ун. № 2-а-3626/11

пр. № 2-а/2608/3347/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2011 року

суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить суд зобов'язати УПФУ у Святошинському р-ні м. Києва здійснити йому перерахунок та виплату з 15.04.2011 р. щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача в довічно нараховувати та виплачувати вказану пенсію, стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії, інвалід ІІ групи, у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Оскільки основна та додаткова пенсія позивачу виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача направив на адресу суду заперечення на позов, в яких просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку, визначення категорій зон радіоактивного забруднення території. У разі проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріпленні в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що позивач згідно посвідчення НОМЕР_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що згідно довідки МСЕК від 30.12.1994 р. позивачу встановлено другу групу інвалідності безстроково, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС., має статус постраждалого внаслідок ЧАЕС І категорії.

Згідно ст. 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 54 цього Закону, розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, визначеної у відповідності з цим Кодексом, повинен бути не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 цього Закону інвалідам ІІ групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, встановлено, що п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (категорія 1, та є інвалідом ІІ групи у зв'язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи), останній має право на отримання державної пенсії та щомісячно додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі встановленому вказаним Законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі. В межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб. Які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Згідно ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за основу розрахунку пенсій та щомісячної додаткової допомоги за шкоду, заподіяної здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даного мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується як розрахункова величина для розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких підстав бездіяльність УПФ України у Святошинському р-ні м. Києві, що полягає у відмові здійснити позивачу перерахунок основної пенсії та додаткової пенсії та привести їх розмір у відповідність з ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - є протиправною.

Згідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп2008 положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині нової редакції ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2011 рік виплачена позивачу після винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 р., у меншому розмірі ніж передбачено ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати пенсію відповідно до вимог ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах строку позовної давності.

Проте, позовні вимоги позивача про зобов'язання УПФУ у Святошинському районі м. Києва довічно нараховувати в належному розмірі пенсію, не можуть бути задоволенні, оскільки суд не вправі наперед вирішувати питання про право, яке ще відповідачами не порушено, а також законодавство України, правовий порядок щодо цього має тенденцію змінюватись, а суд не має можливості передбачити положення законів, які будуть діяти в майбутньому.

При цьому, позовні вимоги підлягають задоволенню з 15 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року (включно), оскільки пунктом 7 Закону України вiд 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», наступного змісту: "4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

Вимога позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Проте, позивачем не надано графіку роботи адвоката з метою визначення розміру компенсації понесених ним витрат на правову допомогу відповідно до вказаної постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 49, 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії згідно ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка згідно ст. 50 вказаного Закону становить 75 % мінімальної пенсії за віком з 15.04.2011 р. по 22.07.2011 р. виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: