Справа № 22-1017/2006 Головуючий у 1 інстанції Гімон М.М.
Категорія 39 Доповідач Песоцька Л.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Песоцької Л.І.
суддів Кочегарової Л.М., Власенко Л.І.
при секретарі Стрілецькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Феона" (далі ТОВ „Феона") про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 8 серпня 2006 року,
встановила:
15 червня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ „Феона" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, посилаючись на те, що до 13 липня 2005 року працював у відповідача, але розрахунок з ним не був проведений і тільки рішенням суду від 10 березня 2006 року з відповідача на його користь стягнута заробітна плата в сумі 943 грн. 28 коп. Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку по день фактичного розрахунку і відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 8 серпня 2006 року стягнуто з ТОВ „Феона" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 12330 грн.48 коп., на користь держави судовий збір в розмірі 123 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. В задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог і стягнення судових витрат, посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права і неврахування того, що після стягнення за рішенням суду заробітної плати позивач відмовлявся її отримати.
Заслухавши суддю доповідача, представника відповідача Рибака Ю.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача ОСОБА_1., який просив рішення залишити без зміни, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов і стягуючи на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку, суд вказав на те, що з вини відповідача з позивачем не був своєчасно проведений розрахунок. Такий висновок є обґрунтованим.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що трудові відносини між позивачем і відповідачем припинені з 13 липня 2005 року, але з вини відповідача розрахунок з позивачем своєчасно не був проведений. Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 10 березня 2006 року з відповідача на користь позивача стягнута заробітна плата в сумі 943 грн. 28 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 700 грн. за затримку розрахунку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оскільки з вини відповідача позивачеві не була виплачена заробітна плата, суд законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку за період з дня припинення трудових відносин між ними до 10 березня 2006 року - дня постановлення рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Посилання відповідача на те, що позивач після 10 березня 2006 року відмовлявся від отримання стягнутої за рішенням суду грошової суми, не мають правового значення для даного спору.
Між тим, судом неправильно визначено суму середнього заробітку.
Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Тому необхідно брати до уваги заробіток позивача за травень-червень 2005 року, а не за червень-липень, як взяв суд.
Згідно довідки відповідача (а.с.33-34) заробітна плата позивача за травень-червень складає відповідно 1000 грн. і 1500 грн., робочих днів відпрацьовано 39. Середньоденний заробіток - 64 грн.10 коп. (1000 +1500 : 39). Середній заробіток за час затримки розрахунку складає - 10640 грн.40 коп. Зазначена сума і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, зазначена сума визначена без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Керуючись ст..ст.303, 307, 308,309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
апеляційну скаргу ТОВ „Феона" задовольнити частково.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 8 серпня 2006 року в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку і судового збору змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Феона" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 10640 (десять тисяч шістсот сорок) грн. 40 коп. і судовий збір на користь держави в розмірі 106 грн. 40 коп.
Сума середнього заробітку за затримку розрахунку визначена без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.
В решті частини рішення залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України.