ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
10.10.12 Справа № 30/5014/2435/2012
За позовом Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса
до Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ
про стягнення 25 170 грн. 00 коп.
Суддя Голенко І.П.
за участю представників сторін:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - Сочка М.А., провідний юрисконсульт, довіреність № 03/5-548 від 30.12.11,
в с т а н о в и в:
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі
25 170 грн. 00 коп. за невірно зазначену в залізничній накладній № 49288996 масу вантажу у вагоні № 66793845.
Позов мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 49288996 під час здійснення перевезення вантажу у вагоні № 66793845, відправником якого є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення, а саме у сумі 25 170 грн. 00 коп.
Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
10.10.2012 на адресу господарського суду надійшла телеграма від позивача, в якому міститься клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника, що судом задовольняється.
Відповідач подав відзив на позовну заяву б/н від 10.10.2012, в якому заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві, а також клопотання б/н від 10.10.2012, в якому, посилаючись на те, що майнових збитків позивачу фактично не завдано та на скрутний матеріальний стан підприємства відповідача, який документально підтверджений, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, до однієї провізної плати.
Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
У липні 2012 року зі станції відправлення Слов'яносербськ Донецької залізниці на станцію Черкаси Одеської залізниці за накладною № 49288996 Державне підприємство «Луганськвугілля»(далі за текстом - відповідач) відправило вантаж (вугілля кам'яне) у вагоні
№ 66793845, одержувачем за накладною відповідачем була зазначена Черкаська ТЕЦ,
ПАО «Черкаське хімволокно», вантаж маркований продольними смугами.
При проходженні вказаного вагону через станцію Знам'янка Одеської залізниці було проведено контрольне переваження вагону № 66793845 на 150-тонних вагонних вагах. За результатами такого переваження було встановлено, що у вагоні № 66793845 за накладною
№ 49288996 вказана маса вантажу 64000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 58200 кг, що на 5800 кг менше, ніж вказано у накладній.
По даному факту складено акт загальної форми № 22663 від 23.07.2012 та комерційний акт АА № 022613/528/115 від 23.07.2012 (а. с. 9, 11). Викладене також підтверджується випискою з Книги зважування вантажів на вагонних вагах форми ГУ-36 (а. с. 10).
В комерційному акті містяться відомості про те, що завантаження рівномірне, нижче бортів на 300 мм, просипання відсутнє, на поверхні мається захисне маркування продольними смугами, каток застосовувався, глухі торцеві стінки люка щільно закриті.
За невірно зазначену в накладній масу вантажу позивач на підставі ст. ст. 118, 112 Статуту залізниць України нарахував штраф на суму 25170,00 грн., який просить стягнути з відповідача на свою користь.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом -Статут) накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі за текстом -Правила № 861/5082), визначається відправником.
У накладній № 49288996 (вагон № 66793845) вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 64 000 кг, спосіб визначення маси -на 150-тонних вагонних вагах; у графі «Відправник»вказано найменування відправника - ДП «Луганськвугілля», тобто відповідача у справі; вантаж маркований продольними смугами.
Представник відправника своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п 2.3 Правил № 765/19503.
Згідно п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Як свідчать матеріали справи, контрольне переваження маси вантажу проводилось на 150-тонних вагонних вагах (державна повірка яких проведена 14.05.2012 згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження, а. с. 12-13), тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.
Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагоні № 66793845, що була зазначена відповідачем у перевізних документах -
64000 кг, фактичній масі вантажу -58200 кг.
Факт неправильного зазначення відправником вищевказаних відомостей засвідчено актом загальної форми № 22663 від 23.07.2012 та комерційним актом № АА № 022613/528/115 від 23.07.2012, які складені з дотриманням вимог чинного законодавства та підписані уповноваженими на це посадовими особами (а. с. 9, 11).
Викладене також підтверджується випискою з Книги зважування вантажів на вагонних вагах форми ГУ-36 (а. с. 10).
Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту (п. 5.5 розділу 5 Правил № 765/19503).
У п. 3.15 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при застосуванні статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Провізна плата згідно залізничної накладної № 49288996 за вагон № 66793845 становить 5034 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 25170 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.
У судовому засіданні відповідач надав суду клопотання б/н від 10.10.2012 про зменшення розміру штрафних санкцій, нарахованих позивачем, до однієї провізної плати на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, посилаючись на те, що майнових збитків позивачу фактично не завдано, а також на тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача, який підтвердив, зокрема, актом про приймання - здачу справ фінансово-господарської діяльності
ДП ГЗФ «Слов'яносербська»до передаточного балансу станом на 31.01.2011, розшифровкою ф. 1 ряд 570 «Зобов'язання зі страхування»на 31.03.2012, розшифровкою ф. 1 ряд. 170 і 550 «Платежі до бюджету»на 31.03.2012, довідкою про стан розрахунків станом на 31.12.2011, актом звірки взаємних розрахунків з управлінням Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області від 15.08.2012.
Клопотання відповідача про зменшення суми належного до стягнення штрафу є обґрунтованим та судом задовольняється з огляду на наступне.
Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.
Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.
Судом приймається до уваги те, що позивач не надав ніяких доказів понесення ним конкретних збитків від того, що відповідач невірно вказав масу вантажу у залізничній накладній, а також важке фінансове становище відповідача у справі, яке документально підтверджено, у зв'язку з зазначеним суд вважає за можливе застосувати до правовідносин сторін п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
На підставі викладеного, господарський суд визнає позов обґрунтованим повністю, але вважає за можливе зменшити розмір штрафу, у зв'язку з чим позов слід задовольнити частково у розмірі 5034 грн. 00 коп., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Судовий збір у розмірі 1609,50 грн. покладається на відповідача у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з обґрунтованістю вимоги позивача про стягнення суми штрафу.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», 91055, м. Луганськ,
вул. Лермонтова, буд. 1-В, ідентифікаційний код 32473323, на користь Державного підприємства «Одеська залізниця», 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ідентифікаційний код 01071315, штраф у розмірі 5034 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1609 грн. 50 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано -11.10.2012
Суддя І.П. Голенко