ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
15.06.06р. | Справа № 9/181 (36/146) |
За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз
України”, м. Київ
до Державного підприємства „Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ
в особі Запорізької дистанції цивільних споруд, м. Запоріжжя
про стягнення 78204 грн. 83 коп.
Суддя Подобед І.М.
Представники:
Від позивача – Матвєєва В.А. - ю/к, довіреність № 314/102 від 29.12.05 р.
Від відповідача – Коваленко Ю.М. - ю/к, довіреність № 132 від 01.01.06р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа знаходиться на новому розгляді в іншому складі суду.
ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулось у серпні 2003 року із позовом до ДП „Придніпровська залізниця”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошову суму 78204,83 грн. заборгованості, в тому числі: 70033,14 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 3733,33 пені, 3640,12 грн. інфляційних витрат, 798,24 грн. три проценти річних. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за договором № 0004 ЗП 01-Т від 03.01.2001р.
Відповідач у відзиві на позов від 23.05.2006р. вказує, що станом на 24.10.2003р. ним повністю був погашений основний борг, у зв’язку із чим просить провадження у справі в цій частині припинити. В решті позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних просить відмовити, посилаючись на неправомірність цих нарахувань, з огляду на положення Закону України ”Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” від 08.10.1999р.№1136-ХІУ, у прикінцевих положеннях якого передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини сторін, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг, та з огляду на положення Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р. №554-ІУ, якими передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
В судовому засіданні 15.06.2006р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив:
Між Дочірньою компанією „Торговий дім „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" в особі Запорізької філії, як продавцем, та Державним підприємством „Придніпровська залізниця” в особі Запорізької дистанції цивільних споруд (далі - Відповідач), як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу природного газу №004-ЗП-01-Т від 03.01.2001 року (з додатковою Угодою № 1 від 31.01.2001р.), згідно до умов якого Продавець зобов’язався передати Покупцеві у 2001 році природний газ у обсязі 403 тис. м куб. виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а Покупець зобов’язався прийняти природний газ та сплатити його вартість шляхом 100% щомісячної передплати вартості газу, який запланований для поставки у відповідному місяці, із остаточною оплатою за перебраний об’єм газу до 10-го числа наступного за звітним місяця (пункти 1.1. 2.1, 5.1-5.3).
Пунктом 10.1 сторонами був встановлений строк дії договору в частині поставки природного газу до 30.04.2001р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення. Додатковою угодою №3/ТЕ-13-00000003 від 01.10.2001р. до договору №004-ЗП-01-Т від 03.01.2001р. строк дії цього договору було продовжено до 30.04.2002 року.
Правонаступником Дочірньої компанії „Торговий дім „Газ України” НАК „Нафтогаз України" та її структурних підрозділів є Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі –Позивач).
Дочірня компанія „Торговий дім „Газ України” НАК „Нафтогаз України" та позивач свої зобов’язання за вказаним договором виконав повністю, передавши протягом січня 2001 року по грудень 2002 року 923,700 тис. м куб. природного газу на загальну суму 216276,15 грн., що підтверджується відповідними актами передачі-приймання природного від 31.01.01Р., від 28.02.01р., від 30.03.01р., від 30.04.01р., від 30.11.01р., від 31.12.01р., від 31.01.02р., від 28.02.02р., від 31.03.02р., від 30.04.02р., від 30.11.02р., від 31.12.02р.
Відповідач своєчасної та повної оплати за вищевказані обсяги природного газу не здійснив, внаслідок чого станом на 01.03.2003р. виник основний борг в сумі 70033,14 грн., що підтверджується розрахунками Позивача в матеріалах справи та не заперечується Відповідачем.
У зв’язку із простроченням Відповідачем оплати за спожитий природний Позивач, на підставі пункту 6.2 умов вказаного договору, нарахував Відповідачу додатково на суму 70033,14 грн. пеню в сумі 3733,33 грн. за період з 20.12.2002р. по 07.05.2003р., а на підставі ст. 214 Цивільного кодексу України, вимагає сплати заборгованості з урахуванням індексу інфляції, збиток від якої становить суму 3640,12 грн. за період 20.12.2002р. по 07.05.2003р., та сплатити три проценти річних у сумі 798,24 грн. за період з 20.12.2002р. по 07.05.2003р.
До пред’явлення позову до суду (відправлений поштою 17.05.03р.) Відповідач здійснив часткове погашення основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №231 від 18.03.2003р. на суму 2825 грн.,
Таким чином, основний борг відповідача на дату пред’явлення позову до суду становив 67208,14 грн.
Після пред’явлення позову до суду Відповідач здійснив повне погашення решти основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №2300 від 24.10.2003р. на суму 67208,14 грн.
Доказів погашення заборгованості, що склалась із додаткових нарахувань Відповідач на час розгляду справи суду не надав.
З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Сторони є суб’єктами господарської діяльності, тому згідно частини 2 пункту 4 і пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та частини 2 пункту 4 і пункту 5 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і продовжують існувати, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, а щодо відповідальності відповідача за порушення виконання зобов’язань –мають застосовуватися відповідні положення договору та Цивільного кодексу УРСР (1963р.).
Як видно із встановлених обставин, постачання природного газу відбувалось і після закінчення строку договору, а саме протягом листопада-грудня 2002 року. Дані поставки також були оформлені актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками з обох сторін з посиланням саме на договір постачання природного газу.
Таким чином, в діях обох сторін було волевиявлення на продовження правовідносин, які виникли із умов договору купівлі-продажу природного газу №004-ЗП-01-Т від 03.01.2001 року (з додатковою Угодою № 1 від 31.01.2001р.), який, у розумінні положень ч.2 ст. 42 Цивільного кодексу УРСР, що розповсюджував свою дію на відносини сторін до 01.01.2004р., треба вважати продовженим на строк до 31.12.2002р.
Відповідно до приписів ст. ст.161-162 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) та тотожних приписів ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
На час розгляду справи зобов’язання відповідача по сплаті позивачу основного боргу за поставлений природний газ за період з 01.01.2001р. по 31.12.2002р. виконані у повному обсязі, тому вважаються припиненими в силу ст. 202 Господарського кодексу України. Оскільки між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення суми 67208,14 грн. основного боргу провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню, в силу ст. 80 ч.1 п.1-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач несвоєчасно виконував свої грошові зобов’язанні перед Позивачем у спірному періоді, внаслідок чого допустив прострочення їх виконання.
Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема, в разі прострочення виконання.
Згідно ст. ст. 212, 214 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) та тотожних положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із наданих сторонами доказів суд вважає обґрунтованими розрахунки позивача понесених ним інфляційних втрат, нарахованих трьох процентів річних і пені тільки в тій частині, що стосуються нарахувань на суму 70033,14 грн. до 18.03.2003р. –до дати часткового погашення та на суму 67208,14 грн. залишку основного боргу на дату пред’явлення позову, виходячи із наступних розрахунків (в межах вказаних Позивачем для нарахування періодах з 20.12.2002р. по 07.05.2003р.):
Розмір пені за період з 20.12.2002р. по 18.03.2003р.: 70033,14грн. х7%х2х80 днів/100%х365 днів = 2148,96 грн.
Розмір пені за період з 19.03.2003р. по 07.05.2003р.: 67808,14грн.х7%х2х59 днів/100%х365 днів = 1520,92 грн.
Розмір трьох процентів річних за період з 20.12.2002р. по 18.03.2003р.: 70033,14 грн.х3%х80 днів/100%х365 днів = 460,49 грн.
Розмір трьох процентів річних за період з 19.03.2003р. по 07.05.2003р.: 67208,14 х 3%х59 днів/100%х365днів = 325,91 грн.
Розмір збитків від інфляції за період з січня 2003 року по березень 2003 року включно: 70033,14 грн.х103,7452815%/100%-70033,14грн.= 2622, 93 грн., де 103,7452815% - сумарний офіційний індекс інфляції.
Розмір збитків від інфляції за квітень 2003 року: 67208,14 грн. х 100,7%/100%- 67208,14 грн. = 470,45 грн., де 100,7% - офіційний індекс інфляції за квітень 2003 року.
В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.
Відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов’язання перед Позивачем, чим порушив умови укладеного із Позивачем договору на постачання природного газу та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми 3669,88 грн. пені, 3093,38 грн. інфляційних збитків та 786,40 грн. трьох процентів річних –є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Решта здійснених позивачем нарахувань пені, збитків від інфляції і нарахованих процентів річних не підтверджена належним розрахунком, який би відповідав фактичним частковим розрахункам відповідача, а тому задоволенню не підлягають за безпідставністю.
Посилання Відповідача на здійснену ним реструктуризацію населенню заборгованості з квартирної плат, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію не підтверджені належними доказами, а тому його заперечення щодо законодавчої заборони на нарахування пені на таку заборгованість відхиляються судом, як необґрунтовані.
Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства „Придніпровська залізниця” в особі Запорізької дистанції цивільних споруд на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 3669 грн. 88 коп. пені, 3093 грн. 38 коп. інфляційних збитків, 786 грн. 40 коп. трьох процентів річних, 747 грн. 57 коп. витрат на держмито, 374 грн. 71 коп. витрат на держмито по апеляційній скарзі , 112 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині позовних вимог на суму 67208 грн. 14 коп. провадження у справі припинити.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя | І.М. Подобед |
Рішення підписано 23.06.06р.
|
|
|