ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

в судовому засіданні взяли участь  представники :

ВСТАНОВИВ:

          Постановою господарського суду Київської області від 29.05.2006р. (суддя Шевчук С.Р.) ВАТ “Племінний завод “Дзвінкове” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1, припинено підприємницьку діяльність ВАТ “Племінний завод “Дзвінкове”, строк виконання всіх грошових зобов'язань визначено таким, що настав 29.05.2006р., зобов'язано ліквідатора у 10-денний термін подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, подати господарському суду за результатами роботи звіт та ліквідаційний баланс та інформувати господарський суд про свою роботу та вжиття заходів спрямованих на ліквідацію підприємства банкрута.

ВАТ “Племінний завод “Дзвінкове” та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять постанову господарського суду  Київської області від 29.05.2006р. скасувати, справу передати до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування касаційних скарг скаржники посилаються на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 2, 11, 22, 23, 24, 25, 26, 30, 42, 43 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У судовому засіданні Вищого господарського суду України 19.09.2006р. оголошено перерву до 03.10.2006р.

У судовому засіданні 03.10.2006р. судом, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.10.2006р., перерву продовжено до 07.11.2006р.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ВАТ “Племінний завод “Дзвінкове” було створено шляхом перетворення ДП “Держплемзаводу “Дзвінкове” в процесі приватизації згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 7/39-ВП від 28.05.1996р.

На підставі договору №23 від 13.12.1996р. та акту прийому-передачі акцій Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передало безоплатно ВАТ “Племінний завод “Дзвінкове” 6093095 шт. акцій, що складає 75 % статутного капіталу ВАТ “Племінний завод “Дзвінкове”.

Зазначений договір про безоплатну передачу акцій є чинним і у встановленому законом порядку розірваний сторонами чи визнаний недійсним не був.

Однак, у зв'язку з відсутністю необхідних документів, зміни до реєстру згідно Розпорядження №31 від 04.12.1996р. щодо безоплатної передачі акцій працівникам ВАТ “Племінний завод “Дзвінкове”, внесені не були.

Зазначене підтверджується розпорядженням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №3 від 09.03.2006р., згідно якого в статутному фонді ВАТ “Племінний завод “Дзвінкове” частка державного майна становить 14,50%.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до боржника застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута. Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено певні стадії процедури банкрутства, встановлено строк та умови їх проведення.

Згідно ст. 22 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура ліквідації застосовується у випадках, якщо після виявлення кредиторів, затвердження реєстру вимог кредиторів та створення комітету кредиторів, до суду не надійшло пропозицій щодо санації боржника або укладення мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, на протязі всієї стадії розпорядження майном, виявлення кредиторів, пропозицій щодо укладення мирової угоди або санації боржника до суду не поступало.

Наявність у статутному фонді частки державної власності не є підставою для відмови у визнанні боржника банкрутом та введенні ліквідаційної процедури.

За таких обставин, суд першої інстанції, враховуючи, що були виконані усі необхідні умови процедури розпорядження майном, своєчасно здійснена публікація в офіційному друкованому органі з метою виявлення кредиторів та санаторів боржника, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, пропозицій щодо укладення мирової угоди або санації боржника до суду не поступало, обґрунтовано дійшов висновку про введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями  111⁵,  111⁷,  111⁹-111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги ВАТ “Племінний завод “Дзвінкове” та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду  Київської області від 29.05.2006р.  у  справі № 40/2б-2006  залишити без змін.

Головуючий                                                                          О.С. Удовиченко  

Судді                                                                                      І.Ю. Панова

                                                                                    О.В. Яценко