УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2007 року.                                                                            м.  Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Гандзюка В.П.

суддів : Гриновецького Б.М. ,  Іванів О.Й.,

з участю прокурора Книш І.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Івано-Франківську ма­теріали за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Богородчанського районного суду від 19.09.2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про ска­сування постанови слідчого Богородчанського РВ УМВС від 12.02.2007 року про порушення кримінальної справи за фактом спричинення потерпілій ОСОБА_2  середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Відмова в скарзі на постанову слідчого обґрунтована наявністю в матеріа­лах справи достатніх приводів та підстав для порушення кримінальної справи.

В своїй апеляції ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною і про­сить її скасувати.

Заслухавши доповідь судді,  ОСОБА_1,  який підтримав апеляцію,  проку­рора,  який заперечив апеляцію,  дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи,  колегія суддів вважає,  що вона не підлягає до за­доволення.

Відповідно до правил  ст.  94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках,  коли є достатні дані,  які вказують на наявність ознак злочину.

Справа №10-157/ 2007   р.                                            Головуючий у 1-й ін.    П. Гутич

Категорія  ст.  122 ч.1 КК України                               Доповідач                       В. Гандзюк

При цьому,  суд,  який розглядає скаргу на постанову про порушення кримі­нальної справи,  у відповідності до правил  ст.  236-8 КПК України не вправі роз­глядати й заздалегідь вирішувати ті питання,  які вирішуються судом при роз­гляді справи по суті,  в тому числі і про достатність доказів доведеності вини у вчиненні злочину,  а повинен перевірити наявність приводів і підстав для вине­сення зазначеної постанови,  законність джерел отримання даних,  компетент­ність особи,  що порушила справу та дотримання процесуального порядку при порушенні справи.

Вказані вимоги закону судом дотримані.

Відмовляючи в скасуванні постанови слідчого,  суд прийшов до висновку про наявність в матеріалах справи достатніх приводів та підстав для її пору­шення.

Насамперед,  приводом для порушення справи стали заява потерпілої про заподіяння їй тілесних ушкоджень. Підставою для порушення кримінальної справи є дані,  які вказують на наявність у потерпілої тілесних ушкоджень.

Таким чином, 

постанова суду першої інстанції є законною та обгрунтова­ною.

Що стосується доводів апеляції про те,  що справа повинна бути порушена не за фактом вчинення злочину,  а проти конкретної особи,  тобто ОСОБА_1,  про причетність якого до злочину вказала сама потерпіла,  а також про те,  що зазначеного злочину ОСОБА_1 не вчиняв,  то вони є суперечливими та не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Як видно з матеріалів справи,  ОСОБА_1 є депутатом сільської ради і щодо нього законом встановлений особливий порядок порушення кримінальної справи. Оскільки на той час питання порушення справи щодо останнього зна­ходилося на вирішенні прокурора області,  а для прийняття ним законного рі­шення необхідним було проведення слідчих дій,  то порушення справи за фак­том вчинення злочину не суперечить процесуальному закону і в конкретному випадку є необхідною.

Що стосується покликання апелянта на те,  що він злочину відносно ОСОБА_2  не вчиняв,  то вони можуть бути підтверджені чи спростовані тільки в процесі дослідження доказів та обставин справи по суті,  та не можуть бути предметом судового розгляду на цій стадії.

Не є обґрунтованими і доводи про те,  що суд не виконав вказівок ухвали колегії суддів апеляційного суду від 27.08.2007 року,  оскільки при повторному розгляді судом були усунені порушення процесуальних норм,  які регулюють порядок розгляду вказаної категорії справ.

Оскільки постанова слідчого є обґрунтованою і при порушенні справи додержані вимоги  ст.  94, 97, 98 КПК України ,  а постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону,  то в задоволенні апеляції слід відмовити.

Керуючись  ст.  382 КПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення,  а по­станову Богородчанського районного суду від 19.09.2007 року - без змін.