Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення  Городнянського районного суду від 25 квітня 2008 року   в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

              У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, за рішенням Славутицького міського суду Київської області від 29.03.2002 року в розмірі ¼ усіх видів його заробітку (доходу), до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного  віку, шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок  дитини у відділенні Державного ощадного банку України, а також просив зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкод у спілкуванні із сином, визначивши режим особистого спілкування з дитиною.

              Свої вимоги мотивував тим, що на даний час у нього змінилося сімейне становище, оскільки 04.11.2006 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 і від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Його дружина з 03.10.2007 року і по даний час не працює, за місцем роботи їй надана відпустка по вагітності та пологам по 19.02.2008 року, а тому вона одна без його допомоги не в змозі утримувати дитину, що вимагає від нього багато зусиль та матеріальних витрат для утримання сина та дружини, купівлі одягу, дитячого харчування. Також посилався на те, що після відрахувань із його заробітної плати, яка складає 3468 грн., аліментів у розмірі 858 грн. та інших відрахувань (податків та зборів) у різні фонди, йому залишається 1800-2000 грн., але він також як і відповідачка та дитина від першого шлюбу потребує матеріального забезпечення.

              Позовні вимоги про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку та встановлення режиму спілкування з дитиною, обґрунтовував тим, що аліменти відповідачка використовує не за цільовим призначенням, що підтверджується свідками та висновком Городнянської опікунської ради, та навмисно постійно перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною.

              Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в спілкуванні ОСОБА_1 зі своїм сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина - ОСОБА_3 наступним чином: встановлено право на побачення ОСОБА_1 з дитиною два рази на місяць з п'ятниці до недільного вечора за попередньою домовленістю з матір'ю дитини, встановлено право на побачення з дитиною протягом тижня під час зимових канікул, встановлено право на побачення з дитиною протягом 28 днів під час літніх канікул. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 

              В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду у частині відмови в задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів та ухвалити нове рішення в цій частині на його користь, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.   Так, суд першої інстанції всупереч вимог  ст. 182, 192 СК України не врахував  всі обставини справи, які повинні враховуватися при  визначенні розміру аліментів та подальшого їх зменшення в зв'язку зі зміною сімейного стану та наявності у платника аліментів інших дітей. Зокрема, судом не враховано, що 04.11.2006 року він одружився з ОСОБА_4, від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, його дружина знаходиться у відпустці по вагітності та пологам, тобто повністю знаходиться на його утриманні, що вимагає від нього багато зусиль та матеріальних витрат для утримання сина та дружини. Крім того, апелянт посилається на те, що судом взято до уваги лише його матеріальне становище, але не врахованого тих обставин, що із заробітної плати, яка залишається у нього після відрахувань аліментів та інших обов'язкових платежів (податків та зборів) він ще сплачує квартирну плату, платежі за комунальні послуги. Також апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про збільшення розміру його доходів у порівнянні з 2002 роком, оскільки вважає, що якщо брати до уваги збільшення окладу з 2002 року по теперішній час, то слід також порівнювати дуже стрімкий зріст цін на комунальні послуги, продукти харчування та інші необхідні речі. Вважає, що враховані судом пояснення відповідачки про те, що вона на даний час не працює, не перебуває на обліку в районному центрі зайнятості як безробітна, заробляє на життя тимчасовими заробітками, яких вистачає тільки на неї особисто, а аліменти витрачає  на дитину, лише підтверджують її  негативну позицію щодо зменшення розміру аліментів, оскільки відповідачка не приймає ніяких дій для влаштування на постійну роботу, а буде і надалі користуватися частиною аліментів, які стягуються на утримання дитини, хоча відповідно до ст. 180 СК України обидва батьки зобов'язані утримувати дитину, а в даному випадку цього не вбачається. Крім того, апелянт вважає, що не повинні були братися до уваги місцевим судом  ті обставини, що дитина потребує додаткових витрат на лікування, харчування, оскільки відповідачка жодного разу з цього приводу до нього не зверталась, а ст. 185  СК  України передбачається звернення до суду з таким позовом у разі  його навмисної відмови від додаткової допомоги.

              Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

              Відмовляючи в задоволенні позову в частині зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що розмір отримуваних позивачем доходів збільшився, стан здоров'я дитини є незадовільним, дитина має ряд захворювань в зв'язку  з чим рекомендовано стаціонарне лікування 2 рази на рік, що свідчить про потребу в додаткових витратах на лікування дитини, а мати дитини тимчасово не працює, зобов'язана сплачувати за харчування сина в їдальні, а тому аліменти є вагомим внеском в бюджет сім'ї, де проживає дитина.

              Проте  з висновком суду щодо  відсутності правових підстав для зміни розміру аліментів не може погодитись суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  на утримання сина ОСОБА_3 була винесена 29 березня 2002 року. Після цього, 04 листопада 2006 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6, і від цього шлюбу  ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився  син ОСОБА_5 (а.с.7, 8). Дані обставини свідчать про зміну  сімейного стану позивача, що в свою чергу  призвело і до зміни його матеріального стану, оскільки на його утриманні також знаходяться син від другого шлюбу та дружина, яка перебуває у відпустці по вагітності та пологам.

         Посилання суду першої інстанції, як на підставу для задоволення позову в частині зменшення розміру аліментів, на підвищення заробітної плати ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки, як вбачається з наказу по ДСП „Чорнобильська АЕС” від 11.01.2008 року, хоча посадові оклади (тарифні ставки) робітників, керівників, спеціалістів та службовців промислово-виробничого персоналу ДСП ЧАЕС і були підвищені з 01.012008 року на 11,44%,  проте, таке підвищення посадових окладів, мало місце на виконання п.12 Закону України „Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйновного четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему” щодо збереження працівникам зупинених енергоблоків, а також працівникам об'єкта „Укриття” заробітної плати в розмірі не нижчому від середньої заробітної плати працівникам відповідних професій та посад на діючих атомних електростанціях України, та п.п.6.2. і 6.3 Колективного договору на 2004-2006 роки між представником власника та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ЧАЕС щодо установлення мінімальної місячної тарифної ставки (окладу) у розмірі прожиткового мінімуму.

Крім того,  таке підвищення посадового окладу позивача відображалось і на збільшення  розміру стягуваних  аліментів на утримання сина, оскільки розмір аліментів визначений у частці від заробітку (доходу) батька, а саме ¼ його  частина.

         За таких обставин,  рішення суду у частині відмови в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про  задоволення позову в цій частині. 

              Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ч.1 п.3,  314, 316, 317, 319  ЦПК України, суд  -

В И Р І Ш И В:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

           Рішення  Городнянського районного суду від 25 квітня 2008 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про зменшення розміру аліментів скасувати.

           Зменшити розмір аліментів, стягуваних з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, згідно рішення Славутицького міського суду Київської області від 29.03.2002 р. в розмірі ¼ частини заробітку до 1/6 частини усіх видів заробітку(доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення сина  ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження повноліття. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

         Рішення   набирає законної сили  з моменту його проголошення  і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий                                      Судді: