Справа № 22ц-0590/9194/12 Головуючий 1 інстанції - Попова В.О.
Категорія - 53 Доповідач - Ювченко Л.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого : Ювченко Л.П.
Суддів: Зайцевої С.А., Бугрим Л.М.
при секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі та компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним до суду мотивуючи тим, що з 03.12.2001 р. по 27.11.2008 р. вона працювала в Горлівській філії ЗАТ КБ «ПриватБанк», в тому числі - з 01.08.2008 р. на посаді «директора Центрально-Міського відділення». 27.11.2008 р. позивач була звільнена на підставі п. 1 ст. 39 КЗпП України за згодою сторін за наказом № Э.GO-ув-2008-145-п від 26.11.2008 року. 27.11.2008 року позивачу відповідачем було видано трудову книжку, але до теперішнього часу відповідачем в порушення ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП не проведено відповідних розрахунків, не виплачено компенсацію за невикористану щорічну та додаткову відпустки.
Уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача розрахункові кошти в розмірі 10 153, 86 грн. Крім того, посилаючись на ч. 2, 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та надані Відповідачем довідки, просить стягнути з Відповідача суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 28.11.2008 року по день ухвалення рішення. Вказавши, що викладені обставини призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя, просить стягнути на її користь моральну шкоду 5 000 гривень.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі та компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, а саме стягнути ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористані щорічні та додаткові відпустки у сумі 10 153, 86 грн.; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з 28.11.2008 року по день ухвалення рішення; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь моральну шкоду сумі 5 000 грн., посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріальної і процесуального права.
Встановлено, що судом при розгляді справи таких порушень припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ПАТ КБ «ПриватБанк» з 03.12.2001 року по 27.11.2008 року та була звільнена з посади Директора Центрально-Міського відділення м. Горлівки Донецького регіонального управління ПриватБанку за угодою сторін (п. ст.. 36 КЗоТ) на підставі наказу № Э.GO-УВ-2008-145-п від 26.11.2008 року, затвердженого Директором філії С.В. Нечаєвим, згідно заяви ОСОБА_1 про звільнення № Э.GO-УВ-2008-145 від 25.11.2008 року. Останнім робочим днем Позивача було 27 листопада 2008 року.
З наказом про звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП позивач була ознайомлена 27.11.2008 року, що підтверджується відповідною відміткою з власноручним підписом ОСОБА_1 на наказі № Э.GO-УВ-2008-145 від 25.11.2008 року.
27.11.2008 року відповідачем була видана трудова книжка Позивачу з записом про звільнення, що не заперечувалось сторонами чи їх представниками та підтверджується копіями особової картки та трудової книжки.
В липні 2008 року позивачу відповідачем нарахована заробітна плата в загальній сумі 10 093,05 грн., з якої утриманий податок з доходів фізичних осіб згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» 889-IV від 22.05.2003 року, страхові внески згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV від 09.07.2003 р. та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 02.03.2000 р.
Після сплати податку та інших обов'язкових платежів, до виплати Позивачу в липні 2008року належало 8 622,90 грн., що підтверджується розрахунковим листком ОСОБА_1 за липень 2008 року.
В серпні 2008 року нарахована заробітна плата в загальній сумі 13 585 грн., 06 грн
Після сплати податку та інших обов'язкових платежів, до виплати Позивачу в серпні 2008 року належало 8 801,01 грн. Дана обставина підтверджується розрахунковим листком ОСОБА_1 за серпень 2008 року.
У вересні 2008 року позивачу нарахована заробітна плата в загальній сумі 2 250,02 грн.,.
Після сплати податку та інших обов'язкових платежів, до виплати позивачу в вересні 2008 року належало 873,27 грн., що підтверджується розрахунковим листком ОСОБА_1 за вересень 2008 року.
У жовтні 2008 року позивачу нарахована заробітна плата в загальній сумі 4 196, 78 грн.,
Після сплати податку та інших обов'язкових платежів, до виплати позивачу в жовтні 2008 року належало 2 430,11 грн. Дана обставина підтверджується розрахунковим листком ОСОБА_1 за жовтень 2008 року.
В листопаді 2008 року позивачу нарахована заробітна плата в загальній сумі 17 552,09 грн.,
Після сплати податку та інших обов'язкових платежів, до виплати позивачу в листопаді 2008 року належало 17 424,59 грн. Дана обставина підтверджується розрахунковим листком ОСОБА_1 за листопад 2008 року.
Позивач надав письмовий розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, згідно якого позивач погодився з сумою перехованої відповідачем заробітної плати за період з 1 листопада по день звільнення (27.11.2008 року) в сумі 17 552,09 грн. та з сумою утриманих відповідачем з нарахованої заробітної плати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 580,13 грн. та страхових внесків в розмірі 100,35 грн., 200,70 грн., 50,18 грн. згідно розрахункового листка за листопад 2008 року.
Позивач згідно наданого письмового розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні погодився зі здійсненими відповідачем перерахуваннями грошових коштів (заробітної плати) на зарплатну картку в сумі 27,58 грн. 10.11.2008 року, 18,45 грн. 14.11.2008 року, 15,94 грн. 20.11.2008року, 599,76 грн. 14.11.2008 року, 599,76 грн. 25.11.2008 року. Фактичне зарахування цих же коштів на зарплатну карту позивача підтверджується наданою відповідачем випискою за рахунком зарплатної карти ОСОБА_1 № НОМЕР_1.
Позивачем заявлено, що на день її звільнення відповідачем не були виплачені розрахункові кошти в розмірі 10 153,86 грн. і зі змісту позовних вимог вбачається, що в суму 10 153,86 грн. входять заробітна плата, відпускні, компенсація за невикористані щорічні та додаткові відпустки.
З наданих відповідачем доказів: розрахункового листка за листопад 2008 року , виписки за карткою ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 01.11.2008 року по 06.12.2008 року та виписки за рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_2 за період з 01.11.2008 року по 06.12.2008 року. Судом встановлені такі перерахування (виплати) та зарахування (отримання) грошових коштів в вигляді заробітної плати в листопаді 2008 року:
- На бонусний рахунок - 07.11.2008 року в сумі 356,15 грн., 10.11.2008 року в сумі 3,07 грн., 14.112008 року в сумі 2,05 грн., 20.11.2008 року в сумі 1,77 грн., 27.11.2008 року в сумі 29,23 грн. Загальна сума - 392,27 грн.
- На кредитну (універсальну) картку - 27.11.2008 року в сумі 7 644,99 грн., 28.11.2008 року в сумі 1 989,10 грн., 05.12.2008 року в сумі 127,50 грн. Загальна сума - 9 761,59 грн.
Загальна сума перерахованих та зарахованих коштів в безготівковому порядку становить 10 153,86 грн. (392, 27 грн.(виплати на бонусний рахунок) + 9761,59 грн. (виплати на кредитну картку).
Таким чином, на підставі наданих сторонами доказів, ст.. 2 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 року, судом першої інстанції встановлено, що заробітна плата в сумі 10 153,86 грн. про невиплату якої заявлено позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, фактично була нарахована та виплачена відповідачем позивачу шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів в безготівковому порядку.
Тобто позивачем отримано в безготівковому порядку грошові кошти в загальній сумі 10 153,86 грн., в яку входять грошова компенсація за невикористані дні відпусток, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, заробітна плата в вигляді премій за різними групами преміювання. Види та розміри цих виплат представником позивача не оспорювались і належні та допустимі докази на їх спростування суду не надано.
Грошова компенсація за невикористані дні відпустки виплачена відповідачем в день звільнення 27.11.2008 року в сумі 7 644,99 грн. (після сплати податку та страхових внесків), що підтверджується випискою за кредитною карткою.
Частина заробітної плати в загальній сумі 29.23 грн. була перерахована (виплачена) відповідачем позивачу в день звільнення 27.11.2008 року на бонусний рахунок, що підтверджується випискою.
Нарахована, але не виплачена заробітна плата в день звільнення (оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності та частина заробітної плати в вигляді премій) була виплачена відповідачем на наступний день після звільнення, 28.11.2008 року в загальній сумі 1 989,10 грн., що підтверджується випискою за кредитною карткою.
Нарахована, але не виплачена заробітна плата в день звільнення (частина заробітної плати в вигляді премій) в загальній сумі 127,50 грн. була виплачена відповідачем 05.12.2008 року, що підтверджується випискою за кредитною карткою.Виплата проведена в грудні 2008р. по закінченню програми, за якою нараховані бонусні кошти як премія.
Тобто остаточний розрахунок з позивачем було проведено не у день звільнення, а 05.12.2008 року, що не оспорюється сторонами.
Оскільки розрахункові кошти в розмірі 10 153,86 грн. було перераховано позивачу в безготівковому порядку, позов в цієї частині задоволенню не підлягає.
Згідно вимог ст. 117 КЗпП України - у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності їх спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 1 статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (крім справ про звільнення).
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за вирішенням спору про оплату праці працівники можуть звернутись до суду в строки, передбачені статтею 233 КЗпП України. Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмові у позові. Глава XV КЗпП України не передбачає винятків щодо застосування строків звернення до суду. Тому і правило ст. 238 КЗпП України про право органу, який розглядає спір, постановити рішення про виплату працівникові належних йому сум без обмеження будь-яким строком застосовується за умови додержання строків звернення за вирішенням спору.
Отже, позивачем ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду, оскільки позивача звільнено 27.11.2008 року, розрахункові суми за період роботи в загальному розмірі 127,50 грн. їй були остаточно виплачені 05.12.2008 року, перебіг тримісячного строку розпочався з 06.12.2008 року - з наступного дня після проведення зазначених виплат. При цьому позивач звернулася до суду з позовом 04 квітня 2012 року. З заявою про поновлення строку з зазначенням причин поважності пропуску вказаного строку позивач ьа її представник до суду не зверталися. З наданих відповідачем доказів вбачається, що відповідач здійснив всі необхідні дії, направлені на виплату належних при звільненні сім позивачу в повному розмірі.
Доводи позивача про те, що відповідач незаконно розпорядився належними при звільненні сумами, оскільки їх направив на погашення заборгованості за кредитною карткою позивача, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки для настання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні за ст. 117 КЗпП повинен бути доведеним факт невиплати належних звільненому працівнику сум. Належних та допустимих доказів на підтвердження невиплати відповідачем цих сум позивачем суду не надано.
На підставі наданих відповідачем доказів судом першої інстанції встановлено, що виплата належних при звільненні сум мала місце в безготівковому порядку.
Відповідно до Наказу від 24.07.2007р. встановлено, що з 1 серпня 2007 року всі розрахунки з працівниками,які звільняються, здійснюються в безготівковому вигляді бухгалтерією Головного офісу ПриватБанку.Всі належні позивачці суми, згідно наказу, мали бути перераховані на універсальну карту, зазначену працівником у заяві про звільнення.
Але позивачкою не були надані відомості про зазначену карту і тому з метою своєчасного розрахунку при її звільненні кошти були перераховані на відому кредитну картку. У зв»язку з наявністю у позивачки заборгованості по кредитній картці належні позивачці кошти на кредитній картці були направлення на погашення кредитної заборгованості , що не є підставою для повторного стягнення з банку нарахованої та виплаченої позивачці зарплати на кредитну картку.Суд обґрунтовано відмовив в позові.
Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції врахував роз'яснення, які містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки законні права працівника ОСОБА_1 не порушено, законні підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не спросовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.Рішення суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
СУДДІ: