КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2634/11 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області на постанову Іванківського районного суду Київської області від 03 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої допомоги, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування передбачених ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з січня 2010 року.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 03 червня 2011 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії територіального управління праці та соціального захисту населення, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням вживання продуктів харчування у розмірі 30 % відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 04.09.2010 року.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 1832 цього Кодексу. Тобто, законодавцем встановлено для даної категорії справ можливість особливого порядку апеляційного розгляду. Але, суд апеляційної інстанції має право, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, призначити її до розгляду у судовому засіданні.

Проте, частина перша ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною нормою і встановлює випадки застосування скороченого провадження для розгляду зазначеної категорії справ судом першої інстанції. Щодо права, а не обов'язку розгляду судом першої інстанції в порядку скороченого провадження, передбаченого ч. 2 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що воно реалізується виключно для категорій справ, зазначених у пунктах 3, 4 частини першої цієї статті, апеляційний розгляд яких в порядку письмового провадження ст. 197 КАС України не передбачено. Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справ, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме розгляд їх не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного розгляду зазначеної категорії справ в порядку письмового провадження, в зв'язку із чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами 8 -10 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та отримує щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положеннями ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Таким чином, позивач мав право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 30% мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 37 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даної справи, колегія суддів вважає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, та є пріоритетним у застосуванні.

Крім того, будь - яким іншим законом, крім Закону України «Про Державний бюджет України»на відповідний вік, мінімальний розмір заробітної плати не встановлений.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області залишити без задоволення, постанову Іванківського районного суду Київської області від 03 червня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.