ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом  Державного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання”,                   м. Кривий Ріг Дніпропетровської області            

до   Надеждівського житлово-комунального підприємства, с. Надеждівка
                      Криворізького району Дніпропетровської області          

про стягнення 108918 грн. 80 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача - Орєхов О.О. - ю/к, довіреність № 16-05-441 від 20.02.06 р.
  Від відповідача - представник не з'явився .  

СУТЬ СПОРУ:

ДПП „Кривбаспромводопостачання” звернулось у квітні 2006 року із позовом до Надеждівського житлово-комунального підприємства, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 108918,80 грн. заборгованості за наданні послуги із постачання питної води, у тому числі: 92296,52 грн. основного боргу за період з 01.04.2003р. по 01.02.2006р. з урахуванням індексу інфляції, 12275,35 грн. пені, 4346,93 грн. 3% річних, а також судові витрати у справі. Обґрунтовує позовні вимоги наявністю не виконаних відповідачем зобов’язань за договорами №59 від 01.01.2003р., № 23 від 30.12.2003р., № 22 від 08.12.2004р. та №27 від 12.12.2005р.

          Відповідач відзив на позов не надав. Представник відповідача у судове засідання не з’явився у зв’язку із чим справа розглядається за наявними матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          В судовому засіданні 01.06.2006р. за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

          Між Державним промисловим підприємством „Кривбаспромводопостачання” (позивачем) та Надеждівським житлово-комунальним підприємством (відповідачем) були укладені договори №59 від 01.01.2003р., № 23 від 30.12.2003р., № 22 від 08.12.2004р. та №27 від 12.12.2005р. на надання послуг з питного водопостачання, відповідно до умов яких Позивач зобов’язався постачати Відповідачу питну воду, а Відповідач зі своєї сторони зобов’язався здійснювати оплату за спожиту воду на умовах щомісячної попередньої оплати вартості місячного обсягу із остаточним розрахунком за фактично спожиту воду, згідно приладів обліку та на підставі рахунку, наданого Позивачем, протягом 2-х календарних днів з моменту отримання,

          Постачання Позивачем 265020 м куб. питної води Відповідачу та заборгованість останнього, що виникла з їх оплати за період з 01.04.2003р. по 01.02.2006р. на загальну суму 74723,04 грн. підтверджується розрахунком Позивача, відповідними актами про обсяги поданої води, пред’явленими позивачем Відповідачу рахунками на оплату послуг, що знаходяться у матеріалах справи.

          У зв’язку із прострочкою платежів Позивач нарахував додатково Відповідачу до суми основного боргу суму 17610,06 грн. збитків від інфляції за період з травня 2003 року по березень 2004р., 12275,35 грн. пені за період з 10.04.2005р. по 10.04.2006р. та 4346,93 грн. трьох процентів річних за період з 06.05.2003р. по 10.04.2006р.

          Після пред’явлення позову до суду (19.04.2006р.) Відповідач здійснив часткову оплату відповідачу за поставлену питну воду на суму 2138,40 грн., внаслідок чого основний борг зменшився і становить суму 71438,72 грн., що підтверджується виписками банку про здійснені платежі та актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 20.05.2006р. в матеріалах справи.

          Відповідач доказів погашення решти заборгованості на час розгляду справи суду не надав.

          З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до приписів ст. 530 ч.1 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 629 та ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, зокрема, шляхом застосування пені за прострочення виконання грошових зобов’язань.

          В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

          Відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов’язання перед Позивачем зі своєчасної та повної оплати поставленої на його замовлення питної води, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 71438,72 грн. основного боргу, 12275,35 грн. пені, 17610,06 грн. збитків від інфляції, та 4346,93 грн. трьох процентів річних –є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

          В частині позовних вимог на суму 2138,40 грн. провадження у справі підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч.1 п.1-1 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору між сторонами, оскільки ці грошові зобов’язання Відповідача припинились, в силу ст. 202 Господарського кодексу України, внаслідок їх добровільного виконання.

          Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 9 ч.2, ч. 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 4, ч. 2 пункту 4 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Надеждівського житлово-комунального підприємства на користь Державного промислового підприємства „Кривбаспромводопостачання” суму 71438 грн. 72 коп. основного боргу, 12275 грн. 35 коп. пені, 17610 грн. 06 коп. збитків від інфляції, та 4346 грн. 93 коп. трьох процентів річних, 1089 грн. 18 коп. витрат на держмито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.