копія
Справа № 11-360/2008 року головуючий в І-ій інстанції: Слободян В.С.
категорія: ст. 152 ч. 2 КК України доповідач: Шершун В.В.
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«10» червня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.,
суддів: Дуфнік Л.М., Майданюк К.І.,
з участю прокурора: Бардецького О.І.,
захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
та представника цивільного позивача: ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції та засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, г-на України, уродженця с. Нове Село, Ізяславського р-ну, Хмельницької обл., жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:
- 10.12.2001 р. за ст. 121 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі, звільненого 14.11.2007 року умовно-достроково на 9 місяців 28 днів, -
засуджено за ст. 152 ч. 3 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ізяславського райсуду від 10.12.2001 року остаточно визначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено утримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 14.04.2008 р., зарахувавши в строк відбуття покарання час утримання під вартою з 03.12.2007 року по 13.04.2008 року включно.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянина, гр-на України, уродженця м. Іжевськ, Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, -
засуджено за ст. 152 ч. 3 КК України до 7 років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено утримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 14.04.2008 р., зарахувавши в строк відбуття покарання час утримання під вартою з 03.12.2007 року по 13.04.2008 року включно.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, росіянина, гр-на України, уродженця ст. Ясна, Читинської обл.., Російської Федерації, жителя АДРЕСА_2, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, -
засуджено за ст. 152 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено утримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 14.04.2008 р., зарахувавши в строк відбуття покарання час утримання під вартою з 04.12.2007 року по 13.04.2008 року включно.
Постановлено стягнути з усіх трьох засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3:
- в солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_8 6 500 грн. моральної шкоди;
- з кожного на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій обл. по 162 грн. 26 коп. судових витрат за дослідження.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.
Згідно вироку суду 02.12.2007 року в період часу з 22 год. по 23 год. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, з застосуванням фізичного насильства, почергово зґвалтували останню. Після чого ОСОБА_1 наніс удар рукою в обличчя потерпілої та попередив, щоб вона не зверталась в правоохоронні органи, пригрозивши застосуванням фізичного насильства.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок змінити, пом'якшивши призначене йому покарання.
При цьому апелянт вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що він свою вину повністю визнав, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, має поганий стан здоров'я, а також те, що потерпіла просила суд його суворо не карати.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити, застосувати ст. 69 КК України, оскільки вважає призначене йому покарання надмірно суворим.
При цьому апелянт вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що він:
- вчинив злочин під впливом алкогольного сп'яніння, при цьому потерпіла сама спровокувала злочин;
- до арешту мав постійну роботу, звідки має позитивні характеристики та щиро розкаявся у вчиненому.
В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції просить вирок щодо ОСОБА_3 скасувати та винести новий, яким посилити йому міру покарання до 7 років позбавлення волі, оскільки вважає призначене покарання занадто м'яким та вказує, що суд неправильно застосував кримінальний закон.
При цьому апелянт зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочин, а заподіяні злочином збитки було відшкодовано потерпілій не ним, а його батьками.
В зв'язку з цим, апелянт вважає, що ст. 69 КК України застосована при обранні покарання ОСОБА_3 необґрунтовано.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора про посилення покарання ОСОБА_3 та в заперечення апеляцій засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підтримку поданих ними апеляцій та про пом'якшення їм покарання, засудженого ОСОБА_3, який вважав вирок законним та обґрунтованим, а апеляцію прокурора безпідставною, захисників, які підтримали позиції своїх підзахисних та представника цивільного позивача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні зґвалтування, тобто статевих зносин із застсоуваннмя фізичного насильства, групою осіб при зазначених у вироку обставинах, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, самі засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю визнали свою вину і пояснили, що прийшовши 02.12.2007 року, біля 22 год. в квартиру потерпілої, вони почергово, всі втрьох зґвалтували ОСОБА_8, причому в той момент, коли один з них ґвалтував потерпілу, інші двоє утримували її. Коли вони йшли з квартири, ОСОБА_1 вдарив потерпілу і попередив, щоб вона не зверталась в правоохоронні органи.
Ці покази повністю підтвердила потерпіла ОСОБА_8 як в ході її допиту на слідстві і в суді, так і при відтворенні обстановки та обставин події. Вона пояснила, що засуджені почергово зґвалтували її, разом утримуючи на дивані, а коли виходили, ОСОБА_1 вдарив її, пригрозивши, щоб вона не повідомляла в міліцію. Оскільки її одяг і білизна були забруднені кров'ю одного з нападників, вона замочила одяг у ванній.
Свідок ОСОБА_9 - господарка квартири, де проживала потерпіла, підтвердила, що повернувшись додому біля першої години ночі, вона застала у ванній білизну і одяг ОСОБА_8, яка крім того пояснила, що була зґвалтована ОСОБА_2 і ще двома хлопцями, які прийшли з ним. Про подію вона негайно повідомила в міліцію.
Ці ж факти встановлені і в ході огляду місця події. Згідно протоколу у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_3 виявлено замочені простині та наволочку, а також жіночі бриджі та плавки зі слідами, схожими на кров, а також вилучено сліди відбитків пальців, які згідно висновків судово-дактилоскопічної експертизи належать ОСОБА_3
Згідно судово-імунологічної експертизи, на білизні і одязі, вилучених з місця події виявлено кров людини та сперма, які могли належати ОСОБА_1, який визнав цей факт в судовому засіданні, пояснивши походження крові пошкодженням його статевого члена.
У ОСОБА_8 під час судово-медичної експертизи виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу м'яких тканин лівого передпліччя, які могли утворитись від стискання передпліччя потерпілої пальцями рук сторонньої особи під час насильницьких дій щодо неї, що підтверджує покази потерпілої про механізм її зґвалтування.
В свою чергу в ході судово-медичних експертиз, у засуджених виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу м'яких тканин правої кисті і лівого стегна (у ОСОБА_1); саден шкіри і крововиливу лівого передпліччя (у ОСОБА_2) і саден шкіри лівої половини грудей (у ОСОБА_3), які заподіяні тупим твердим предметом з обмеженою поверхнею в строк не виключено 02.12.2007 року, що підтверджує покази потерпілої про її спротив ґвалтівникам і спростовує твердження засуджених про добровільний вступ потерпілої в статеві відносини.
Давши названим доказам правильну оцінку з точки зору достатності, допустимості, достовірності і відносності, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст. 152 ч. 3 КК України, оскільки вони групою осіб зґвалтували потерпілу ОСОБА_8, тобто вступили з нею у статеві зносини проти її волі зі застосуванням фізичного насильства.
При цьому суд обґрунтовано виключив з обвинувачення засуджених кваліфікуючі ознаки - зґвалтування особи, яка перебувала в безпорадному стані (оскільки в такому стані потерпіла не перебувала) і з застосуванням психічного насильства (оскільки це насильство застосовувалось з метою недопущення звернення потерпілої в правоохоронні органи).
При обранні засудженим покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України - врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому суд врахував, що засуджені вчинили тяжкий злочин і в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є обставина, що обтяжує покарання - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.
В зв'язку з цим, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засуджених лише в умовах реального позбавлення волі.
Разом з тим, суд олбгрунтвоано врахував як обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 те, щол він хворіє, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають позитивні характеристики, те, що вони повністю визнали свою вину, з'явились з повинною, активно сприяли розкриттю злочину, і призначив їм покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 152 ч. 3 КК України.
В зв'язку з цим, оскільки суд врахував всі обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляцій цих засуджених і застосування до них ст. 69 КК України.
Суд також врахував як обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 те, що він вперше вчинив злочин, з'явився з повинною, активно сприяв розкриттю злочину, щиро покаявся у вчиненому і частково відшкодував збитки.
Ці обставини дозволили суду прийти до висновку про істотне зниження ступеня вини ОСОБА_3 і відповідно мотивувавши своє рішення, суд правильно застосував до нього ст. 69 КК України і призначив йому покарання нижче нижньої межі санкції ст. 152 ч. 3 КК України у вигляді позбавлення волі.
Таке рішення колегія суддів вважає законним і обґрунтованим.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає безпідставним посилання прокурора в апеляції про те, що суд не врахував тяжкості скоєного злочину (оскільки ця обставина, як це видно з вироку, врахована судом), а також те, що збитки потерпілій відшкодував не ОСОБА_3, а його батьки, оскільки для справи значення має сам факт відшкодування. В послідуючому між засудженим ОСОБА_3 і його батьками можливе вирішення питання про відшкодування шкоди.
Цивільний позов по справі вирішено з дотриманням вимог закону - ст.ст. 23, 1167 ЦК України. Розмір відшкодування збитків відповідає ступеню тяжкості злочину, моральних страждань від негативних обставин, яких зазнала потерпіла, даним про матеріальний стан засуджених, та ґрунтується на засадах розумності та справедливості.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів
у х в а л и л а :
Вирок Хмельницького міськрайонногго суду від 14 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляції прокурора, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.
Головуючий: /підпис/
судді: /підпис/
Копія вірна, згідно оригіналу
cуддя апеляційного суду Шершун В.В.