ун. № 2-7144/11

пр. № 2/2608/1644/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 року Святошинський районний суд м.Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарі Олешко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на її користь заборгованості у розмірі 139597 грн. 50 коп., моральної шкоди в сумі 5000 грн., судових витрат по справі, посилаючись на те, що 7.12.2008 р. вона надала у борг ОСОБА_2 17500 доларів США для добудови будинку на половині земельної ділянки в садовому товаристві в с. Насипне Феодосійської міської ради. ОСОБА_2 пообіцяв розрахуватися з нею шляхом виділення та оформлення на неї права власності на другу частину (половину) належної йому земельної ділянки в садовому товаристві в с. Насипне, про що написав розписку. В подальшому ОСОБА_2 обіцянки не виконав, земельну ділянку не переоформив, кошти не повернув, від переговорів щодо повернення грошових коштів ухиляється. Внаслідок дій відповідача їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн.

В ході розгляду справи від ОСОБА_1 надійшла заява, підтримана в судовому засіданні її представниками, про уточнення та доповнення позовних вимог про стягнення з відповідача на її користь заборгованості у розмірі 139597 грн. 50 коп., моральної шкоди в сумі 5000 грн., судових витрат по справі. При цьому, посилається на те, що якщо ОСОБА_2 вважає боргову розписку доказом укладання договору або попереднього договору купівлі-продажу, то такий договір є нікчемним в силу закону, бо договір продажу земельної ділянки укладений не був, отже будь-яких правових підстав для набуття ОСОБА_2 майна (грошових) коштів від неї не було.

Відповідач позов не визнав, пояснивши, що гроші ним отримані від ОСОБА_1 не як позика, а за половину земельної ділянки в СТ «Рассвет 2», і тому термін та повернення грошових коштів не обумовлювались. У ОСОБА_1 є довіреність від його імені на оформлення земельної ділянки, а він за усною домовленістю з ОСОБА_1 повинен був займатись будівництвом до її земельної ділянки, лінії електропередач 800 м, водогону 800 м, а ОСОБА_1 повинна була оформлювати земельну ділянку. Він свої зобов'язання виконав, моральної шкоди відповідачу не заподіював, а ОСОБА_1 передумала займатись оформленням земельної ділянки з незрозумілих йому причин.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем вказаної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що між сторонами по справі 7.12.2008 р. укладався договір позики на суму 17500 доларів США. Відповідач заперечує укладення такого договору. З тексту розписки ОСОБА_2 вбачається, що він отримав від ОСОБА_1 17500 доларів США за половину земельної ділянки в садовому товаристві «Рассвет-2»Насипінської с/р м. Феодосії АРК (Крим). Отже, достовірно встановлено, що вказана розписка написана відповідачем про отримання 17500 доларів США за нерухоме майно. ОСОБА_1 в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог посилається на ст.ст. 1047, 049 ЦК України, що регулюють правовідносини по зобов'язанням позики, та на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, що регулюють взаємовідносини по набуттю, збереженню майна без достатньої правової підстави.

Між тим, такі посилання є суперечливими по застосуванню норм, що регулюють спірні правовідносини, оскільки не можуть застосовуватися одночасно при вирішенні спору, що регулюють різні по своїй правовій природі правовідносини.

Не встановлено судом, що сторони між собою уклали договір позики і ніякими доказами це не підтверджено.

Не встановлено також, що ОСОБА_2 без достатніх правових підстав набував та зберігав у себе грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі 17500 доларів США, бо ці гроші він взяв за частину земельної ділянки.

Неоформлення земельної ділянки на позивача по справі не є підставою вважати, що гроші були отримані саме як позика чи вони утримуються безпідставно відповідачем. 26.10.2010 р. ОСОБА_2, ще до подачі позову ОСОБА_1 до суду, надав нотаріально засвідчену довіреність ОСОБА_1 щодо розділу земельної ділянки на дві рівні частини з правом замовлення та отримання виписаних на його ім'я державних актів на ці ділянки та отримання кадастрових номерів на кожну з них.

Позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошей у зв'язку з ненаданням їй чи неоформленням на неї ? частини земельної ділянки, тобто з інших підстав, ніж вказаних в позові та уточненнях до нього, не пред'являє, що є її правом.

Суд же діє в межах позовних вимог і по закону не вправі вийти за межі підстав їх обгрунтування по спірним правовідносинам та з врахуванням положень, передбачених ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

Не можуть бути задоволені й позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, бо доказів заподіяння такої шкоди з боку ОСОБА_1 не має, вимоги про відшкодування моральної шкоди не вмотивовані та відсутнє їх правове обгрунтування.

Отже, вищевикладене свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1

В силу ст. 88 ЦПК України на користь держави з позивача підлягають стягненню витрати по справі, понесені судом, в розмірі 214 грн. 60 коп. відповідно до положень Закону України «Про судовий збір», що стосується недоплати судового збору по вимогам про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 11 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по справі в сумі 214 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя