їх достовірними, суд вважає, що вина підсудного доведена повністю і його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 175 КК України як безпідставна невиплата заробітної плати  громадянам більше ніж  за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства та за ч.1 ст.172 КК України як інше грубе  порушення законодавства про працю, оскільки він маючи реальну можливість, безпідставно не проводив   виплату заробітної плати  працюючим робітникам та не проводив розрахунок із звільненими працівниками в установлені законодавством строки.

             При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують судом визнається щире каяття підсудного та добровільне часткове відшкодування завданого збитку.

             Обставин, які  обтяжують покарання підсудному   судом не вбачається.

             Враховуючи, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого підсудним, його особистість, що характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинені ним злочини невеликої тяжкості, на утриманні та  вихованні  має неповнолітню дитину, суд приходить  до висновку  про можливість  виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства, призначивши йому міру покарання у виді штрафу в межах санкції статей за якими він  притягується до відповідальності.

            Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, 

ЗАСУДИВ:

            ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 175 та ч.1 ст.172 КК України і визначити йому покарання:

-     по ч.1 ст. 175 КК України  у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих  мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень;

-     по ч.1 ст. 172 КК України  у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімум  доходів громадян, що становить 850 гривень.

На підставі ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

      Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку  в законну силу, залишити підписку про невиїзд.

      На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Сумської області  через Липоводолинський районний суд на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

      Головуючий: підпис

З оригіналом згідно

Суддя:                              О.М. Шульга