ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р. Справа № 50025/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Дяковича В.П.,

суддів - Носа С.П., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2011 року у справі № 2а-1655/11/0914 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29.03.2011 року звернулася до суду із адміністративним позовом, яким просила поновити їй пропущений строк для звернення до суду; визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на її користь не виплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по дату постановлення судового рішення.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано - Франківської області в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії дитині війни по 29.09.2010 року відповідно до ст. 100 КАС України залишено без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити позивачу з 29.09.2010 року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та виплачених сум. Постанову суду допущено до негайного виконання.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід змінити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивач звернулася до суду 29.03.2011 року та не навела жодних поважних причин пропуску нею строку звернення до суду, суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги по 29.09.2010 року.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни з 29.09.2010 року підлягають задоволенню так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не було зупинено чи змінено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Такі ж норми були встановлені Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік». Таким чином, відповідач у 2010-2011 роках повинен діяти відповідно до приписів діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також суд першої інстанції підставно та обґрунтовано зобов'язав відповідача продовжувати нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на весь час дії цього Закону, оскільки визначення кінцевого періоду, за який необхідно здійснювати перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу, є безпідставним та суперечить самій правовій природі інституту призначення, перерахунку та виплати пенсії.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Разом з тим, суд вважає, що суд першої інстанції помилково допустивши постанову в цілому до негайного виконання.

Так, відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.

Водночас постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.

До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Виходячи із змісту зазначених вище норм, суд дійшов висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішивши справу по суті, допустив помилкове застосування норм процесуального права, допустивши постанову в цілому до негайного виконання, що відповідно до п. 1 ст. 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254, 256 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області задоволити частково.

Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2011 року у справі № 2а-1655/11/0914 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни - змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Звернути до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

І.О. ЯВОРСЬКИЙ