УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 жовтня 2007 року. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого - Гандзюка В.П., суддів -Хруняка Є.В., Томенчука Б.М. , з участю прокурора Грищука В.І., захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок Тисменицького районного суду від 3 липня 2007 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_2 18.08.1979 року народження, уродженка м. ІНФОРМАЦІЯ_1, жителька АДРЕСА_1, яка неодружена, має на утримуванні неповнолітню дитину, має середню освіту, не працює , несудима, громадянка України, засуджена за ст. 118 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі.
На підставі п. „б", „є" ст. 1 Закону України „Про амністію" від 9.06.2007 року від призначеного покарання її звільнено.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу змінено на підписку про невиїзд.
Справа № 11-367/2007 р. Головуючий у 1-й ін. Р. Струтинський
Категорія ст118 КК України Доповідач В. Гандзюк
За вироком суду ОСОБА_2 визнана винною в тому, що вона 4.01.2007 року, приблизно о 19 год.30 хв. , знаходячись в своєму будинку в с Стриганці Тисменицького району розпивала спиртне разом із своїм співжителем ОСОБА_3 та знайомим ОСОБА_4.
Будучи в стані алкогольного сп'яніння та скориставшись тим, що ОСОБА_3 вийшов з будинку, ОСОБА_4 почав чіплятися до ОСОБА_2 та примушувати її вступити з ним в статеві відносини.
При цьому, маючи фізичну перевагу над жінкою та долаючи її опір, наніс удари руками в обличчя останньої, розірвав одяг, насильно утримував руками за шию та приклав до її шиї ніж.
Після цього, ОСОБА_4 з метою доведення свого умислу до кінця поклав ніж на стіл, а сам намагався зняти з ОСОБА_2 штани. Проте, будучи в стані важкого алкогольного сп'яніння, втратив рівновагу та впав на підлогу.
Перебуваючи в стані необхідної оброни та стресу внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4, ОСОБА_2 не скористалася можливістю втекти з будинку, а схопила зі стола ніж та, явно перевищуючи межі необхідної оборони, в той момент, коли ОСОБА_4 підвівся на ноги, нанесла ним декілька ударів в життєво важливі органи потерпілого, спричинивши його смерть.
В апеляції прокурора ставиться питання про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_2 та неправильне застосування Закону про амністію.
Прокурор вважає, що ОСОБА_2 вчинила умисне вбивство на ґрунті особистих неприязних стосунків і просить постановити новий вирок, засудивши її за ст. 115 ч. 1 КК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав доводи апеляції, засуджену та її захисника, які заперечили апеляцію, провівши судове слідство та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.
Суд правильно встановив дійсні обставини справи, за яких було вчинене вбивство потерпілого ОСОБА_4
Як слідує з висновку судово-медичної експертизи смерть потерпілого настала внаслідок колото-різаних ран в ділянці шиї, грудної клітки та живо-та.(а.с. 5-9 т.2). Зазначені ушкодження заподіяні ножем (а.с. 153-160 т.2)
Засуджена ОСОБА_2 ствердила на досудовому слідстві і в судових засіданнях, що вказані поранення потерпілому кухонним ножем нанесла саме вона, захищаючись від зґвалтування.
Цей факт підтвердив і очевидець події свідок ОСОБА_5.
Висновок суду про те, що вбивству ОСОБА_4 передували його протиправні дії підтверджений сукупністю доказів, які були предметом дослідження в суді.
Зокрема, засуджена та свідок пояснили, що ОСОБА_4, намагаючись вступити з ОСОБА_2 в статеві відносини, застосував до неї фізичне та психологічне насильство - наніс удари в обличчя, схопив за шию та погрожуючи ножем намагався зняти з неї одяг, який пошкодив.
Жодних даних , які би спростовували ці показання в справі немає.
Разом з тим, із висновку судово-медичної експертизи (а.с. 14.т.2) вбачається , що у ОСОБА_2 були тілесні ушкодження у вигляді синця на нижній повіці правого ока, садна на верхній і нижній губах, а також кінчику носа, які могли утворитися внаслідок нанесення їй ударів в обличчя.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 з моменту вчинення ОСОБА_4 щодо неї протиправних дій мала право захищатися від посягання є правильним та ґрунтується на нормах закону, який передбачає право особи на необхідну оборону.
Відповідно до ч.3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 , перебуваючи в стані необхідної оборони, застосувала ніж як знаряддя захисту саме в той час, коли ОСОБА_4 внаслідок сильного алкогольного сп'яніння після падання на підлогу підвівся на ноги.
Тому, за таких умов, нанесення численних ножових поранень в життєво важливі органи особі, яка здійснює посягання, не відповідало обстановці захисту і оцінено судом як перевищення меж необхідної оборони.
Оскільки, внаслідок перевищення меж необхідної оборони потерпілому спричинено смерть, то суд правильно кваліфікував дії засудженої за ст. 118 КК України як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
З врахуванням наведеного, доводи апеляції прокурора про те, що ОСОБА_2 вчинила умисне вбивство ОСОБА_4 на грунті особистих неприязних стосунків та не перебувала в стані необхідної оборони нічим не підтверджені і спростовані зазначеними у вироку доказами.
Крім цього, покликання прокурора на те, що після того, як потерпілий впав на землю, засуджена мала реальну можливість втекти і тим самим уникнути посягання, не виключає відповідно до правил ст. 36 КК України наявність в неї стану необхідної оборони.
Більше того, засуджена, як це визнано судово-психіатричною експертизою , внаслідок незаконних дій потерпілого перебувала в стресовому стані і не могла реально оцінити подальші наміри ОСОБА_4
Не є обґрунтованим також твердження апелянта про неправильне застосування судом Закону України „Про амністію", оскільки Дроганова має на утриманні неповнолітню дитину і підлягає відповідно до ст. 1 цього Закону звільненню від покарання.
Таким чином, апеляційних підстав для скасування чи зміни вироку колегія суддів не встановила.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду від 3.07.2007 року відносно ОСОБА_2 - без змін.