ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2012 року 12:36 № 2а-12487/12/2670

За позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА»

до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2012 р. № 0003702203 та від 24.07.2012 р. № 0003712203

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Корніюк А.В.

Представники:

від позивача: Назарець Д.А. (довіреність від 01.08.2012 р. № б/н);

Навозенко Г.О. (довіреність від 01.08.2012 р. № б/н)

від відповідача: Гаджиєв Р.Ф. (довіреність від 18.07.2012 р. № 124)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 04.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2012 р. № 0003702203 та від 24.07.2012 р. № 0003712203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-12487/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 04.10.2012 р. представники позивача позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 24.07.2012 р. № 0003702203 та від 24.07.2012 р. № 0003712203.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1 ст.138, п.п.140.1.2 п.140.1 ст.140, п.48.1 ст.48, п.46.5 ст.46 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», щодо заниження податку на прибуток в розмірі 147 693 грн., а також п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.2, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 768 503 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками даного Акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ASBIS УКРАЇНА»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1 ст.138, п.п.140.1.2 п.140.1 ст.140, п.48.1 ст.48, п.46.5 ст.46 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток в розмірі 147 693 грн., а також п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.2, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 768 503 грн., а відповідно податковим органом було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі встановлених в Акті перевірки порушень.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 30.05.2012 року № 737 та направлень від 19.06.2012 р. № 580/22-3, від 19.06.2012 р. № 583/22-5, від 19.06.2012 р. № 581/22-6, від 19.06.2012 р. № 582/17-5, виданих ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, згідно зі статтею 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання, була проведена документальна планова перевірка підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 4828/23-02/25274129 від 10 липня 2012 р., в якому встановлено порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1 ст.138, п.п.140.1.2 п.140.1 ст.140, п.48.1 ст.48, п.46.5 ст.46 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», щодо заниження податку на прибуток в розмірі 147 693 грн., а також п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.2, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 768 503 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003702203 від 24.07.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 152 650 грн., в т.ч. за основним платежем -147 693 грн., та за штрафними санкціями -4 957 грн.;

- № 0003712203 від 24.07.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 958 212 грн., в т.ч. за основним платежем - 768 503 грн., та за штрафними санкціями -189 709 грн.

Однак, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

З наявних матеріалів справи, та наданих представниками сторін пояснень, вбачається зокрема наступне.

За період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. ПІІ у формі ТОВ BIS УКРАЇНА»задекларовано валові витрати у сумі 35 524 945 грн.

За період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р., (ІІ - IV кв. 2011 р.) ПІІ у формі ТОВ «ASBIS УКРАЇНА»задекларовано витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06) у сумі 27 972 369 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06) за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. (ІІ - IV кв. 2011 р.) встановлено їх завищення у сумі 615 343 грн., в тому числі по періодах:

- 9 місяців 2010 року - 583 грн. (ІІІ квартал 2010 року - 583 грн.);

- 2010 рік - 79 291 грн. (IV квартал 2010 року -78 708 грн.).

- І квартал 2011 року - 228 917 грн.;

- ІІ-ІІІ квартал 2011 року - 166 667 грн. (ІІІ квартал 2011 року - 166 667 грн.);

- ІІ - IV квартал 2011 р. - 307 135 грн. (IV квартал 2011 року - 140 468 грн.)

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. встановлено:

- перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», показників за період з 01.07.2010 р. по 31.03 2012 р. у загальній сумі 54 612 040 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з імпорту комп'ютерної техніки та придбання товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Проведеною перевіркою відображеного показника за ІІІ - IV квартал 2010 року, І квартал 2011 року та ІІ - IV кв. 2011 р., І квартал 2012 року в сумі 54 612 040 грн. на підставі таких документів: договори, акти виконаних робіт, ВМД, виписки банку, було встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)»у сумі 474 875 грн., в тому числі по періодах:

- 9 місяців 2010 року - 583 грн. (ІІІ квартал 2010 року - 583 грн.);

- 2010 рік - 79 291 грн. (IV квартал 2010 року -78 708 грн.).

- І квартал 2011 року - 228 917 грн.;

- ІІ-ІІІ квартал 2011 року - 166 667 грн. (ІІІ квартал 2011 року - 166 667 грн.);

- ІІ - IV квартал 2011 р. - 166 667 грн. (IV квартал 2011 року - 0 грн.).

Таким чином в Акті перевірки податковим органом було встановлено, що на порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон № 283/97), підприємством (позивачем) було включено до складу валових витрат витрати на придбання послуг: маркетингові, рекламні та такі, що підвищують ефективність продажу, не пов'язаних з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності у таких розмірах: всього у сумі 308 208 грн., у т.ч. по періодах:

- 9 місяців 2010 року - 583 грн. (III квартал 2010 року - 583 грн.);

- 2010 рік - 79 291 грн. (IV квартал 2010 року -78 708 грн.);

- І квартал 2011 року -228 917 грн.

Отже, в Акті перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, якими встановлено, що валові витрати - це суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та відповідно встановлено завищення валових витрат позивачем у розмірі 166 667 грн., в т.ч. по періодах:

- ІІ-ІІІ квартал 2011 року - 166 667 грн. (ІІІ квартал 2011 року - 166 667 грн.);

- ІІ - IV квартал 2011 р. - 166 667 грн. (IV квартал 2011 року - 0 грн.).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, придбання позивачем послуг в контрагентів (вартість яких включена до складу валових витрат перевіряємого періоду) було проведено згідно наступних угод:

1). Договір про надання рекламних (маркетингових) послуг від 19.08.2010 р. № 761-м, укладений з ТОВ «Руш» (код за ЄДРПОУ 32007740). В договорі не вказано конкретний перелік послуг, які передбачено надати.

У бухгалтерському обліку підприємства (позивача) придбання послуг відображено у такій кореспонденції рахунків:

- Дт 84 Кт 685 (у випадку якщо перша подія надання послуг);

- Дт 685 Кт 311 (у випадку якщо перша подія перерахування попередньої оплати).

2). Договір про надання послуг від 08.02.2011 р. № 08/02/11 укладеній із ПП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) - не платник ПДВ. Договір має типову форму.

Пунктами 2 вказаних договорів передбачено надання послуг з метою підвищення ефективності продажу товару в мережі магазинів «Єва».

Згідно переліку наведеному в додатку 1 до договору, позивачу зазначеними контрагентами надавались наступні послуги:

- послуги по проведенню аналізу конкурентноздатності товару замовника в мережі магазинів «Єва»;

- послуги з перевірки сертифікатів відповідності, ветеринарних посвідчень якості;

- послуги з перевірки товарів замовника на наявність правильного маркування;

- послуги по розміщенню товарів замовника в торгових залах магазинів мережі «Єва».

Однак, як було встановлено відповідачем за наслідками перевірки позивача, та не було заперечено представником відповідача в судовому засідання, зазначена торгівельна мережа магазинів «Єва»належить контрагенту позивача ТОВ «Руш», який і придбавав у позивача товари для їх подальшого продажу у власній мережі магазинів.

У бухгалтерському обліку підприємства придбання послуг відображено у такій кореспонденції рахунків:

- Дт 685 Кт 311 (у випадку якщо перша подія перерахування попередньої оплати).

Згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт, що підтверджують надання послуг до договору від 19.08.2010 р. № 761-м, укладеного позивачем з ТОВ «Руш»(код за ЄДРПОУ 32007740) та договору від 08.02.2011 р. № 08/02/11, укладеного позивачем із ПП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3), - відсутня інформація про конкретний перелік наданих послуг та їх обсяг постатейно, що унеможливлює ідентифікацію їх зв'язку з господарською діяльністю підприємства та отриманням доходу від проведення витрат на придбання таких послуг.

Також з матеріалів справи вбачається, що підприємством (позивачем) на протязі перевіреного періоду проводилася реалізація товару через мережу магазинів «Єва»згідно договорів поставки, що передбачають перехід права власності на такий товар безпосередньо після його відвантаження зі складу підприємства.

Тому ТМЦ, що реалізовувалися в торгових залах магазинів мережі «Єва»вже не належали ПІІ у формі ТОВ IS УКРАЇНА», а належали на праві власності контрагенту позивача ТОВ «Руш», саме із яким, а також із ПП ОСОБА_4 позивач уклав договори щодо просування товару (маркетингові, рекламні послуги) в мережі магазинів «Єва», які належать ТОВ «Руш».

Таким чином, послуги надані згідно договору від 19.08.2010 р. № 761-м, укладеного з ТОВ «Руш»(код за ЄДРПОУ 32007740) та договору від 08.02.2011 р. № 08/02/11, укладеного з ПП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) є такими, що не пов'язані з отриманням доходу і, як наслідок, з господарською діяльністю ПІІ у формі ТОВ УКРАЇНА», оскільки придбання та надання таких послуг мало позитивний економічний ефект (спрямованість на тримання прибутку) тільки для контрагента позивача ТОВ «Руш», проте не для позивача, чого не було допустимими доказами по справі заперечено відповідачем.

Отже, зазначене порушення призвело також до завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

У періоді вчинення даного порушення, особами, відповідальними за ведення податкового обліку були директор ПІІ у формі ТОВ IS УКРАЇНА»Побережник В.М. та головний бухгалтер ОСОБА_6

Однак, з приводу вчиненого порушення, пояснення посадовими особами ПІІ у формі ТОВ УКРАЇНА»надано не було.

Враховуючи наявні у справі докази, а також норми наведеного податкового законодавства, суд погоджується із висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР щодо протиправного віднесення до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинах із контрагентами ТОВ «Руш»та ПП ОСОБА_4 відносно придбання послуг з просування товару, що належав ТОВ «Руш»(маркетингові, рекламні послуги) в мережі магазинів «Єва», які також належать ТОВ «Руш», а відповідно такі витрати позивача не були спрямовані на отримання прибутку, а придбані послуги не були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Також, перевіркою відображених у рядку 06.2 Декларацій «адміністративні витрати», показників за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. у загальній сумі 3 555 224 грн. встановлено, що на формування цього показника позивача мало вплив понесення витрат, пов'язаних з управлінням діяльністю ПІІ у формі ТОВ УКРАЇНА», а саме: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, амортизація основних засобів загальногосподарського використання, витрати на оплату послуг зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, витрати на оплату праці, внески на соціальні заходи.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. в сумі 3 555 224 грн. на підставі таких документів: договори, акти виконаних робіт, виписки банку, трудові договори, відомості нарахування заробітної плати, не встановлено завищення чи заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.2 Декларацій «адміністративні виграти».

Перевіркою відображених у рядку 06.3 Декларацій «Витрати за збут», показників за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. у загальній сумі 4 984 068 грн. встановлено, що на формування цього показника мали вплив витрати на оплату праці, витрати на передпродажну підготовку та внески на соціальні заходи.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. в сумі 4 984 068 грн. на підставі таких документів: договорів, актів виконаних робіт, виписок банку, розшифровки рядка 06.3 довільної форми не встановлено завищення чи заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.5 Декларацій «витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати».

Перевіркою відображених у рядку 06.5 Декларацій «витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати», показників за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. у загальній сумі 217 032 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив понесення витрат на придбання ліцензій та дозволів, від'ємне значення курсових різниць, суми нарахованих податків та зборів, операції оренди та лізингу, нараховане роялті.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. в сумі 217 032 грн. на підставі таких документів: договорів, актів виконаних робіт, виписок банку, розшифровки рядка 06.5 довільної форми, картки 945 рахунку «втрати від операційної курсової різниці», дані рахунку 64, заявки на купівлю іноземної валюти, платіжні доручення, дані по рахунку 685, 372, 684, договорів поставки послуг, актів виконаних робіт, реєстрів валових витрат встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.5 Декларацій «витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати»у сумі 140 468 грн., в т.ч. по періодах:

- II-ІV квартал 2011 р. - 140 468 грн. (IV квартал 2011 року - 140 468 грн.).

Абзацом «б»підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями встановлено, що до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь:

б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам.

Як встановлено перевіркою та вбачається з наявних матеріалів справи, ПІІ у формі ТОВ УКРАЇНА»в IV кварталі 2011 року було віднесено до складу інших витрат суму 140 468 грн., як роялті по субліцензійній угоді від 27.12.2011 року № б/н.

Відповідно до умов зазначеної угоди, субліцензіар ASBIS Enterprises PLC, володіє не виключними майновими авторськими правами на Продукт з правом видачі третім особам субліцензій на використання Продуктів в складі єдиного рішення та Дистриб'ютором (ПІІ у формі ТОВ Україна»), що має намір надавати субліцензії Клієнтам.

Також, вказаною угодою визначено, що компанія Microsoft є єдиним та виключним власником майнових та авторських прав на Продукти.

Таким чином, зважаючи не можливість встановити, чи надавалося право отримувати винагороду ASBIS Enterprises PLC від Microsoft, контролюючим органом було зроблено висновок, що ПІІ у формі ТОВ Україна»в порушення абзацу «б»підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового Кодексу України, протиправно віднесло до складу інших витрат суму 140 468 грн., в т.ч. по періодах:

- II-ІV квартал 2011 р. - 140 468 грн. (IV квартал 2011 року -140 468 грн.).

У періоді вчинення позивачем зазначеного порушення, особами, відповідальними за ведення податкового обліку були директор ПІІ у формі ТОВ Україна»Побережник В.М., головний бухгалтер ОСОБА_6

З приводу вчиненого порушення, пояснення посадовими особами ПІІ у формі ТОВ Україна»не надавалось.

Так, за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. ПІІ у формі ТОВ Україна»було задекларовано податок на прибуток у сумі 497 430 грн.

Таким чином, перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток за перевіряємий період, відповідачем було встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 147 693 грн., в тому числі по періодах:

- 9 місяців 2010 року - 146 грн. (ІІІ квартал 2010 року - 146 грн.);

- 2010 рік -19 823 грн. (IV квартал 2010 року -19 677 грн.);

- І квартал 2011 року -57 229 грн.;

- ІІ-ІІІ квартал 2011 року -6 677 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 137 638 грн.;

- II-IV квартал 2011 р. -70 641 грн. (IV квартал 2011 року -32 308 грн.)

Сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2012 року врахована при визначенні об'єкта оподаткування за II-IV квартали 2012 року.

Отже, враховуючи наявні у справі докази, норми наведеного податкового та іншого законодавства, а також не надання позивачем доказів того, що субліцензіар ASBIS Enterprises PLC, володіє виключними майновими авторськими правами на Продукт з правом видачі третім особам субліцензій на використання Продукту та доказів того, що єдиним та виключним власником майнових та авторських прав на Продукт компанією Microsoft надавалося право отримувати винагороду ASBIS Enterprises PVC, суд погоджується із висновком податкового органу про порушення позивачем вимог абзацу «б»підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового Кодексу України, щодо протиправного включення до складу витрат нарахування роялті у звітному періоді на користь особи, яка не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги, а доказів того, що бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам до матеріалів справи надано не було.

Щодо встановлених податковим органом порушень позивачем вимог чинного законодавства з податку на додану вартість, з матеріалів справи вбачається наступне.

За період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. ПІІ у формі ТОВ IS-Україна»було задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 11 405 896 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. податковим органом було встановлено його завищення позивачем на суму 768 503 грн., в т.ч.:

- Вересень 2010 р. на суму 117 грн.;

- Жовтень 2010 р. на суму 1 542 грн.;

- Листопад 2010 р. на суму 9 441 грн.;

- Грудень 2010 р. на суму 47 58 грн.;

- Січень 2011 р. на суму 679 131 грн.;

- Лютий 2011 р. на суму 30 509 грн.;

- Травень 2011 р. на суму 9 672 грн.;

- Серпень 2011 р. на суму 33 333 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем було зроблено висновок, що на порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та п. 198.4 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, позивачем було протиправно віднесено до складу податкового кредиту витрати зі сплати ПДВ, проведені у зв'язку з придбанням послуг (маркетингові, рекламні та такі, що підвищують ефективність продажу), не пов'язаних з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності у таких розмірах: всього в сумі 94 975 грн., у тому числі:

- Вересень 2010 р. на суму 117 грн.;

- Жовтень 2010 р. на суму 1 542 грн.;

- Листопад 2010 р. на суму 9 441 грн.;

- Грудень 2010 р. на суму 47 58 грн.;

- Січень 2011 р. на суму 679 131 грн.;

- Лютий 2011 р. на суму 30 509 грн.;

- Травень 2011 р. на суму 9 672 грн.;

- Серпень 2011 р. на суму 33 333 грн.

Відповідно до вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та п. 198.4 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, якщо платник податків придбаває послуги, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, послуги надані згідно договору від 19.08.2010 р. № 761-м, укладеного з ТОВ «Руш»(код за ЄДРПОУ 32007740) та договору від 08.02.2011 р. № 08/02/11, укладеного з ПП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) є такими, що не пов'язані з отриманням доходу і, як наслідок, з господарською діяльністю ПІІ у формі ТОВ УКРАЇНА», оскільки придбання та надання таких послуг мало позитивний економічний ефект (спрямованість на тримання прибутку) тільки для контрагента позивача ТОВ «Руш», проте не для позивача, чого також не було допустимими доказами по справі заперечено відповідачем.

Таким чином, суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та п. 198.4 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, щодо протиправного віднесення до складу податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ, проведених у зв'язку з придбанням послуг (маркетингові, рекламні та такі, що підвищують ефективність продажу), не пов'язаних з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності у розмірі ПДВ - 94 975 грн.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, проведеною перевіркою відображеного позивачем показника за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. в сумі 673 978 грн. на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 63 «Розрахунки з іншими постачальниками», 64 «ПДВ», договорів, актів виконаних робіт (наданих послуг), банківських виписок, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, податкових накладних, відповідачем було встановлено завищення задекларованих ПІІ у формі ТОВ -Україна»показників у рядку 7 Декларацій «послуги, отримані від нерезидента на митній території України»на суму 673 528 грн., в т.ч. по періодах:

- Січень 2011 року -673 528 грн.

Так в Акті перевірки відповідачем було зроблено висновок, що на порушення п.48.1 ст.48, п.46.5, ст.46, п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, та Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», позивачем було віднесено до складу податкового кредиту (рядок 12.4 Декларацій «послуги, отримані від нерезидента на митній території України») витрати на монтаж обладнання у загальній сумі 673 528 грн., у тому числі:

- Січень 2011 року -673 528 грн.

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового Кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового Кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно пункту 46.5 статті 46 Податкового Кодексу України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»визначено, що в податковій декларації зазначаються обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що в звітній податковій декларації, поданої ПІІ у формі ТОВ -Україна»від 17.01.2011 року № НОМЕР_4 було відсутнє значення податкового зобов'язання в рядку 7 «Послуги, отримані від нерезидента на митній території України», відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем п.48.1 ст.48, п.46.5 ст.46, п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України та Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», щодо протиправного віднесення до складу податкового кредиту (рядок 12.4 Декларацій «послуги, отримані від нерезидента на митній території України») витрат з монтажу обладнання у розмірі 673 528 грн., у тому числі: Січень 2011 року - 673 528 грн.

Однак, враховуючи наявні у справі докази та норми чинного податкового законодавства, суд не може погодитися із таким висновком відповідача, зважаючи на таке.

Так, позивач включив до податкового кредиту суму ПДВ нараховану на суми вартості послуг, отриманих від нерезидента.

В Акті перевірки податковим органом не заперечується обставина надання таких послуг позивачу нерезидентом.

В якості підстави для не врахування сум нарахованого податкового кредиту в Акті перевірки зазначено те, що позивач не відобразив відповідну суму у рядку 7 «Послуги, отримані від нерезидента на митній території України»у податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Однак, як також підтверджується наявними матеріалами справи, в даному випадку позивач припустився помилки, однак така помилка не спотворила узагальнених показників податкової декларації з ПДВ та не призвела до зменшення нарахованих сум ПДВ, не призвела до збільшення податкового кредиту, а відповідно не було сум ПДВ, які були б недоплаченими до Державного бюджету.

Позивач помилково включив суму, яка мала бути зазначена у рядку 7 «Послуги, отримані від нерезидента на митній території України»податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року, у рядок 1 цієї ж податкової декларації.

Фактично цією помилкою позивач завищив (збільшив) показник сум операцій на митній території України, що оподатковуються ПДВ, і таке збільшення не призвело до заниження податкових зобов'язань позивача, оскільки всі узагальнені показники декларації з ПДВ за грудень 2010 року в цілому є вірними, що в Акті перевірки також не заперечується.

В свою чергу відповідач в порушення положень пункту 86.10 статті 86 ПКУ не зазначив а Акті перевірки факт завищення податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до вказаного п.86.10 ст.86 ПКУ, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Таким чином, відповідач не врахував завищення показника рядку 1 податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 р., та відповідно якби зазначена вимога закону була виконана відповідачем, то сума завищення цілком була б зарахована у сумі безпідставного, як вважає відповідач, віднесення до податкового кредиту відповідної суми, і відповідач би не мав підстав для донарахування сум ПДВ через завищення податкового кредиту, оскільки була б переплата у відповідній сумі.

Враховуючи допущену помилку, позивач самостійно виправив її шляхом подання уточненої податкової декларації з ПДВ у липні 2012 року (копія міститься в матеріалах справи).

Подання уточнюючої декларації відбулося в електронній формі після закінчення перевірки, а саме 16 липня 2012 року, що підтверджується квитанцією, (перевірку закінчено 04 липня 2012 року, а Акт складено 10 липня 2012 року).

Так, подання уточненого розрахунку позивачем відбулося у відповідності до вимог ПКУ, оскільки є заборона на таке подання виключно під час перевірки.

Згідно п.50.2 ст.50 ПКУ, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.50.3 ст.5- ПКУ, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Так, позивач зазначив про подання уточнюючого розрахунку у своїх запереченнях до Акту, відповідно до положень п.86.4 ст.86 ПКУ (копія заперечень поданих 16 липня 2012 року наявна в матеріалах справи), однак відповідач жодним чином не врахував того, що підстави для визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 673 528 грн., наведені в Акті перевірки, є такими, що не враховують всіх обставин, та базуються на невірних показниках.

Таким чином, відповідач мав право, передбачене п.50.3 ст.50 ПКУ, а також п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПКУ, провести позапланову перевірку позивача, однак зазначеного не було здійснено контролюючим органом, та результати планової перевірки були залишені без змін.

Враховуючи наведене суд вважає, що зазначена помилка позивача в декларації з ПДВ за грудень 2010 р. не є і не може бути підставою для визначення відповідачем грошового зобов'язання з ПДВ, що підтверджується також наступним.

Відповідно до п.54.3 ст.54 ПКУ, податковим законодавством встановлені певні підстави для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, а саме:

- контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

п.54.3.2 - дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як підтверджується наявними у справі доказами, та не було заперечено відповідачем, податкові зобов'язання позивача з ПДВ за грудень 2010 року, зазначені у податковій декларації з ПДВ за цей період, не є заниженими, отже немає підстав для визначення відповідачем, як контролюючим органом, суми грошових зобов'язань.

Підтвердженням цьому є, зокрема, таке.

Позивач, як зазначено вище, подав 16 липня 2012 року уточнюючий розрахунок для виправлення самостійно виявлених помилок (письмової відмови відповідача у прийнятті цього розрахунку не було).

У поданому уточнюючому розрахунку узагальнені показники податкового зобов'язання (рядок 9) у сумі 2 046 614 гривень, податкового кредиту (рядок 17) у сумі 1 928 360 гривень, суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету (рядок 25) у розмірі 118 254 гривень, є такими самими, що у податковій декларації за грудень 2010 року у тих же рядках. Це свідчить про формальний характер помилки, яка не є причиною заниження чи завищення податкових зобов'язань позивача з ПДВ.

Виправленими в уточненому розрахунку є показники рядків 1 та 7, а саме: сума з невірного рядка 1 у декларації за грудень 2010 року зменшена, а різницю перенесено у рядок 7.

Після виправлення уточнюючим розрахунком, декларація позивача з ПДВ за січень 2011 року є вірною.

Підставою для висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту у січні 2011 року відповідач зазначив у Акті те, що позивач не мав права зазначати у рядку 12.4 податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року суму податкового кредиту, на яку позивач мав право через отримання послуг наданих нерезидентом на митній території України. В Акті перевірки визначено, що оскільки у рядку 7 декларації з ПДВ за попередній період (грудень 2010 року) немає відповідного показника щодо сум вартості отриманих від нерезидента послуг, то немає і підстав для податкового кредиту у наступному періоді (січні 2011 року), тобто немає підстав для зазначення у рядку 12.4 відповідного показника.

Однак, законодавець надає платнику податків право на податковий кредит не з підстав визначення платником податків відповідної суми в рядку 7 податкової декларації, а за певних умов та обставин, визначених у п.198.1 та 198.2 ст.198 ПКУ, та які в позивача дійсно настали, що підтверджується доказами у справі.

Так, відповідно до вимог п.198.1 ст.198 ПКУ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.2 ст.198 ПКУ, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Отже, обов'язковою умовою для виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Зазначена умова була дотримана позивачем, що також не заперечується відповідачем в Акті перевірки.

Дата виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Так, позивач включив суми податкових зобов'язань до податкової декларації попереднього періоду, тобто до декларації за грудень 2010 року, нарахував відповідні зобов'язання, а також вчасно їх сплатив.

Відповідачем не зазначено в Акті перевірки щодо порушень позивача при нарахуванні чи сплаті податкових зобов'язань за грудень 2010 року щодо послуг наданих нерезидентом на митній території України, отже, позивач вірно нарахував та сплатив відповідні податкові зобов'язання щодо послуг наданих нерезидентом на митній території України у грудні 2010 року, та ці зобов'язання були включені до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що в позивача були всі законні підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих на вартість послуг, отриманих від нерезидента, а відповідно податкове повідомлення-рішення № 0003712203 від 24.07.2012 р. є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі основного платежу - 673 528 грн., та штрафних санкцій (25% від суми основного зобов'язання) - 168 382 грн.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 24.07.2012 р. № 0003702203 повністю та податкового повідомлення-рішення від 24.07.2012 р. № 0003712203 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі основного платежу -94 975 грн., та штрафних санкцій -21 327 грн.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0003712203 від 24.07.2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі основного платежу - 673 528 грн., та штрафних санкцій -168 382 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В позовній заяві та в судових дебатах позивач не наголошував на вимозі щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 24.07.2012 р. № 0003712203 в частині суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 673 528 грн., та штрафних санкцій -168 382 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 09.10.2012 р.