Справа № 22-855/2008 р головуючий у 1 інстанції - Панас О.В..
доповідач - Григоренко М.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 липня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Мельника Ю.М.,
суддів : Григоренка М.П., Демянчук С.В.,
при секретареві Колесовій Л.В., за участю позивачів ОСОБА_2. та ОСОБА_3., відповідача ОСОБА_1. та його представника - адвоката ОСОБА_4., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Рівненського міського суду від 21 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2та ОСОБА_3до ОСОБА_1, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування завданої моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Рівненського міського суду від 21 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 2.4 кв.м., шляхом знесення гаражу і приведення земельної ділянки у первинний вигляд.
Стягнуто з відповідача на користь позивача ОСОБА_2500 грн., в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1. вказує, що дане рішення є незаконним, так як воно ухвалено із порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про самовільне захоплення ним земельної ділянки позивача ОСОБА_2., так як гараж ним був побудований на території своє земельної ділянки, а розбіжності із визначенням меж земельних ділянок виникли через те, що Державні акти про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1. та позивачу ОСОБА_2., були виготовленні із застосуванням різних систем вимірювання меж земельної ділянки та встановлення координат, у зв'язку із чим суду першої інстанції належало призначити відповідну експертизу, яка мала б встановити чи дійсно мало місце з його боку самовільне захоплення чужої земельної ділянки і в якому розмірі, але цього зроблено не було.
Крім того, приймаючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не встановив характер й обсяг страждань позивача та інші обставини, які б підтверджували наявність заподіяної моральної шкоди.
У зв'язку із викладеним відповідач просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 12 квітня 2008 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2. у задоволенні позовних вимог.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2. вказав, що суд першої інстанції ухвалив законне і справедливе рішення, а тому просить залишити його без змін.
В ході апеляційного розгляду відповідач ОСОБА_1. та його представник підтримали апеляційну скаргу та дали пояснення, які за змістом відповідають змісту поданої апеляційної скарги.
Позивачі апеляційну скаргу не визнали, запропонували суду її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2., Рівненський міський суд виходив із доведеності факту самовільного захоплення відповідачем земельної ділянки позивача ОСОБА_2., який на думку суду першої інстанції підтверджується тим, що відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за самовільне захоплення частини земельної ділянки позивача ОСОБА_2., орієнтовною площею 2.4 кв.м., а також тим, що ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 12 березня 2008 року було скасовано рішення Рівненського міського суду від 23 листопада 2007 року у справі, яким було визнано право власності ОСОБА_1. на самочинно побудований гараж, з тих мотивів, що з матеріалів справи вбачалось порушення ОСОБА_1. права власності ОСОБА_2. та ОСОБА_3. на землю, у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки останніх, шляхом зведення на ньому спірного гаража.
Проте, оскаржуване рішення, в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2., на думку колегії суддів, підлягає скасуванню, на підставі пункту 2 частини 1 статті 309 ЦПК України, через недоведеність обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з ухваленням у справі нового рішення.
Так, згідно наявного у справі протоколу обстеження і погодження меж земельної ділянки, що передається у власність ОСОБА_1в місті АДРЕСА_2, від 26 січня 2007 року (а.с.37), на підставі якого останньому 07 червня 2007 року був виданий Державний акт про право власності на земельну ділянку за вищевказаною адресою (а.с. 24), межа між земельними ділянками ОСОБА_1. та ОСОБА_2. частково була встановлена і по стіні гаража, на знесенні якого на даний час наполягають позивачі.
Вищевказаний Державний акт про право власності на землю на ім'я ОСОБА_1., згідно якого вбачається, що спірний гараж останнім був побудований на своїй земельній ділянці, до цього часу є чинним і ніким не скасований, а тому, на розсуд колегії суддів, відсутні підстави вважати, що відповідач самовільно захопив частину земельної ділянки позивача, орієнтовною площею 2.4 кв.м., шляхом зведення на ньому спірного гаража.
Дану обставини не спростовують і ті факти, що відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за самовільне захоплення частини земельної ділянки позивача ОСОБА_2., орієнтовною площею 2.4 кв.м. і що ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 12 березня 2008 року було скасовано рішення Рівненського міського суду від 23 листопада 2007 року у справі, яким було визнано право власності ОСОБА_1. на самочинно побудований гараж. Оскільки відповідач притягувався до адміністративної відповідальності, за самовільне зайняття частини земельної ділянки позивача ОСОБА_2., до видачі йому Державного акту про право власності на землю (а.с.62), а ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 12 березня 2008 року було дійсно скасовано рішення Рівненського міського суду від 23 листопада 2007 року у справі, за позовом ОСОБА_1. до Рівненського міськвиконкому про визнання права власності на самочинно побудований гараж, з направленням справи на новий судовий розгляд, але рішення по цій справі до цього часу так і не прийнято, так як провадження по ній зупинено до завершення розгляду даної цивільної справи.
Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується
особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З огляду на те, що позивач ОСОБА_2. не довів належними доказами того, що відповідач ОСОБА_1. самовільно зайняв частину його земельної ділянки, орієнтовною площею 2.4 кв.м., оскільки згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я відповідача, гараж знаходиться на його земельній ділянці і по одній із його стін визначено межу між земельними ділянками сторін, а також вину відповідача у завданні йому моральної шкоди, тому в задоволенні позовних вимог позивачу ОСОБА_2. має бути відмовлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 21 квітня 2008 року, в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Мельник Ю.М.
Судді : Григоренко М.П.
Демянчук С.В.