ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 р. | № 41/7 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Удовиченка О.С. |
суддів: | Хандуріна М.І. |
Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | АКБ "Інтерконтинентбанк" |
на рішення та постанову | Господарського суду міста Києва від 31.03.2006 р. Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. |
у справі | № 41/7 господарського суду міста Києва |
за позовом до | АКБ "Інтерконтинентбанк" ВАТ КБ "Славутич" |
про | визнання недійсним договору |
в судовому засіданні взяли участь представники :
Позивача: Відповідача: | Андреєва О.Г. Зайцева В.І. |
ВСТАНОВИВ:
Акціонерний комерційний банк "Інтерконтинентбанк" (далі – АКБ "Інтерконтинентбанк" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору від 09.09.2005 р. № 4 укладеного з відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Славутич" (далі -ВАТ КБ "Славутич").
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2006 р. АКБ "Інтерконтинентбанк" в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, відповідач не був належним чином обізнаний про наявність обмежень у здійсненні повноважень виконуючим обов'язки АКБ "Інтерконтинентбанк" Сокуром О.П., а також позивачем було схвалено укладення оспорюваного договору, оскільки не було вчинено дій, які б свідчили про відмову від отриманої винагороди та повернення її відповідачу.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, АКБ "Інтерконтинентбанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2006 р. та постанову суду апеляційної інстанції від 18.05.2006 р. і прийняти нове рішення, яким позов АКБ "Інтерконтинентбанк" задовольнити повністю, договір про відступлення права вимоги від 09.09.2005 р. № 4 укладений між АКБ "Інтерконтинентбанк" та ВАТ КБ "Славутич" визнати недійсним та стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 36 389,46 грн.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ч. 3 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі –Закон).
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між АКБ "Інтерконтинентбанк" та ВАТ КБ "Славутич" 09.09.2005 р. було укладено договір № 4 про відступлення права вимоги до боржника за кредитним договором № 110504-258 від 11.05.2004 р. Від імені АКБ "Інтерконтинентбанк" зазначений договір підписано виконуючим обв'язки Голови правління Сокуром О.П., який був призначений на цю посаду Спостережною радою АКБ "Інтерконтинентбанк" 07.09.2005 р.
Суди дійшли висновку, що з боку АКБ "Інтерконтинентбанк" зазначену угоду було підписано уповноваженою особою.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, АКБ "Інтерконтинентбанк" посилається на лист Національного банку України від 27.01.2006 р. № 18-312/336-998, з якого вбачається, що всі права та обов'язки виконуючого обов'язки Голови правління банку переходять до особи виключно після отримання відповідної згоди Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банку. Отже, на думку скаржника, зазначений договір укладено особою, яка не мала на те відповідних повноважень.
Як вбачається з пояснень представника АКБ "Інтерконтинентбанк" та протоколу засідання Спостережної ради від 07.09.2005 р. (а.с. 73) Сокура О.П. було призначено виконуючим обов'язки Голови правління банку з 7 вересня 2005 р.
Пунктом 11.7.2 Статуту АКБ "Інтерконтинентбанк" (а.с. 32) передбачено, що Спостережна рада банку призначає та звільняє виконуючого обов'язки Голови правління банку. Однак, згідно з вимогами ч. 3 ст. 42 Закону, Голова правління (ради директорів) та головний бухгалтер заступають на посаду після надання письмової згоди на це Національним банком України, що також вимагається п. 8.9. "Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень" затвердженого постановою правління Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375.
Кандидат на посаду виконуючого обов'язки Голови правління Сокур О.П. не проходив співбесіду та погодження Комісією Національного банку України, тому не був уповноважений на підписання договорів, як виконуючий обов'язки Голови правління АКБ "Інтерконтинентбанк", що підтверджується листом Національного банку України від 31.01.2006 р. № 09-218-040/2193 (а.с. 72).
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду Україні дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції зробив хибний висновок стосовно того, що виконуючий обов'язки Голови правління АКБ "Інтерконтинентбанк" Сокур О.П. мав повноваження на укладення угод від імені АКБ "Інтерконтинентбанк".
В своїй постанові від 18.05.2006 р. Київський апеляційний господарський суд зазначив, що свої зобов'язання за договором відступлення права вимоги від 09.09.2005 р. сторони виконали, тобто відповідач сплатив позивачу винагороду в сумі 1 000 000,00 грн., а позивач прийняв таке виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Постановою правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 360 (далі –Постанова) в АКБ "Інтерконтинентбанк" було призначено Тимчасову адміністрацію, а тимчасовим адміністратором - Андрущенка П.В. (а.с. 16).
Відповідно до ст. 78 Закону та п. 3 Постанови, з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора.
Як вбачається з матеріалів справи, тимчасовий адміністратор звернувся до суду з позовами про визнання недійсними договорів, укладених Сокуром О.П., що свідчить не тільки про відсутність схвалення таких правочинів, а й про оспорювання їх в судовому порядку.
Що стосується висновку судів першої та апеляційної інстанцій стосовно схвалення оспорюваного договору шляхом прийняття виконання правочину з боку ВАТ КБ "Славутич" - цей висновок зроблено без належного дослідження відповідних доказів, а саме: доказів схвалення правочину повноважними органами банку, доказів фактичного отримання банком коштів за відступлене право вимоги.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції від 18.05.2006 р. та рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2006 р. підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене та з'ясувати чи дійсно мало місце схвалення правочину з боку повноважних органів АКБ "Інтерконтинентбанк", які дії банку свідчать про прийняття виконання договору відступлення права вимоги відповідно до вимог Закону та Статуту АКБ "Інтерконтинентбанк", чи були отримані банком кошти, перераховані ВАТ КБ "Славутич" в рахунок виконання договору від 09.09.2005 р. № 4 про відступлення права вимоги, і, в залежності від цього вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу АКБ "Інтерконтинентбанк" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. у справі № 41/7 скасувати.
Справу № 41/7 господарського суду міста Києва передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді М.І. Хандурін
Н.Г. Ткаченко