копія
Справа № 11-387/2008 року головуючий в І-ій інстанції: Маринчак О.М.
категорія: ст. 119 ч. 1 КК України доповідач: Шершун В.В.
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«18» червня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Ковтуна В.П.,
суддів: Шершуна В.В., Козачка С.В.,
з участю прокурора: Войтюка М.,
захисника: ОСОБА_5,
та представника потерпілих: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від «18» квітня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, гр-на України, уродженця с. Тинна, Дунаєвецького р-ну, Хмельницької обл., жителя АДРЕСА_1 з середньо-спеціальною освітою, працюючого робочим ПП. «Петровський» (смт. Дунаївці), не одруженого, раніше не судимого, -
засуджено за ч.1 ст. 119 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання, з іспитовим строком на 2 роки.
Постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_2 40 000 грн. моральної шкоди.
В задоволенні позову ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 6 741 грн. - відмовлено.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.
Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в закону силу залишено попередню - підписку про невиїзд.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 16 жовтня 2006 року, біля 23 год. в житловому будинку ОСОБА_6 в АДРЕСА_2, під час суперечки зі ОСОБА_7, не маючи на меті спричинення смерті чи тяжких тілесних ушкоджень, наніс декілька ударів руками в обличчя ОСОБА_7, від чого той впав і вдарився головою до стіни та підлоги кімнати. Внаслідок ударів та падіння ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, крововиливів під м'які покрови голови, гематоми під тверду оболонку головного мозку, забою головного мозку, крововиливів під м'які оболонки головного мозку, від яких 19 жовтня помер.
Як видно зі змісту апеляції потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вони просять апеляційний суд вирок скасувати, провести судове слідство та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним за ст. 121 ч. 2 КК України, призначивши йому до відбуття реальне позбавлення волі.
При цьому апелянти вказують, що судом не враховано те, що злочин було скоєно з хуліганських мотивів, з особливою жорстокістю, з нанесенням ударів по життєво важливим органам ОСОБА_7, що призвело до смерті останнього.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника потерпілих на підтримку поданої апеляції, яка просила скасувати вирок та перекваліфікувати дії засудженого зі ч.1 ст. 119 на ч. 2 ст. 121 КК України, прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, засудженого та його захисника, які просили залишити вирок без змін, а апеляцію - без задоволення, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілих не підлягає задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у необережному вбивстві ОСОБА_7 при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, засуджений ОСОБА_1 свою вину визнав частково і пояснив, що 16.10.2003 року, біля 23 год. 00 хв., він разом з ОСОБА_8 прийшов у будинок ОСОБА_6, щоб перевірити чи немає там дружини ОСОБА_8. Коли вони відчинили двері і зайшли до будинку, то застали там ОСОБА_6 і ОСОБА_7, який лежав на ліжку. В ході розмови ОСОБА_7 став з ліжка, щось вигукнув до ОСОБА_8 і замахнувся рукою. Він (засуджений) побоюючись нападу, сильно штовхнув ОСОБА_7 і той впав, вдарившись головою до стінки і бильце дивану. Він залишив потерпілого і пішов з будинку. Наміру завдати ОСОБА_7тілесні ушкодження, а тим більше вбити його у нього не було.
Покази засудженого підтвердили свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_8.
Так, ОСОБА_6 пояснив, що пізно увечері 16.10.2006 року до нього в будинок, де окрім нього був ОСОБА_7, зірвавши замок на дверях, увійшли ОСОБА_8 та ОСОБА_1, які стали з'ясовувати чи немає в будинку дружини ОСОБА_8. Вони вели себе зухвало, тому він пішов кликати свою дочку, щоб вигнати їх з дому. Повернувшись, він застав в будинку лише ОСОБА_7, який сидів на дивані, тримався руками за голову і говорив, що у нього болить голова і він падав. Він вирішив, що його побили ОСОБА_1 і ОСОБА_8. Вранці він побачив, що ОСОБА_7 не встає з ліжка, повідомив про це доньку - ОСОБА_9, яка викликала міліцію, а пізніше - медичну сестру, яка, в свою чергу, викликала лікаря, який евакуював ОСОБА_7 в лікарню.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він разом з ОСОБА_1 прийшов до ОСОБА_6, щоб перевірити чи немає там його дружини. При вході ОСОБА_1 натиснув на замкнені двері, які відкрилися, і вони зайшли до хати, де він став питати ОСОБА_6 про дружину. ОСОБА_6 вийшов на вулицю, а він зайшов в сусідню кімнату, щоб пересвідчитись, що там немає його дружини. Коли він повернувся в кімнату через 4-5 хв., то ОСОБА_7 і ОСОБА_6 сиділи, а ОСОБА_1 стояв. Бійки він не бачив.
Про обставини поміщення потерпілого в лікарню повідомили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12
Так, ОСОБА_13 пояснила, що 17.10.2006 року її батько (ОСОБА_6) повідомив їй, що ОСОБА_7погано, вона повідомила про це дільничного (ОСОБА_12,), а потім медсестру ОСОБА_10 Остання встановила, що ОСОБА_7 перебуває у важкому стані і викликала лікаря.
Свідок ОСОБА_11 - дільничний лікар пояснив, що з'явившись на виклик ОСОБА_10, він встановив у ОСОБА_7 важку черепно-мозкову травму і госпіталізував його, викликавши швидку медичну допомогу.
Допитаний в якості свідка дільничний оперуповноважений ОСОБА_12 пояснив, що прибув до ОСОБА_7 за викликом ОСОБА_9. Однак, оскільки ОСОБА_7 систематично пиячив, був раніше судимий, вирішив, що той просто п'яний і залишив його в будинку.
Про обставини інциденту зі ОСОБА_7 засуджений детально розповів в ході відтворення обстановки та обставин події.
Як видно з висновків судово-медичних експертиз (первинної та комісійної), у ОСОБА_7 виявлено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, крововиливів під м'які покрови голови в лобно-височній частині правої потиличної ділянки голови, гематоми під тверду оболонку головного мозку в проекції лобно-скроневих долей справа та по базальній поверхні мозочка, забою головного мозку в передніх відділах правої та лівої лобних долей мозку, - які знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого, а також численні крововиливи та садини обличчя, правого плеча плечового суглобу.
Названі тілесні ушкодження за висновками експертів могли настати як від ударів, так і при падінні з висоти власного росту, розмежувати які з цих тілесних ушкоджень настали від ударів, а які в результаті падіння - неможливо.
В зв'язку з цим, виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, та витлумачивши всі сумніви на користь підсудного, суд першої інстанції дав правильну оцінку зібраним по справі доказам з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності та відносності і обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 119 ч. 1 КК України як вбивство, вчинене через необережність. При цьому суд прийшов до правильного висновку про недоведеність умислу засудженого на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Разом з тим, штовхаючи потерпілого, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 повинен був передбачити суспільно-небезпечні наслідки своїх дій, однак внаслідок своєї злочинної недбалості, не передбачив таких наслідків, хоча повинен був і міг це зробити.
В зв'язку з цим, доводи апеляції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про невірну кваліфікацію дій засудженого за ст. 119 ч. 1 КК України, - на думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження.
Не підтверджені об'єктивними доказами і посилання апелянтів на скоєння ОСОБА_1 злочину з хуліганських мотивів і з особливою жорстокістю. Так, по справі встановлено, що інцидент, в результаті якого загинув ОСОБА_7, стався в житловому приміщенні, а ОСОБА_1 при цьому не виявляв будь-яких дій, які б свідчили про його умисел на грубе порушення громадського порядку. Не встановлено в ході розгляду справи і факту особливих страждань потерпілого та наміру засудженого завдати таких страждань ОСОБА_7
Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання підсудному врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу засудженого. Зокрема те, що він раніше не судимий, має молодий вік, позитивно характеризується, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину та відшкодував потерпілим матеріальну шкоду. Обставин, що обтяжують покарання засудженого не встановлено.
Ці обставини, на думку колегії суддів, давали суду першої інстанції підстави призначити ОСОБА_1 мінімальний строк покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 119 КК України.
В зв'язку з цим, на думку колегії суддів, суд при призначенні покарання дотримався вимог, передбачених ст. 65 КК України, призначивши покарання з врахуванням ступеню тяжкості злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та справедливо звільнив засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Колегія суддів, враховуючи наведені обставини справи, приходить до висновку, що підстав для зміни та пом'якшення призначеного засудженому покарання не має.
Цивільний позов по справі вирішений з дотриманням вимог закону - ст.ст. 23, 1167 ЦК України. Розмір відшкодування збитків відповідає ступеню тяжкості злочину, моральних страждань від негативних обставин, яких зазнав потерпілий, даних про матеріальний стан засудженого, і ґрунтується на засадах розумності та справедливості.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду
ухвалила:
Вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від «18» квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без задоволення.
Головуючий: /підпис/
судді: /підпис/
Копія вірна, згідно оригіналу
cуддя апеляційного суду Шершун В.В.