ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.06р.

Справа № 9/190

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство

                      "Весна-радар", м. Дніпропетровськ 

до   товариства з обмеженою відповідальністю "Депол", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 8157 грн. 73 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача - Жарова О.М.- представник, довіреність від 26.05.06 р.   Від відповідача - представник не з'явився . 

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ НВП „Весна-Радар” звернулось у квітні 2006 року із позовом до ТОВ „Депол”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 8157,73 грн. заборгованості за надані послуги по забезпеченню енергоресурсами. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за договором №15 від 01.10.2002 року.

          Відповідач відзив на позов не надав, за юридичною адресою не знаходиться, у зв’язку із чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.06.2006р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази,  господарський суд, -

    встановив:

          Між ТОВ НВП „Весна-Радар” („виконавцем”) та ТОВ „Депол” („замовником”) був укладений безстроковий договір №15 від 01.10.2002р. „про надання послуг”, у відповідності до умов якого позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги по забезпеченню електроенергією, питною водою, прийманню витоків, опаленню приміщень і послуги по користування ліфтом, через свої мережі і обладнання у корпусі № 11, а відповідач зі своєї сторони зобов’язався здійснювати передплату за енергоресурси поточного місяця  згідно пред’явленого рахунку на протязі 5-ти банківських днів після його отримання, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, до 7-го числа поточного місяця самостійно отримувати під розписку  у позивача рахунок  на оплату послуг за розрахунковий  місяць і на передоплату за поточний місяць (пункти 1.1-1.2, 2.1-2.1.10, 3.1-3.4).

          Пунктами 3.5 і 3.6 вищевказаного договору сторони обумовили, що строк оплати встановлюється –12 число поточного місяця, а в разі прострочки платежів відповідач сплачує позивачу за кожен день прострочки пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, як це передбачено Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р.

          За період з 01.05.2003 року по 30.08.2004 року позивачем були надані відповідачу послуги по забезпеченню енергоресурсами на загальну суму 8157,73 грн., за які відповідач оплати не здійснив, що підтверджується розрахунком позивача, відповідними двосторонніми актами виконаних робіт і рахунками позивача на оплату послуг в матеріалах справи.

          Таким чином, основний борг відповідача становить 8157,73 грн.

          Пред’явлена позивачем додатково вимога від 15.09.2005р. №144/05 про сплату суми 13822,75 грн. основного боргу(по двох договорах) відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

          Відповідач доказів погашення заборгованості на час розгляду справи суду не надав.

          З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Сторони є суб’єктами господарської діяльності, тому згідно частини 2 пункту 4 і пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та частини 2 пункту 4 і пункту 5 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і продовжують існувати, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, а щодо відповідальності відповідача за порушення виконання зобов’язань –мають застосовуватися відповідні положення договору та Цивільного кодексу УРСР (1963р.).

Статтею 530 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у це строк (термін).

Відповідно до положень ч.ч.1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

В силу статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

          Відповідач не виконав до цього часу свого передбаченого умовами договору обов’язку по оплаті отриманих за його замовленням послуг енергопостачання, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача суми 8157,73 грн. основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Депол” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство „Весна-Радар”  суму 8157 грн. 73 коп. основного боргу, 102 грн. витрат на держмито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.М. Подобед

Рішення підписано16.06.06р.