ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

20 вересня 2012 р. Справа № 2а/0270/3725/12

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 до: Відділу культури і туризму Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області про: перерахунок доплати громадянам, що працюють на території радіоактивного забруднення,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Відділу культури і туризму Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області (надалі - відповідач) про перерахунок доплати громадянам, що працюють на території радіоактивного забруднення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проживає на території радіоактивного забруднення, тому з урахуванням норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен був отримувати у період з 01.09.2005р. по 01.09.2010р. доплату до заробітної плати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Позивач в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив, однак в прохальній частині позовної заяви просив розгляд даної адміністративної справи проводити за його відсутності.

Відповідач в судове засідання також не з'явився, уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Положення ч.4 ст. 128 КАС України також передбачають, що в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе провести розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 01.09.2005р. по 01.09.2010р. працював в музичній школі с. Джурин, Шаргородського району, Вінницької області.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. N 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" село Джурин, Шаргородського району, Вінницької області відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон).

Положення ст. 1 Закону передбачають, що норми даного закону спрямовані на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Статтею 3 Закону закріплено, що умовою проживання і трудової діяльності населення без обмежень за радіаційним фактором є одержання додаткової за рахунок забруднення території радіоактивними ізотопами дози, яка не перевищує рівня опромінення 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік.

У відповідності до ст.39 Закону, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, здійснивши системний аналіз даних правових норм, суд приходить до висновку, що у випадку забруднення території внаслідок Чорнобильської катастрофи, державою громадянам України гарантовано соціальний захист, у даному випадку доплата до заробітної плати.

Також, положеннями п. д) ч.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено такі розміри виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства: у оні посиленого радіоекологічного контролю - 160 тис. крб., у зоні гарантованого добровільного відселення - 210 тис. і у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 260 тис. карбованців.

Судом встановлено, що на виконання даних норм, відповідачем по справі здійснено доплату до заробітної плати за:

2005р. в сумі 20 грн. 80 коп. (вересень, жовтень, листопад, грудень, по 50 грн. 20 коп. за кожен місяць);

2006р. в сумі 52 грн. (січень, лютий, березень, квітень, травень, жовтень, листопад , грудень в сумі 5 грн. 20 коп., червень, серпень в сумі 2 грн. 60 коп., за липень нарахування не здійснювалось);

2007р. в сумі 52 грн.(січень, лютий, березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень в сумі 5 грн. 20 коп. та червень, серпень в сумі 2 грн. 60 коп., за липень нарахування не здійснювалось);

2008р. в сумі 52 грн.(січень, лютий, березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень в сумі 5 грн. 20 коп. та червень, серпень в сумі 2 грн. 60 коп., за липень нарахування не здійснювалось);

2009р. в сумі 52 грн. 74 коп. (січень, лютий, березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень в сумі 5 грн. 20 коп. червень - 2 грн.60 коп., серпень 3 грн. 34 коп., за липень нарахування не здійснювалось);

2010р. в сумі 31 грн. 20 коп. (січень, лютий, березень, квітень, травень в сумі 5 грн. 20 коп., червень, серпень 20 грн. 60 коп., за липень нарахування не здійснювалось).

Відповідно до пункту 5 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Тобто, вказана доплата не входить до структури заробітної плати, а є соціальною гарантією, виплата якої компенсується підприємствам управліннями праці та соціального захисту населення.

Вихідним критерієм нарахування доплати, визначеної статтею 39 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є мінімальна заробітна плата.

Розмір мінімальної заробітної плати на 1998, 1999 роки встановлювався законами України про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, на 2000 - 2003 роки - законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, на 2004 - 2011 роки - законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 39 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням їх дії у часі, а саме: з 20 червня 1996 року до 31 грудня 2005 року, з 9 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 23 липня 2011 року.

Так, у відповідності до Законів України "Про Державний бюджет України на 2005 2010р." розмір мінімальної заробітної плати становить на 2012рік - 1134 грн., на 2011рік -1004 грн., на 2010рік - 922 грн., на 2009 рік - 744 грн., на 2008 рік - 605 грн., на 2007 рік - 460 грн., на 2006 рік - 400 грн., 2005 рік - 332грн.

Також, листом Міністерства соціальної політики України від 18.01.2012 р. N 50/20/112-12 «Щодо розміру компенсаційних виплат громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення» передбачено, що громадянам, у відповідності до ст. 39 Закону визначено нарахування доплати та які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у розмірах, визначених відповідно до розмірів мінімальної заробітної плати (для зони посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата).

Отже, обов'язок проведення перерахунку покладено на органи управління праці та соціального забезпечення населення не залежно від заяви громадянина про проведення такого перерахунку. Вказана доплата до заробітної плати повинна також постійно коригуватися у відповідності до збільшення прожиткового мінімуму та розміру мінімальної заробітної плати.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставленна у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

З наданих до суду доказів, встановлено, що доплата відповідачу здійснюється в розмірі 5 гривень 20 копійок, яка визначена Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки вищезазначеним законом встановлена доплата в межах однієї мінімальної заробітної плати то відповідач застосовуючи підзаконну постанову Кабінету Міністрів, діє в супереч ч.2 ст. 19 Конституції України чим порушує її права на соціальний захист, безпідставно зменшуючи доплату.

Таким чином, дослідивши матеріли в розрізі вищезазначених правових норм, з'ясувавши обставини у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності, суд в узгодження ст.162 КАС України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись, щодо позовних вимог, суд виходив з того, що відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що визначено ч.2 ст. 71 КАС України.

Суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судові витрати в даній адміністративній справі відшкодуванню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Відділу культури і туризму Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області щодо не проведення нарахування на користь ОСОБА_1 доплати до заробітної плати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.09.2005р. по 01.09.2010р.

Зобов'язати Відділ культури і туризму Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області провести нарахування (перерахунок) та виплату на користь ОСОБА_1 доплату до заробітної плати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.09.2005р. по 01.09.2010р.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя/підпис/ Чернюк Алла Юріївна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: