У   Х   В   А   Л   А

І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

 

 

 

          Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:

                головуючої Міщенко О.А.

                суддів Сачука В.І., Гладкого С.В.

     з участю прокурора Купчика В.С.

     засудженого ОСОБА_1.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Рівному 3 червня 2008 року кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1. на  вирок  Зарічненського районного суду  від  19 червня 2007 року.

   

           Цим  вироком  ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1

                         року в с.Серники Зарічненського району Рівненської області і проживає там             

                         же, не маючий судимості,

          засуджений за ч.1 ст.121 КК України на п'ять років позбавлення волі, за ч.1 ст.186 КК - на один рік позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

 

          Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1. відшкодування на користь:

- потерпілого ОСОБА_2. 970 грн. майнової і 2 000 грн. моральної шкоди;

- держави в особі:

         -  Фонду соціального страхування  від  нещасних  випадків  на  виробництві           

          1481 грн. 60 коп.

         - фінансового управління  Зарічненської  районної  державної  адміністрації    

           2480 грн. 42 коп.  витрат  на лікування потерпілого.

 

          Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.

        

          Як визнав суд, 14 січня 2007 року близько 10 год. на зупинці пасажирського автотранспорту в с. Серники Зарічненського району Рівненської області ОСОБА_2. скориставшись тим, що водій ОСОБА_2. відволік свою увагу, через вікно з салону автобуса «ЛАЗ-699», відкрито викрав конверт з документами, пачку сигарет «Прилуки», вартістю 1 грн. 80 коп. і гроші в сумі 5 грн. Не зважаючи на вимоги потерпілого зупинитися, намагався втекти. Коли водій наздогнав його, засуджений вдарив  ОСОБА_2. ножем у ліву ділянку частини грудної клітки, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а ОСОБА_1. - втік.

 

         У поданій на вирок апеляції та доповненнями до неї засуджений просить виправдати його за ч.1 ст.186 КК України, посилаючись на те, що не мав фізичної можливості скоїти грабіж  через  вікно  автобуса.   Також   стверджує,   що   умислу   на  заподіяння  тілесного

 

ушкодження не мав і просить змінити кваліфікацію його дій з ст.121 на ст.128 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

 

         Заслухавши суддю-доповідача, засудженого який підтримав свою апеляцію, посилаючись на неправильність кваліфікації за ч.1 ст.121 КК України, просить перекваліфікувати його дії на ст.128 цього Кодексу і пом'якшити покарання, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів  вважає,  що  апеляція не підлягає до  задоволення з наступних підстав.

 

         Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1. у грабежі та умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному в момент заподіяння, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований наведеними у вироку доказами, які об'єктивно досліджені  і належно оцінені судом.

 

         За показаннями потерпілого ОСОБА_2. до автобуса на зупинці в с.Серники Зарічненського району підійшов засуджений ОСОБА_1., який був у стані алкогольного сп'яніння, і побажав зеленої дороги. Подякувавши, він відвернувся від засудженого, після чого одна з пасажирів сказала, що той засунув руку через вікно і викрав щось з автобуса. Виявивши зникнення з місця зберігання конверта з документами, двох пачок сигарет і п'яти гривень грошей, він крикнув підсудному, щоб той повернув взяте та  кинувся наздоганяти засудженого. Коли наблизився до ОСОБА_1., той розвернувся і замахнувшись правою рукою, вдарив його в груди, він чого він відчув різкий біль в грудях (а.с.233-235). Також змісту пояснення ОСОБА_2. дав на стадії досудового слідства як потерпілий (а.с.23-27), у ході очної ставки з ОСОБА_1(а.с.39-40) та  при відтворенні обстановки і обставин події. 

         Показанням потерпілого відповідає висновок судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_2. наявні тілесні ушкодження у виді колото-ріжучого поранення лівої половини грудної клітки, масивний гемопневмоторакс, які виникли від дії колото-ріжучого предмета і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння. На момент отримання цих ушкоджень нападаючий і потерпілий могли знаходитись у вертикальному положенні, повернуті обличчям один до одного (а.с.52).

          Свідок ОСОБА_3. показала, що знаходилася в автобусі, коли до його водія підійшов незнайомець та попросив сигарету. Отримавши її, він вихватив щось у водія, який сказав викрадачу повернути забране  і кинувся наздоганяти втікача. Через кілька хвилин водій повернувся, попросив викликати «швидку допомогу» і сказав, що незнайомець викрав документи і гроші (а.с.34-35).

         Аналогічного змісту показання дали суду свідки ОСОБА_4., ОСОБА_5. (а.с.235-236).   

         Згідно судово-медичної цитологічної експертизи  у змиві з вилученого у  ОСОБА_1. ножа виявлена кров людини, яка може походити від ОСОБА_2. (а.с.46-47).  

          Ретельно перевіривши зазначені докази та давши їм належну оцінку, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1. за ч.1 ст.121 КК України і тому посилання в апеляції на неправильність кваліфікації дій за цим епізодом безпідставні, підстав для виправдання засудженого за цим епізодом колегія суддів не вбачає.

 

          Доводи засудженого про неможливість викрадення речей через вікно автобуса не відповідають матеріалам справи та повністю спростовуються даними протоколу відтворення обстановки  і обставин події від 23 травня 2008 року, у ході якої наочно продемонстровано як саме було викрадено майно.

 

 

 

         При призначенні покарання суд належним чином врахував вимоги  ст.65 КК  України

- ступінь тяжкості вчиненого,  особу винного, який негативно характеризується за місцем проживання та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. З вироку вбачається, що пом'якшуючою покарання обставиною суд визнав захворювання ОСОБА_1. на туберкульоз, обтяжуючою - вчинення злочину у стані сп'яніння. Суд призначив мінімальне покарання, передбачене законом за цей злочин (а.с.244).  

 

         За таких обставин підстав для зміни вироку в частині призначення більш м'якого покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі, судова колегія не вбачає.

         

         На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

 

у  х  в  а  л  и  л  а :

 

         Вирок  Зарічненського районного суду  від  19 червня 2007 року щодо ОСОБА_1залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1.  без задоволення.

 

С  у  д  д  і

 

 

                 підпис   О.А.Міщенко            підпис   В.І.Сачук            підпис   С.В.Гладкий              

 

 

 

Згідно

Суддя-доповідач                                   С.В.Гладкий